Ухвала суду № 44978198, 10.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/1084/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 614/1168/14-ц ОСОБА_1 Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

10 лютого 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «КАРАТ» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Шанс Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року позивач - Кредитна спілка «КАРАТ» (далі: КС «КАРАТ») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 31 березня 2009 року відповідачка по справі ОСОБА_2, як член кредитної спілки, звернулась до позивача із заявою про надання їй кредиту у розмірі 70000,00 грн. для розвитку підприємства строком на 12 місяців. Того ж дня, тобто 31.03.2009 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 10868 згідно якого останній на умовах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості було надано кредит у розмірі 70000,00 грн. з кінцевим строком його погашення 31 березня 2010 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 72% річних від суми залишку непогашеного кредиту за кожен день користування кредитом.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 зобовязалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобовязань за вказаним Кредитним договором, 31 березня 2009 року між позивачем КС «КАРАТ» та відповідачем - ПП «Шанс Плюс» був укладений Договір поруки № 10868 (Договір про взаємні обовязки), згідно якого останнє поручилось перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобовязань та взяло на себе солідарну з нею відповідальність за їх невиконання в межах належної позичальниці ОСОБА_2 заробітної плати.

Позивач КС «КАРАТ» свої договірні зобовязання за Кредитним договором №10868 від 31.03.2009 року виконав в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, але остання узяті на себе зобовязання належним чином не виконувала та порушувала умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, в звязку з чим КС «КАРАТ» у жовтні 2009 року було подано позов до Борівського районного суду Харківської області про примусове стягнення з позичальниці ОСОБА_2 та її поручителя ПП «Шанс Плюс» існуючої на той час кредитної заборгованості, яка складалася з заборгованості по тілу кредиту в сумі 70000,00 грн., а також заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 17168,78 грн.

04 грудня 2009 року в процесі судового розгляду справи між позивачем - КС «КАРАТ» та ОСОБА_2, а також ПП «Шанс Плюс» була укладена мирова угода, визнана ухвалою Борівського районного суду Харківської області від тієї ж дати, відповідно до умов якої боржники зобовязались погасити існуючу кредитну заборгованість у строк до 28.01.2010 року. Однак, свої зобовязання по сплаті боргу відповідачі ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс» виконали лише частково, у звязку з чим станом на 22.10.2014 року розмір непогашеної кредитної заборгованості по тілу кредиту становить 19270,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що факт звернення КС «КАРАТ» до суду за захистом своїх порушених прав не припиняє виконання зобовязань позичальниці за Кредитним договором та не припиняє його дію, позивач просив суд на підставі ст.ст. 553, 554, 612, 614, 623, 625, 1054 ЦК України стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс», як солідарних боржників, на його користь кредитну заборгованість за Кредитним договором №10868 від 31.03.2009 року в загальному розмірі 80126,22 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19270,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 30.06.2010 року по 22.10.2014 року в розмірі 60856,22 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги КС «КАРАТ» не визнала та просила суд закрити провадження у справі з тих підстав, що ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 04.12.2009 року було визнано мирову угоду, укладену між нею, її майновим поручителем ПП «Шанс Плюс» та кредитором КС «КАРАТ», тобто спір у справі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих саме підстав вже вирішено в позасудовому порядку і провадження у справі з приводу цього спору вже закрито.

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року позовні вимоги КС «КАРАТ» задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача КС «КАРАТ» суму заборгованості за Кредитним договором №10868 від 31.03.2009 року у розмірі 60856,22 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в період з 30.06.2010 року по 22.10.2014 року.

В іншій частині позовних вимог КС «КАРАТ» судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача КС «КАРАТ» 608,56 грн. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

В апеляційній скарзі представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування ухваленого районним судом по справі рішення та закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що положеннями укладеної між сторонами мирової угоди від 04.12.2009 року, визнаної судом, визначено новий порядок та нові строки виконання грошових та інших зобовязань, порядок та строки забезпечення виконання зобовязань, порядок та строки нарахування процентів, а також відповідальність за невиконання зобовязань, тощо.

Таким чином, з моменту укладення мирової угоди та визнання її судом, фактично відбулася новація зобовязань по Кредитному договору №10868 від 31.03.2009 року, а відтак обраний позивачем засіб захисту свого права з посиланням на кредитний договір не відповідає обставинам справи та нормам матеріального й процесуального права.

ОСОБА_3 того, апелянт посилається й на те, що районним судом при вирішенні справи не було прийнято до уваги те, що мирова угода, укладена між сторонами 04.12.2009 року, на даний час знаходиться на стадії виконання, що було підтверджено й представником КС «КАРАТ» у судовому засіданні, а тому наявність цієї мирової угоди є підставою для закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю - доповідача та перевіривши матеріали цивільної справи, судова колегія вважає, що ця справа на даний час не може бути предметом апеляційного розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.

При цьому в мотивувальній частині судового рішення, зокрема повинно бути зазначено:

- встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини;

- мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

- назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Як розяснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50; далі - Конвенція).

Згідно вищевказаної коментованої процесуальної норми, а саме: ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині судового рішення повинні бути, зокрема зазначені: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, висновок суду по суті заявлених позовних вимог.

Як розяснено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

У ній, зокрема, має бути зазначено:

висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено).

Як убачається зі змісту резолютивної частини ухваленого по справі рішення Борівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2014 року, яке є предметом апеляційного оскарження, судом першої інстанції частково задоволено позов Кредитної спілки «КАРАТ».

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача КС «КАРАТ» суму заборгованості за Кредитним договором №10868 від 31.03.2009 року у розмірі 60856,22 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в період з 30.06.2010 року по 22.10.2014 року.

В іншій частині позовних вимог КС «КАРАТ» судом першої інстанції відмовлено.

Однак, при цьому всупереч вимогам п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України як в мотивувальній так і резолютивній частині зазначеного судового рішення взагалі відсутній будь-який правовий висновок суду першої інстанції стосовно позовних вимог КС «КАРАТ» до ПП «Шанс Плюс» про стягнення з останнього як солідарного боржника на користь позивача кредитної заборгованості за Кредитним договором №10868 від 31.03.2009 року, а також щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ПП «Шанс Плюс» на користь позивача заборгованості по тілу кредиту за вказаним Кредитним договором у розмірі 19270,00 грн., а крім того, конкретний висновок суду, з яких саме міркувань він виходив, задовольняючи заявлені позивачем вимоги лише частково, що фактично позбавляє суд апеляційної інстанції можливості в повному обсязі перевірити законність і обґрунтованість ухваленого районним судом по справі рішення.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі й у разі, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також ту обставину, що вказані вище позовні вимоги КС «КАРАТ» були предметом судового розгляду, в звязку з чим зазначений недолік може бути усунутий судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає за необхідне зняти цивільну справу з апеляційного розгляду та відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України повернути її до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення по справі додаткового судового рішення за правилами ст. 220 ЦПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 297 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Цивільну справу за позовом Кредитної спілки «КАРАТ» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Шанс Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором - зняти з апеляційного розгляду та повернути до Борівського районного суду Харківської області для вирішення питання про ухвалення по справі додаткового судового рішення протягом 25 днів.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: