Ухвала суду № 44972670, 13.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/1037/14

Справа №610/4972/13-ц Головуючий 1 інстанції: Носов Г.С.

Категорія: інші Доповідач: Гуцал Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Коростійової В.І., Івах А.П.,

за участю секретаря Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2013 року по справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, -

встановила:

У грудні 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за рішенням суду.

В обгрунтування доводів свого подання заявник посилався на те, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області знаходиться зведене виконавче провадження № 35143731 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Балаклійським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «Надра» та ПАТ «Мегабанк» грошових коштів. Державним виконавцем вчинено дії, щодо виявлення майна боржника. На особистому прийомі ОСОБА_1 пояснив державному виконавцю, що на даний момент суму боргу у повному обсязі сплатити не може, зобовязується сплачувати борг частинами по мірі можливості. Стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо, що боржник з певною періодичністю виїжджає за межі України, та подано клопотання про внесення данного подання.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2013 року подання задоволено громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України до виконання боржником зобов'язаннь. Виконання ухвали покладено на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права, оскільки він не ухиляється від виконання боргових забовязань, та по мірі можливості погашає борги.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що він ніяким чином не ухиляється від виконання боргових зобовязань, але не може у повному обсязі сплатити борги, оскільки був звільнений з роботи за скороченням штату та на даний час не має постійного місця роботи. Для погашення боргів він вимушений виїжджати для заробітку в Росію. Пояснив, що на даний час він сплачує лише за кредитом на користь ПАТ «Мегабанк», оскільки цей кредит забезпечений іпотекою квартирою, в якій мешкає його сімя. Разом з тим він розуміє необхідність сплачувати й інші борги та зобовязується це зробити.

У письмовій заяві начальник відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив розглядати справу у відсутність представника відділу.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» проти апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі Закон № 3857-XII).

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області знаходиться зведене виконавче провадження № 35143731 з примусового виконання виконавчого листа № 2001/1739/2012, виданого Балаклійським районним судом Харківської області 19 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»» 22 878,42 грн.; виконавчого листа Балаклійського районного суду Харківської області № 2-5607/2010 від 23 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 31 224,85 грн.; виконавчого листа Київського районного суду м.Харкова № 6-539/10/16 від 03 жовтня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» " 151 266,45 грн..

За повідомленням Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми не обліковуються; згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відсутні. Інформація у Державній податковій службі України щодо сум доходу боржника відсутня. Згідно відповіді керуючого ТВБВ 10020/0475 філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанку» вклади та цінні папери у боржника відсутні.

Боржник частково слачує заборгованість на користь ПАТ «Мегабанк», а на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ КБ «Надра» не сплачує.

За поясненнями ОСОБА_1, з огляду на майновий стан, він на даний час у повному обсязі борг сплатити не може, погашати буде частинами по мірі можливості.

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має невиконані зобов'язання, покладені на нього судовими рішеннями, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Закон чітко вказує на те, що для можливості встановлення заборони повинен мати місце факт «ухилення» від виконання, а не неможливість виконати рішення з інших причин (наприклад відсутність коштів або майна).

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям.

На час звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням повинен відбутися, бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: - утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Під поняттям ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Державним виконавцем не доведено факту ухилення ОСОБА_1 від сплати боргових зобовязань в поданні взагалі не йдеться про ухилення боржника від виконання зобовязань, а лише констатуються факти наявності таких зобовязань, відсутності майна у боржника та того, що він переодично виїжджає за межі України.

Докази того, що ОСОБА_1 вчиняв дії (бездіяльність), які могли б свідчити про невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що подання державного виконавця є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України допустив порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 312, ст. ст. 313,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 18 грудня 2013 року скасувати, та постановити нову, якою у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді