Ухвала суду № 44968284, 10.06.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/1295/15-ц

Провадження № 6/636/30/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючої Дьоміної О.П.

при секретарі Коваленко О.А.

за участю державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуїв подання головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про встановлення способу і порядку виконання рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області в провадженні головного державного виконавця перебувають виконавчі листи видані на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013 року у цивільній справі за №2036/2-984/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.12.2014 року. За позовом ОСОБА_4 зобовязано ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану групу будівель, до якої входять будівля магазину №1-«У» по бульвару Комарова та склад-магазин «Г», «Г1», «Г3», адресу яких було змінено на літ. «Щ» по бульвару Комарова, 1 в м. Чугуєві Харківської області у попередній стан. Та за позовом Чугуївської міської Ради Харківської області ОСОБА_2 зобовязано за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю магазину, що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, бульвар Комарова, 1-У у попередній стан, згідно з проектом забудови.

27.03.2015 року головний державний виконавець ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області звернулась з дійсним поданням до суду в якому просила встановити спосіб та порядок виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013 року у цивільній справі за №2036/2-984/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.12.2014 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 При цьому державний виконавець посилалася на те, що вищезазначені виконавчі провадження перебували на примусовому виконанні з 21.04.2014 року по 06.06.2014 рік та були завершені відповідно до п. 11 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», але за скаргою ОСОБА_4 постанова державного виконавця від 06.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження була скасована і відповідно до статті 1 зазначеного закону відновлено виконавчі провадження з примусового виконання рішення вчинити певні дії. 02.09.2014 року була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження. За період примусового виконання виконавчих документів, з 21.04.2014 року по 06.06.2014 рік, всі заходи передбачені ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» були здійснені. А саме: 21.04.2014 року виконавчі провадження прийняті до примусового виконання і винесені постанови про відкриття виконавчого провадження. 05.05.2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною в рішенні суду для встановлення факту виконання чи невиконання рішення та складено акт про невиконання рішення суду. 07.05.2014 року винесена постанова про накладання штрафу на боржника у звязку з невиконанням рішення суду. 12.05.2014 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 14.05.2014 року здійснено повторний вихід для встановлення факту виконання чи невиконання рішення суду і складено відповідний акт, крім того на боржника накладено штраф у подвійному розмірі і направлено подання до Чугуївського РВ ГУМВС України про вирішення питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 385 КК України.

На думку головного державного виконавця, нею були здійснені всі заходи примусового виконання рішення суду.

В судовому засіданні головний державний виконавець Сергєєва Т.А. подання підтримала і наполягала на його задоволенні, пояснила, що після того, як було розглянуто скаргу ОСОБА_4 і скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2014 року, 02.09.2014 року була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження, але фактично жодних виконавчих дій не проводилось. ОСОБА_2 пояснив, що рішення суду виконувати не буде тому, що не згодний з ним. При цьому позивачам провести авансування витрат для виконання рішення суду не пропонувалося, як і не з`ясовувалося питання про можливість взяття на облік юридичного і фінансового зобовязання. Причини невиконання рішення суду теж належним чином зясовані не були. Будь яких інших заходів впливу на боржника теж не застосовувалося.

ОСОБА_4 пояснив суду, що вже протягом тривалого часу рішення суду не виконується, державним виконавцем не пропонувалося йому провести авансування витрат для виконання рішення суду, він згодний це зробити, але після того, як державним виконавцем будуть виконані всі необхідні дії, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження». Він не заперечує проти подання і вважає, що якщо це необхідно, то потрібно встановити спосіб та порядок виконання рішення суду

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 посилалися на те, що їх апеляційна скарга на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 19.08.2014 року , якою було визнано дії державного виконавця неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси заявника і скасовано постанови державного виконавця від 06.06.2014 року про закінчення виконавчих проваджень, виконавчі провадження з примусового виконання рішення суду від 11.04.2013 року про зобовязання ОСОБА_2 вчинити певні дії, у відповідності до вимог ст. 51 ЗУ «про виконавче провадження» - були відновлені, залишена без задоволення. У звязку з чим ними була подана касаційна скарга. Щодо подання, просили вирішити це питання на розсуд суду..

Вислухавши сторони та головного державного виконавця, вивчивши подання, додані до нього документи, матеріали цивільної справи та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до наступного:

Відповідно до п.8 ч.3ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Стаття 373 ЦПК України наголошує на тому, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Стаття 36 ЗУ «Про виконавче провадження» теж зазначає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Зі змісту вказаних статей слідує, що зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового іншим. У ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» при зазначенні повноважень державного виконавця акцент зроблено на тому, що по-перше - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. По-друге - державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Це означає, що захід примусового виконання визначається зазначеним законом чи судом і змінюватись державним виконавцем з його ініціативи не може.

Проте за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець має право на звернення до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч.1ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», встановлення чи заміна способу і порядку виконання рішення допускається лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

-2-

Судом встановлено, що дійсно 11.04.2013 року рішенням Чугуївського міського суду Харківської області за позовом ОСОБА_4 було зобовязано ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану групу будівель, до якої входять будівля магазину №1-«У» по бульвару Комарова та склад-магазин «Г», «Г1», «Г3», адресу яких було змінено на літ. «Щ» по бульвару Комарова, 1 в м. Чугуєві Харківської області у попередній стан. Та за позовом Чугуївської міської Ради Харківської області ОСОБА_2 зобовязано за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю магазину, що розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, бульвар Комарова, 1-У у попередній стан, згідно з проектом забудови (а.с. 66-68, Т.3). Зазначене рішення ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09.12.2014 року було залишено без змін (а.с. 145-150,Т.4).

На підставі вказаного рішення були видані виконавчі листи та ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області відкрито виконавчі провадження, які перебували на примусовому виконанні з 21.04.2014 року по 06.06.2014 рік. За цей період, 21.04.2014 року винесені постанови про відкриття виконавчого провадження; 05.05.2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною в рішенні суду та складено акт про невиконання рішення суду; 07.05.2014 року винесена постанова про накладання штрафу на боржника у звязку з невиконанням рішення суду; 12.05.2014 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору; 14.05.2014 року здійснено повторний вихід і складено акт, крім того на боржника накладено штраф у подвійному розмірі і направлено подання до Чугуївського РВ ГУМВС України про вирішення питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 385 КК України. 06.06.2014 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за №43036148 та за №43036229, але ухвалою суду від 19.08.2014 року, за скаргою ОСОБА_4, дії державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області були визнані неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси заявника, як наслідок, постанови державного виконавця від 06.06.2014 року про закінчення виконавчих проваджень №43036148, №43036229 були скасовані, як незаконні та відновлені виконавчі провадження з примусового виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2013 року, у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження». 02.09.2014 року державний виконавець, на виконання зазначеної ухвали суду, винесла постанову про відновлення виконавчого провадження, а 27.03.2015 року звернулась до суду з дійсним поданням. Як вбачається з досліджених судом матеріалів виконавчого провадження, за період з 02.09.2014 року по момент звернення до суду з дійсним поданням, державним виконавцем не було виконано жодних виконавчих дій.

Відповідно до ч.ч.1,3ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, та у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи,викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі країни - до виконання зобов'язань за рішенням.

Крім того, якщо рішення суду не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, то відповідно до вимог п.19 ч.3 ст.11, ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», сам державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та внісши подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, має право у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Проте матеріали справи не містять доказів про вчинення державним виконавцем жодних дій, із перелічених вище, окрім формального накладення штрафу без з'ясування причин невиконання рішення суду, без застосування заходів впливу на боржника через застосування санкцій у вигляді обмежень у виїзді за кордон, без використання можливості проведення авансування витрат для виконання рішення суду, вирішення питання взяття на облік юридичних та фінансових зобов'язань що допустимо з огляду на зміст рішення суду, тобто виконавцем не вичерпані всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано справедливий судовий розгляд, складовою якого є виконання рішення суду як завершальної частини розгляду справи. Закінчення виконавчого провадження з формальних міркувань є порушенням такого права, і нехтуванням гарантій, визначенихКонституцією України, оскільки залишається невиконаним рішення суду, а відтак піддається сумніву доцільність вирішення судом про відновлення прав особи, яка звернулася за захистом.

Таким чином, на думку суду, відсутні підстави для задоволення подання головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст. 373 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження », Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» суд -

У Х В А Л И В:

Подання головного державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про встановлення способу і порядку виконання рішення залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом п`яти днів з моменту проголошення ухвали.

Головуюча: