Рішення № 44953956, 10.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/980/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євлах О. О.Номер провадження 22-ц/788/1156/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до ОСОБА_5

про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітнього непрацездатного сина,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_4, просив стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 1/3 частини мінімальної заробітної плати в місяць, починаючи з 23 грудня 2014 року на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з відповідача на його користь додаткові витрати у розмірі 300 грн. щомісячно на лікування сина ОСОБА_6. Свої вимоги мотивував тим, що його внук ОСОБА_4 перебуває під наглядом у лікаря психіатра з діагнозом: помірна розумова відсталість та є інвалідом першої групи по зору. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 03 березня 2015 року онук визнаний недієздатним а він, його дід, призначений опікуном. Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 його батьком записаний ОСОБА_5, а матір'ю ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Батько ОСОБА_5 стосунків з сином не підтримує. Засобів на його утримання в добровільному порядку не надає. Крім лікування у психіатра, ОСОБА_4 потребує лікування в окуліста амбулаторно, а за потребою і стаціонарно. Він не може самостійно утримувати онука, оскільки є пенсіонером, має похилий вік, інших засобів для існування крім отримуваної пенсії не має.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позову.

При цьому зазначає, що відповідач згідно наданої копії трудової книжки ніде не працює з 25 червня 2007 року і в той же час до 01 січня 2015 року сплачував аліменти на сина ОСОБА_6. З висновком суду не погоджується, оскільки ОСОБА_4 є не тільки непрацездатним, а ще й недієздатним та перебуває під наглядом лікаря психіатра з діагнозом: «помірна розумова відсталість» і, крім того, є інвалідом першої групи по зору та потребує постійних фінансових витрат, які він як пенсіонер не в змозі задовольнити на свою мізерну пенсію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3- ОСОБА_8, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, пояснення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9, яка проти скарги заперечує, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 тривалий час ніде не працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей (в тому числі дитину-інваліда з дитинства), його дружина ніде не працює, а отримує державну соціальну допомогу по догляду за дитиною-інвалідом в сумі 1 307,30 гривень на місяць, що є єдиним доходом сім'ї відповідача, і останній не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина. Щодо стягнення додаткових витрат, суд виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Однак повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може за наступних підстав.

Колегія суддів знаходить законним рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього непрацездатного сина, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на даний час є повнолітнім .

Відповідно до свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_4 зазначений відповідач ОСОБА_5.(а.с. 5).

Згідно рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2015 року ОСОБА_4 визнаний недієздатним. Його опікуном призначений ОСОБА_3.( а.с.4)

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 05 01.2015 року (а.с.25) ОСОБА_4 встановлена перша група інвалідності по зору, інвалідність з дитинства, безтерміново. Тобто, ОСОБА_4 є повнолітньою недієздатною особою.

Відповідно до частини 1 статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України).

Положення статті 185 Сімейного кодексу України поширюються на правовідносини щодо обов'язку батьків по утриманню неповнолітніх дітей. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, передбачений главою 16 Сімейного кодексу України, однак норми цієї глави не поширюють дію положень ст. 185 Сімейного кодексу України на правовідносини, які виникають між батьками з приводу їх участі в утриманні повнолітніх дочки, сина.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду Україні від 24 грудня 2014 року №6-186ц14, він за ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, в тому числі і для апеляційного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в частині стягнення додаткових витрат.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з висновками суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення аліментів.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу. Зокрема, ст. 198 передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку допомогу.

Аналіз змісту ст. 198 СК України дає підстави для висновку, що для виникнення обов'язку батька (матері) утримувати свою повнолітню дочку (сина) необхідні наявність трьох умов: дочка (син) є непрацездатними; дочка (син) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дочку (сину).

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є повнолітньою непрацездатною особою, він проживає у сільській місцевості, в приватному будинку, з дідусем та бабусею, загальний їх щомісячний дохід становить трохи більше 3 000 грн.( кожен з них отримує пенсію). Вони мають присадибну земельну ділянку, на якій вирощують овочі, тримають в господарстві кролів. ОСОБА_4 має низку серйозних захворювань, є інвалідом 1 групи по зору, перебуває на обліку та під наглядом у лікаря психіатра з діагнозом «помірна розумова відсталість». Наявність зазначених захворювань дає підстави вважати, що ОСОБА_4 потребує витрат як на лікування, так і на його щоденне утримання. Потреба в отриманні матеріальної підтримки від батька є очевидною.

Що стосується ОСОБА_5 - відповідача у справі, він офіційно ніде не працює, але за поясненнями сторін, має тимчасові заробітки. Йому 43 роки, він фізично здорова, працездатна особа, яка в змозі працювати та допомагати своєму повнолітньому непрацездатному синові ОСОБА_4 Поряд з цим, заслуговують на увагу пояснення у судовому засіданні представника відповідача, яка є його дружиною, підтверджені матеріалами цивільної справи, про те, що у них на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, 2002 року народження та ОСОБА_11, 2010 року. При цьому, донька має захворювання, яке згідно з медичним висновком входить до переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років (а.с.16). У січні 2015 року донька перенесла оперативне втручання і потребує огляду лікарями, навчання на дому, хода на милицях без навантаження на праву нижню кінцівку, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 30 січня 2015 року та довідкою від 06 квітня 2015 року (а.с.12-13). Вона також не працює, знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради і одержує державну соціальну допомогу на дитину інваліда з дитинства на доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, в сумі 1 307,30 гривень на місяць (а.с.31)

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції в повному обсязі не врахував всі вищезазначені обставини, дійшов помилково висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності всі обставини справи, умови проживання сина і батька, їх дохід, стан здоров'я кожного, наявність у платника аліментів інших двох дітей, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, із визначенням до стягнення в якості щомісячних аліментів суми у розмірі 200 грн., починаючи стягнення з дня звернення до суду, як зазначено у ст. 191 СК України, дія якої згідно ст. 201 СК України розповсюджується на спірні правовідносини.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення;

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_12 підлягає стягненню (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог) в дохід держави судовий збір, від якого був звільнений позивач, у розмірі 182 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2015 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь опікуна ОСОБА_3, у розмірі 200 гривень щомісячно, починаючи з 03 квітня 2015 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 182 грн. за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УК у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді