Ухвала суду № 44953947, 10.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/583/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц В. І.Номер провадження 22-ц/788/1080/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення коштів за договором депозитного вкладу,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволений.

Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_3 105 000 грн. 00 коп. заборгованості за депозитним вкладом № 331832/15904/370 -14 від 18 лютого 2014 року.

Стягнуто з ПАТ «Банк "Фінанси та Кредит" на користь держави судовий збір в сумі 1 050 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

При цьому зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані положення Постанови Правління Національного банку України №160 від 03 березня 2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному ринку та валютному ринках України», згідно яких існує обмеження щодо зняття готівки, у тому числі й для національної валюти, в сумі 15 000 грн. на добу. Також зазначає, що у зв'язку з тим, що повідомлення про призначення справи до розгляду направляються судом за місцезнаходженням головного банку в м.Київ, а не на місцеве відділення Банку, представник апелянта не має можливості у повній мірі підготуватися до судового засідання, надати заперечення, підготувати документи тощо. Крім того, у представника Банку не завжди виникає можливість повідомити суд про неможливість бути присутнім на тому чи іншому засіданні. Також вважає, що до участі у справі в якості третьої особи не був залучений НБУ в особі Управління НБУ в Сумській області, яке має обов'язок здійснювати регулювання діяльності банків, кредитори банку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який проти скарги заперечує, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмовою задовольнити вимоги позивача про повернення суми вкладу відповідач порушив охоронювані законом майнові права вкладника та його права як споживача фінансових послуг, які підлягають захисту.

Колегія суддів вважає висновок суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Звертаючись до суду, ОСОБА_3 зазначав, що 18 лютого 2014 року між ним та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Відділення № 32 філії «Полтавське регіональне управління» укладений договір про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 370 днів № 331832/15904/370-14, відповідно до умов якого він передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 105 000 грн. 00 коп. на строк до 23 лютого 2015 року. В пункті 6 договору-заяви визначено, що після закінчення строку, сума вкладу повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених п.5.2. Основних умов. В п.5.2 Основних умов зазначено, що при закінченні строку дії договору, вкладник повинен подати до банку письмову вимогу про повернення вкладу із зазначенням способу повернення коштів. 19 лютого 2015 року він подав до банку письмову вимогу, де повідомив, що не бажає продовжувати подальше розміщення вкладу та хоче припинити договір після закінчення строку, просив повернути кошти разом з нарахованими відсотками шляхом видачі готівки, однак грошові кошти до цього часуйому не повернуті. Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором депозитного вкладу в сумі 105 000 грн.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2014 року ОСОБА_3 підписав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №32 філії «Полтавське регіональне управління» договір-заяву №331832/15904/370-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в національній валюті ( а.с. 7-8).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач передав банку, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 105 000 грн. з датою повернення 23 лютого 2015 року та зі сплатою 22,60 % річних (а.с.7,8).

В пункті 6 вищевказаного договору-заяви зазначено, що після закінчення строку, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2. Основних умов.

Наказом Голови Правління банку від 08 серпня 2013 року № 630-о, з подальшими змінам і доповненням, були затверджені Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

В п.5.2 Основних умов закріплено, що при закінченні строку вкладу вкладник повинен подати до банку письмову вимогу про повернення вкладу із зазначенням способу повернення коштів.

Відповідно до п.5.2. Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобов'язаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором-заявою. Вказану письмову вимогу вкладник зобов'язаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається вкладнику з відміткою банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок ( із вказанням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування) (а.с.21-26).

19 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Банку з письмовою вимогою, у якій повідомив, що не бажає продовжувати подальше розміщення вкладу та хоче припинити договір після закінчення строку і просив повернути кошти разом з нарахованими відсотками шляхом видачі готівки (а.с.9).

На даний час строк дії договору закінчився. На вимогу позивача, відповідачем кошти за договором не повернуті.

Доказів повернення коштів ОСОБА_3 суду Банк не надав.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. за договором банківського вкладу незалежно від його вид банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

У відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства в установлений строк відповідно до умов договору.

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад ( депозит ) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже, за змістом наведених норм права, зобов'язання банку полягає у видачі вкладнику грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Положенням ч.2 ст.56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Постанова Правління Національноо банку України №160 від 03 березня 2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово - кредитному ринку та валютному ринках України» щодо обмеження зобов'язань банків за вкладами фізичних осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, суперечить нормам ЦК України, умовам договору банківського вкладу, а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні законних вимог вкладника.

У зв'язку з викладеним, посилання банку на зазначену постанову щодо обмеження зобов'язань банків за вкладами фізичних осіб, є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відмова банку у видачі ОСОБА_3 вкладу та/або процентів суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що права позивача порушені та його вимоги про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором банківського вкладу підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на припущеннях, про те, що суд, не повідомляючи представника місцевого відділення Банку, а лише головний офіс у м.Києві, може порушити права останнього, як сторони у справі, оскільки апелянт не має можливості підготуватись до судового засідання. Суд першої інстанції завчасно направляв судову повістку на адресу Сумського відділення про слухання справи 31 березня 2015 року. Як вбачається з рекомендованого повідомлення, поштове відправлення було завчасно -20 березня 2015 року- вручене представнику Банка за місцем знаходження відділення по вул. Петропавлівській, 90 у м. Суми (а.с.17).

Як в суді першої інстанції, так і в Апеляційному суді Сумської області, Банк мав можливість надати докази на спростування доводів позивача і рішення суду та забезпечити явку свого представника у судове засідання. Однак таким правом Банк не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не забезпечив явку представника у суд. Судами у цій частині виконані вимоги процесуального закону, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та заява представника Банку до Апеляційного суду Сумської області (а.с.17, 61).

Слід зазначити також про те, що спір виник з приводу невиконання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» умов договорів строкового банківського вкладу. НБУ в особі Управління НБУ в Сумській області не є стороною у договорі, оскаржуване рішення не впливає на його права та обов'язки, а тому, безпідставним є твердження апелянта про необхідність залучення до участі у справі зазначеного органу в якості третьої особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 31 березня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -