Ухвала суду № 44953178, 12.06.2015, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1476/14-к

1-кп/583/36/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2015 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого Олійник О.В.,

за участю секретаря Наливайкіної Н.Л.

прокурора Ольховського Б.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні за №12014200060000020 про обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2ст. 286 КК України,-

встановив:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває вказана кримінальна справа.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи, для проведення якої просить застосувати вихідні дані, отримані зі слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_4 від 12.05.2015 року та свідком ОСОБА_5 від 19.02.2014 року (потерпілий ОСОБА_3 на слідчому експерименті пояснив, що нічого не памятає).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 07.01.2014 року (а.с.32 т.1) досудовим слідством отримані наступні дані.

Дорожні умови: покриття асфальто-бетонне, деформації відсутні, нашарування на проїзній частині відсутні, проїзна частина горизонтальна, для руху в двох напрямках, дорожня розмітка на проїзній частині відсутня, проїзна частина обмежена бордюрним каменем, проїзна частина на час ДТП мокра, темна пора доби, освітлення штучне ввімкнене на стовпах.

Транспортні засоби: автомобіль НОМЕР_1, з наявними на передній частині механічними ушкодженнями, технічно справний, нічим не завантажений; автомобіль марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_2, транспортний засіб був технічно справним, нічим не завантаженим.

В ході огляду місця події зафіксовано: орієнтиром для проведення замірів є стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка; на відстані 16.2 м. відносно лінії орієнтиру на узбіччі знаходиться дорожній знак «пішохідний перехід»; ширина проїзної частини вул. Леніна становить 12.2 м.; ширина правого узбіччя становить 4.2 м; на правому узбіччі мається заїзна кишеня, довжиною 25 м.; ширина проїзної частини в місці наявності заїзної кишені становить 15,1 м; ширина лівого узбіччя становить 4.8 м; на проїзній частині знаходиться автомобіль НОМЕР_1; відстань від передньої-лівої вісі до лівого краю проїзної частини становить 5.5 м; відстань від задньої-лівої вісі до лівого краю проїзної частини становить 5.4 м; відстань від задньої-лівої вісі до лінії орієнтиру становить 9.7 м; на відстані 5.4 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20.2 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться лівий ботинок потерпілого; на відстані 7.2 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20.2 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору; на відстані 7.7 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 18.6 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору.

Швидкісні режими: автомобіль НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50-60 км./год. (з показів обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні);

автомобіль марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 40-50 км/год. (свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав швидкість свого автомобіля 40 км/год., свідок ОСОБА_6 на слідчому експерименті 12.05.2015 року визначив швидкість автомобілю «Хюндай Акцент» 50 км/год.).

В ході проведеного слідчого експерименту 19.02.2014 року свідок ОСОБА_5 показав: орієнтиром для проведення замірів є стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка; знаходився на робочому місці водія автомобіля марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_2, який рухався із ввімкненим ближнім світлом фар. Транспортний засіб був технічно справним, нічим не завантаженим, пошкоджень та деформацій кузову не мав; швидкість руху автомобіля становила 40 км./год. В цей час свідок виявив пішохода, що знаходився на бордюрному камені, що відмежовує узбіччя від проїзної частини, пішохід почав перетинати проїзну частину справа наліво впоперек проїзної частини, та в момент виявлення знаходився на відстані 4,3 м від лінії орієнтиру. Встановивши пішохода, свідок екстрено натиснув на гальма та повернув кермо праворуч, подолавши відстань 1,55 м, при чому автомобіль зміщувався праворуч і в момент спрацювання гальмівного механізму відстань від правого габариту автомобіля до правого краю проїзної частини становила 1,1 м. Місцем зупинки автомобіля є бордюрний камінь, на відстані 3,1 м від передньої частини транспортного засобу до лінії орієнтиру, до якого автомобіль проїхав відстань 5,4 м. В момент початку гальмування автомобіль знаходився на відстані 10 м від лінії орієнтиру. Після цього свідок більше не спостерігав за діями пішохода, оскільки його увага була прикута до пошкодженого транспортного засобу. Пішохід з однаковим темпом подолав відстань по проїзній частині 1,7 м. В момент, коли свідок відвернув увагу від пішохода, пішохід знаходився на відстані 1,7 м. відносно краю проїзної частини та на відстані 4,3 м відносно лінії орієнтиру. Темп руху пішохода на цій ділянці досліджувався експериментально, під час чого статист долав відстань відповідну 5 м. із темпом руху, який свідок спостерігав при пересуванні потерпілого до виниклої ДТП, задавав темп його руху статисту, при цьому було встановлено, що статист долав за час t-1 = 4.0 сек., t-2 = 4.2 сек., t-3 = 4.0 сек.

В ході проведеного слідчого експерименту 12.05.2015 року свідок ОСОБА_6 показав: орієнтиром для проведення замірів є стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка; сутність проведених за його участю слідчих та процесуальних дій раніше на досудовому розслідуванні та під час ведення судового слідства, підтримує повністю, на них наполягає; свідок вказує що знаходився біля протилежного краю проїзної частини по напрямку огляду місця події, де спостерігав як з пров. Малинового в бік проїзної частини рухався пішохід, який почав перетинати проїзну частину, та виявив автомобіль марки Хюндай на відстані 122.2 м. відносно лінії орієнтиру; на момент зміни автомобілем Хюндай напрямку свого руху праворуч, транспортний засіб знаходився на відстані 12.0 м. відносно лінії орієнтиру, та на відстані правого габариту 1.67 м. відносно правого краю проїзної частини, швидкість його руху становила 50 км/год. В момент його зупинки в кінцевому положенні при контактуванні із бордюрним каменем, на відстані правої передньої вісі 3.2 м. відносно лінії орієнтиру, яка поперечно знаходилась в місці розташування бордюрного каменя що обмежує проїзну частину з правого боку, задня права вісь автомобіля на відстані 0.4 м. відносно бордюрного каменя; пішохід в момент зупинки автомобіля марки Хюндай знаходився на відстані 2.25 м. відносно правого краю проїзної частини та 11.9 м. відносно лінії орієнтиру, та 6.3 м. відносно пішохідного переходу; свідок вказує, що в момент наїзду на пішохода, права передня частина автомобіля марки «ВАЗ» знаходилась на відстані 7.6 м. відносно лінії орієнтиру, права задня вісь на відстані 4.2 м. відносно правого краю проїзної частини, а права передня вісь на відстані 4.25 м. відносно правого краю проїзної частини, задня вісь знаходилась на відстані 7.9 м. відносно ближньої межі пішохідного переходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні 17.02.2015 року пояснив, що 06.01.2014 року він керував технічно справним автомобілем ВАЗ близько 23 год.15 хв. по вул. Леніна, було включено ближнє світло фар, швидкість автомобіля була близько 55-60 км/год. ( в судовому засіданні 11.06.2015 року вже наполягав на швидкості 50-60 км/год.). В районі вул. Леніна, 8 спереду нього і чуть правіше виявив автомобіль Хюндай, який рухався зі швидкістю 40-45 км/год. Автомобіль Хюндай несподівано загальмував, повернув вправо і вдарився у бордюр (відстань, на якій знаходився при цьому автомобіль ВАЗ від автомобілю Хюндай, обвинувачений вказати не зміг). Побачивши дії автомобіля, що був попереду, обвинувачений зменшив швидкість, вирішивши при цьому, що Хюндай його пропускав вперед, проте не розрахував свій маневр і вдарився у бордюрний камінь. В цей момент обвинувачений побачив пішохода, який вибіг із-за автомобіля Хюндай і кинувся під колеса автомобіля ВАЗ. Обвинувачений пояснив, що виявив пішохода тоді, коли Хюндай загальмував та зіткнувся з бордюром. При цьому обвинувачений екстренно натиснув на гальма, однак уникнути наїзду не зміг, передньої правою частиною автомобіля відбулося зіткнення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти призначення додаткової експертизи, так як усі проведені у справі слідчі експерименти повинні бути визнані недопустимими доказами. Покази свідка ОСОБА_4 про те, що пішохід в момент наїзду стояв (а не рухався) суперечать іншим здобутим доказам у справі; під час першого слідчого експерименту цей свідок майже не зміг нічого пояснити, а при повторному надав детальні покази піддавшись навязуванню даних. Крім того, проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_4 під час судового провадження суперечить ст.333 КПК. Слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_5 від 19.02.2014 року оформлений неналежним чином.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні послався на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, проаналізуваши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити виходячи з наступного.

В матеріалах справи мається висновок експерта №36 від 13.03.2014 року (судовий експерт ОСОБА_7П.), в якому в якості вихідних даних були використані покази свідка ОСОБА_1, надані під час слідчого експерименту 19.02.2014 року, згідно до якого водій автомобіля ВАЗ мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, в діях водія автомобіля ВАЗ в даній дорожній ситуації вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР, які знаходяться в причинному звязку з виникненням ДТП.

В судовому засіданні 20.03.2015 року судом було визнано недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 19.02.2014 року за участю свідка ОСОБА_1, а протокол слідчого експерименту від 16.09.2014 року з його участю обвинувачений просив не брати до уваги, оскільки він за спливом часу не памятає подробиць ДТП.

Проведена у справі додаткова автотехнічна експертиза від 24.10.2014 року показала покази ОСОБА_1 на слідчому експерименті 16.09.2014 року технічно неспроможними.

Таким чином, в справі наявні висновки двох експертів, проведені за різними вихідними даними (двох слідчих експериментів із ОСОБА_1П.), які суперечать один одному, що не дає можливості зробити однозначний висновок щодо доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.

За таких обставин виникла необхідність у проведенні експертизи в суді.

Відповідно до ч.1ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

В справі проводилися слідчі експерименти на досудовому слідстві та повторно у судовому провадженні зі свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5, однак суд вважає за необхідне для проведення експертизи взяти вихідні дані з повторного слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_4 за дорученням суду 12.05.2015 року, оскільки слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_4 на досудовому слідстві 20.02.2014 року був проведений неповно, без участі спеціаліста, який би ставив потрібні запитання свідку (в момент його проведення був в наявності детальний слідчий експеримент від 19.02.2014 року за участю свідка ОСОБА_1, що не був ще визнаний недопустимим доказом). Крім того, саме цей експеримент 12.05.2015 року був проведений в умовах, максимально наближених до обставин ДТП.

Аргументи обвинуваченого та його захисника про недопустимість цього доказу виходячи з того, що не та марка автомобілю була задіяна, на свідка чинився тиск, фототаблиці до протоколу не додано, слідчий Голівець є заінтересованою особою, не приймаються судом виходячи з наступного. До протоколу додано рапорт слідчого Голівця Т.В. про неможливість виготовлення фотознімків через несправність фотокамери, відсутність фотознімків на думку суду, не впливає на результати вимірювань. Судом не встановлено фактів тиску на свідка, а також не встановлено суперечливих показів свідка на першому слідчому експерименті, що пішохід в момент наїзду стояв (а не рухався). Відвід слідчому Голівцю у встановленому законом порядку не заявлявся і відповідно судом не розглядався.

Також суд вважає за необхідне для проведення експертизи взяти вихідні дані з першого слідчого експерименту, проведеного зі свідком ОСОБА_5 19.02.2014 року, оскільки повторний слідчий експеримент від 02.06.2015 року проводився без розстановки транспортних засобів, що могло вплинути на результати, темп руху пішохода, що знаходився в полі зору свідка, не встановлювався, а сам свідок ОСОБА_5 за спливом часу наполягав на раніше наданих ним показах.

Протоколи повторних слідчих експериментів від 23.04.2015 року зі свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5 не беруться до уваги судом, так як ухвала суду про доручення провести повторні слідчі експерименти 23.04.2015 року фактично не виконана, про що свідчить рапорт слідчого (а.с.200 т.2).

Моментом виникнення небезпеки для водія автомобілю ВАЗ прокурор вважає момент різкої зміни напрямку руху автомобіля ВАЗ, обвинувачений та його захисник наполягають на моменті виявлення пішоходу.

Однак з показів обвинуваченого ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні 17.02.2015 року, слідує, що обвинувачений виявив пішохода в момент, коли Хюндай загальмував та зіткнувся з бордюром, тому дані два моменти збігаються в часі.

Захисник ОСОБА_2 наполягав на проведенні у справі не додаткової, а повторної експертизи, та доручити її виконання іншій експертній установі, однак повторна експертиза проводиться в разі необґрунтованості або сумніву у правильності першої експертизи. В даному ж випадку мова йде про призначення експертизи за іншими вихідними даними, оскільки у попередніх висновках експертів не враховувалися вихідні дані слідчих експериментів, проведених за участю свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, тому має місце неповнота експертного дослідження.

Тому суд вважає за необхідне призначити додаткову експертизу, проведення якої недоцільно доручати експертній установі іншої області, що призведе до тривалих строків розгляду справи, при цьому даних щодо обвинувального ухилу експертів НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, на які послалися обвинувачений та його захисник, судом не встановлено. Однак при цьому суд вважає за доцільне доручити виконання експертизи іншому експерту.

Керуючись ст. ст.242,332, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити у справі додаткову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам автотехнікам НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області іншому експерту.

На вирішення експертизи поставити питання:

Як повинен був діяти при даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1?

Чи мав технічну можливість водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3?

Чи вбачаються невідповідностіПравилам дорожнього рухув діях водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_1, якщо так, то чи знаходяться вони в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками?

Чи вбачаються невідповідностіПравилам дорожнього рухув діях потерпілого ОСОБА_3, якщо так, то чи знаходяться вони в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками? Який найменший безпечний боковий інтервал мав бути між автомобілями НОМЕР_5 та «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_2 в умовах даної дорожньої обстановки? Яка мінімальна допустима безпечна дистанція для автомобіля НОМЕР_5 до автомобіля«Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_2, який рухавсяпопереду нього в попутному напрямку, в умовах даної дорожньої обстановки?

У розпорядження експертів надати матеріали кримінальної справи.

Експертизу провести за вихідними даними протоколу огляду місця події від 07.01.2014 року (а.с.32 т.1), протоколів слідчих експериментів, проведених за участю свідка ОСОБА_4 від 12.05.2015 року (а.с.215 т.2), свідка ОСОБА_5 від 19.02.2014 року (а.с.59 т.1).

Швидкість руху брати для автомобілю марки «ВАЗ-21102» - 50-60 км./год., для автомобілю марки «Хюндай Акцент» - 40-50 км/год.

Моментом виникнення небезпеки для водія ВАЗ-21102 вважати момент різкої зміни напрямку руху автомобіля «Хюндай Акцент» та виявлення водієм автомобілю ВАЗ пішоходу.

Експертів попередити про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Олійник