Рішення № 44951593, 12.06.2015, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/671/15-ц

Номер провадження 2/573/210/15

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2015 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24048,04 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 березня 2008 року ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10/2008/НОМЕР_1, згідно якого банк надав ОСОБА_3 за програмою "Житло дітям" на придбання однокімнатної квартири кредит в сумі 30733,79 доларів США з відсотковою ставкою 12,79 % на рік, з кінцевим строком повернення кредиту до 17 березня 2023 року. ОСОБА_3 зобовязалась в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі строки та на умовах, що передбачені договором. 08 грудня 2009 року було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року. У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобовязань за вказаним кредитним договором між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_2 20 березня 2008 року було укладено договір поруки № 10/2008/НОМЕР_1, а також 08 грудня 2009 року додаткова угода № 1 до договору поруки. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредит, а ОСОБА_3 належним чином свої зобовязання не виконує, в результаті чого утворилася загальна заборгованість по кредиту, яка станом на 09 березня 2015 року становила 34048,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 березня 2015 року становить 779599,49 грн., з яких: 26100,18 дол. США (597617 грн.) - заборгованість за тілом кредиту; 3957,69 дол. США (90619,41 грн.) - заборгованість по відсоткам; 916,79 дол. США (20991,78 грн.) пеня; 3073,38 дол. США (70371,30 грн.) - штраф. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути із поручителя ОСОБА_2 на користь банку 34048,04 дол. США заборгованості за кредитним договором № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року та Додаткової угоди № 1 від 08 грудня 2009 року до вказаного вище кредитного договору.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивися, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, з позовом згоден, але просив зменшити розмір неустойки у звязку із складним матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10/2008/НОМЕР_1, згідно якого банк надав ОСОБА_3 за програмою "Житло дітям" на придбання однокімнатної квартири кредит в сумі 30733,79 доларів США з відсотковою ставкою 12,79 % на рік, з кінцевим строком повернення кредиту до 17 березня 2023 року (а.с. 8-10).

Згідно з п.п. 4.3.3 позичальник ОСОБА_3 зобовязувалась сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначеному у п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 цього договору.

Відповідно до п.2.4 договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів передбачених цим договором, можлиих штрафних санкцій, було укладено договір поруки №10/2008/НОМЕР_1 з ОСОБА_2

Згідно з п. 1.2 договору поруки № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимогати виконання зобовязання, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи в будь-якій частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (а.с. 19).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року кредитор набуває право вимогати від поручителя виконання зобовязання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобовязань в цілому чи в будь-якій частині не будуть виконані, а також при умові обовязкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобовязання позичальника.

Також судом встановлено, що 08 грудня 2009 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "Комерційний банк "Надра", та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року (а.с. 11-16).

Згідно вказаної угоди сторони домовились внести зміни в існуючи між ними кредитні зобовязання, а саме: кредитний договір було викладено в іншій редакції, при цьому предмет договору, строк його повернення не змінились, а зміни відбулись в частині зміни графіку виплат зобовязання, після процедури реструктиризації, а також відповідальності сторін (а.с. 11)

Крім того, 08 грудня 2009 року у звязкуз тим, що були внесені зміни до існуючих між кредитором і позичальником кредитних зобовязань, була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року (а.с. 20).

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредит, а ОСОБА_3 належним чином свої зобовязання не виконує, в результаті чого утворилася загальна заборгованість по кредиту, яка станом на 09 березня 2015 року становить 34048,04 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 березня 2015 року складає 779599,49 грн., з яких: 26100,18 дол. США (597617 грн.) - заборгованість за тілом кредиту; 3957,69 дол. США (90619,41 грн.) - заборгованість по відсоткам; 916,79 дол. США (20991,78 грн.) пеня; 3073,38 дол. США (70371,30 грн.) - штраф. (а.с. 17-18).

18 березня 2015 року позивачем на адресу ОСОБА_2 була направлена досудова вимога про сплату заборгованості, що виникла в наслідок невиконання ОСОБА_3 взятих перед банком зобов6язань (а.с.21-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, настання строку виконання зобовязання в повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не предявить вимоги до поручителя.

Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року справа №6-106цс14.

Відповідно до розяснень, які містяться у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 26100,18 дол. США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 3957,69 дол. США підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення неустойки, а саме: штрафу за порушення умов додаткової угоди № 1 від 08 грудня 2009 року до кредитного договору та пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання ( п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Таким чином неустойка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності. При цьому застосування штрафу і пені одночасно за одне і теж порушення зобов'язання не допускається.

Відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди № 1 до крединтого договору № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.п. 2.3.2 цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.5 договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за порушення вимог п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9 цього договору позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 договору, за кожен випадок.

Представник позивача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що відповідачу ОСОБА_2 нарахований штраф відповідно до п. 4.3 Додаткової угоди №1 від 08 грудня 2009 року, що підтверджується розрахунокм позивача (а.с. 18).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Підпунктами 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9 Додаткової угоди № 1 від 08 грудня 2009 року встановлено обовязок позичальника: забезпечувати банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п.2.1 цього договору; суворо дотримуватись положень цього договору; повідомляти банк про зміну адреси проживання, місця роботи та ін. інформації; на вимогу банка надавати документи, що підтверджують поточний фінансовий стан позичальника; надати забезпечення виконання зобовязань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану позичальника.

Всупереч вимогам ст. 11, ст. 60 ЦПК України позивачем взагалі не зазначено, за який саме із передбачених пунктом 4.3 випадків нараховано штраф, та не надано жодних доказів з цього приводу.

Порушення п.п. 3.2 додаткової угоди щодо суворого дотримання положень кредитного договору в даному випадку проявляється лише в порушенні зобов'язання щодо вчасного повернення кредитних коштів та сплаті необхідних платежів, за що банк нарахував пеню, застосувавши її як форму цивільно-правової відповідальності. Доказів порушення інших, вказаних у п. 4.3 умов договору, які давали б підстави для накладення штрафу, суду не надав, чим не довів законність накладення на позичальника штрафу у сумі 3073,38 дол. США.

Крім того, виходячи з вимог ч. 2 ст. 549 ЦК України штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а виходячи з умов договору, обчислення штрафу привязується до всієї суми отриманого кредиту, що є неправильним і суперечить нормам статті 549 ЦК України .

Крім того, з огляду на положення абз. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Крім того, суд враховує мотиви конституційно-правового аналізу правовідносин зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками у правовідносинах споживчого кредитування, викладені в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 листопада 2013 року, зокрема про те, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи, що ОСОБА_2 отримує невеликий розмір заробітної плати, на утриманні має непрацездатну за віком, похилого віку матір ОСОБА_5, також суд бере до уваги той факт, що позивач протягом тривалого часу, а саме з березня 2014 року, не сприяв своєчасному погашенню заборгованості по кредиту, відомості про що відсутні в матеріалах справи та, виходячи з принципів виваженості, розумності і справедливості, суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає за необхідне зменшити розмір стягнення пені до 400 доларів США.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позову частково і необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року та Додаткової угоди № 1 від 08 грудня 2009 року до вказаного вище кредитного договору в загальній сумі 30457,87 доларів США, з яких: 26100,18 дол. США - залишок по тілу кредиту; 3957,69 дол. США - відсотки за користування кредитом; 400 дол. США - пеня.

В частині стягнення штрафу в сумі 3073,38 дол. США суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 3654 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 544, 546, 549, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4,10, 60, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року та Додаткової угоди № 1 від 08 грудня 2009 року до кредитного договору № 10/2008/НОМЕР_1 від 20 березня 2008 року в сумі 30457,87 доларів США, з яких: 26100,18 дол. США - залишок по тілу кредиту; 3957,69 дол. США - відсотки за користування кредитом; 400 дол. США - пеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасники процесу, які приймали участь в розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його в тому ж порядку на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя