Ухвала суду № 44947230, 20.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3255/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Троїцької Л.Л., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2015 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Одеського державного університету внутрішніх справ, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ректора Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановила;

10.06.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив у судовому засіданні, та в остаточній його редакції (а.с.54) просив:

- скасувати наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №55 о/с від 08 травня 2014 року в частині звільнення його з посади директора навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ, у звязку з скороченням чисельності штату працівників (п.1ч.1ст.40 КЗпП України);

- поновити його на посаді директора навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ;

- стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період часу з 08 травня 2014 року по день поновлення його на роботі посилаючись на те, що його не було попереджено відповідачем у встановленому законом порядку про звільнення з роботи; не запропоновано іншої роботи в університеті у звязку з запровадженням інших посад, які вводяться у штатний розклад.

Представник відповідача та третьої особи позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав у повному обсязі посилаючись на те, що звільнення позивача з роботи проведене відповідно до вимог трудового законодавства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі. Скасований наказ Одеського державного університету внутрішніх справ за №55-о/с від 08.05.2014 року в частині звільнення ОСОБА_3 з посади директора навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ. Поновлено позивача на посаді директора навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ. Стягнуто з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період часу з 08 травня 2014 року по 02 лютого 2015 року у розмірі 105175 грн. 56 коп., та судовий збір у розмірі 1051 грн. 75 коп.

В апеляційній скарзі представник Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі вказуючи на те, що правових підстав для задоволення його позову в суду першої інстанції не було.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Приписами ст.308 ЦПК України визначено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що його звільнення з роботи проведене в порушення норм трудового законодавства, тому він підлягає поновленню на роботі. Стягуючи з Одеського державного університету внутрішніх справ на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем розрахунки ґрунтуються на законі і є правильними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №66 о/с від 12.05.2010 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Одеського державного університету внутрішніх справ, на посаду Директора навчально-наукового інституту фінансово-економічної безпеки і права, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.32). Наказом №95о/с від 01.07.2013 року ОСОБА_3 був призначений на посаду директора навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ за трудовою угодою, в той же день між позивачем та університетом був укладений безстроковий трудовий договір (а.с.47).

Наказом МВС України за №439 від 07.05.2014 року Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС, з метою вдосконалення діяльності вищих навчальних закладів МВС для оптимізації їх структури, було затверджено перелік змін у штатному розписі МВС, в якому всі посади навчально-наукового інституту права Одеського державного університету внутрішніх справ були скорочені (а.с. 36-42). В цей перелік посад також входила посада директора навчально-наукового інституту права, яку на той час займав ОСОБА_3

08.05.2014 року під час зборів особового складу Одеського державного університету внутрішніх справ було усно доведено до відома ОСОБА_3 вищевказаний наказ, та оголошено про те, що всі посади навчально-наукового інституту права скорочені, в тому числі, і посада директора інституту (а.с.43).

Наказом №55о/с від 08.05.2014 року ОСОБА_3 був звільнений з посади директора навчально-наукового інституту права на підставі вищевказаного наказу МВС України, згідно п.1ст.40 КЗпП України.

Звільняючи позивача з роботи на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України в порушення вказаних вище норм матеріального права відповідач не попередив ОСОБА_3 про звільнення з роботи не менше ніж за два місяці; не врахував переважне право ОСОБА_3 на переважне залишення на роботі; та не запропонував йому іншу роботу в університеті.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивача незаконно звільнили із займаної ним посади, та правомірно поновив його на роботі.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приймаючи до уваги, що позивач незаконно звільнений із займаної ним посади, суд першої інстанції відповідно до вказаних вище норм матеріального права законно та обґрунтовано стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105175 грн. 56 коп.

Доводи апеляційної скарги представника Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі. Є безпідставними доводи апелянта про те, що позивач не підлягає поновленню на роботі за відсутності посади, з якої його звільнено, оскільки ОСОБА_3 має переважне право залишення на роботі, та у відповідача є вільні посади у звязку з утворенням інших навчальних підрозділів університету, які може займати позивач, і які апелянт зобовязаний йому запропонувати. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що відповідач мав намір виплатити позивачу вихідну допомогу у звязку зі звільненням, оскільки ОСОБА_3 таких вимог не заявляв. Вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу апелянтом в апеляційній скарзі не спростовувалися та доказів на неправомірність їх нарахування до апеляційного суду не надано.

Інші доводи висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила;

Апеляційну представника Одеського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук

ОСОБА_5

ОСОБА_6