Рішення № 44947046, 21.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3705/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року представник ПАТ „Дельта банк" - ОСОБА_6 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 354625,98 грн., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3219,00 грн. Мотивуючи тим, що 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №474-0131008/ФК (далі - кредитний договір), згідно якого останній було надано кредитні кошти в сумі 262640,00 грн. строком на 60 місяців з визначенням дати повернення - 15 липня 2013 року зі сплатою 17 % річних за весь час фактичного користування кредитом.

17 липня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено договір поруки № 474-0131008/ZФПОР-08, за яким ОСОБА_5 зобов'язалася перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Внаслідок укладення між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь АТ "Дельта Банку, ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у зв'язку з чим ПАТ ""Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором №474-0131008/ФК-08 від 17.07.2008 року, укладеному 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_2

ПАТ "Дельта Банк" повідомляло ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про факт набуття ним права вимоги за кредитним договором №474-0131008/ФК-08 від 17.07.2008 року, укладеному 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 та відповідно про необхідність дострокового виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором через систематичне не виконання умов кредитного договору.

Позивач свої зобов'язання за вказаним Кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідачі в свою чергу ухиляються від виконання взятих на себе зобов'язань, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 354625,98 грн. 98 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 373980009) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.11.2014 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2013 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Поручитель ОСОБА_5 заяву про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2013 року не подавала та заочне рішення в апеляційному порядку не оскаржувала.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги ПАТ „Дельта банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором , суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним догором № 474-0131008/ФК від 17 липня 2008 року, яка станом на 21.08.2012 року складала 354625,98 грн.

Внаслідок укладення між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь АТ "Дельта Банку, ТОВ "Укрпромбанк" передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі, і за кредитним договором № 474-0131008/ФК-08 від 17.07.2008 року, укладеному 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_2

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і заснований на законодавстві.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 474-0131008/ФК (далі - кредитний договір), згідно якого ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в сумі 262640,00 грн. строком на 60 місяців з визначенням дати повернення - 15 липня 2013 року зі сплатою 17 % річних за весь час фактичного користування кредитом. Кредитні кошти були надані позичальнику задля придбання нею автомобілю "Infiniti EX 35, 2008 р/в.

- 17.07.2008р. у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" було укладено договір поруки № 474-0131008/ZФПОР-08, за яким ОСОБА_5 зобов'язалася перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

- 30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банку.

- ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитом згідно кредитного договору №474-0131008/ФК від 17 липня 2008 року станом на 21.08.2012 року складає: 354625,98 грн., з яких: тіло кредиту - 233520,95 грн., відсотки - 110862,07 грн., комісія за ведення кредиту - 10242,96 грн.

- ПАТ "Дельта Банк" повідомляло ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про факт набуття ним права вимоги за кредитним договором №474-0131008/ФК-08 від 17.07.2008 року, укладеного 17 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та відповідно про необхідність дострокового виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором через систематичне не виконання умов договору.

Зі змісту кредитного договору № 474-0131008/ФК від 17.07.2008 року вбачається, що погашення кредиту здійснюється щомісячно частинами в сумі 4377 грн. 33 коп. по 20 число кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту. При цьому додатком до кредитного договору передбачено, що сплату відсотків за користування кредитними коштами позичальником здійснюється в сумі, визначеній згідно із графіком. Крім цього графіком передбачено також сплата комісії у фіксованій сумі - 262 грн. 64 коп. щомісячно.

Згідно із п. 4.2.2. кредитного договору грошові кошти на виконання зобов`язань за кредитним договором спрямовуються в такий черговості: на сплату прострочених процентів за користування кредитом; на сплату прострочених комісій , якщо їх сплата передбачена даним договором; на сплату заборгованості по тілу кредита; на сплату нарахованих процентів; на сплату комісій, якщо їх сплата передбачена кредитним договором, на сплату заборгованості по тілу кредита; на сплату штрафних санкцій; на сплату інших платежів за цим Договором.

Відповідно до умов кредитного договору, сторонами не збільшувалася позовна давність.

До суду позивач звернувся з позовом 30.08.2012 року, внаслідок чого позовна давність охоплює заборгованість до 30.08.2009 року за умови, якщо в розрахунок заборгованості по кредитному договору увійшла заборгованість, що виникла у вказаний період або заборгованість за неустойкою, яка має спеціальну скорочену позовну давність та за умови якщо позовна давність на переривалася або відсутні підстави для її зупинення та особами, які беруть участь у справі до ухвалення судом оскаржуваного рішення зроблено заяву про її застосування.

Частиною першою ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою в наслідок (у тому числі) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не установлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Договором про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, укладеного 30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Націанальним Банком України, передбачено:

- (п. 4.1.) в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банку" права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання Кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого "Дельта Банк" замінює "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, відступлення "Укрпромбанком" Прав вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами до "Дельта Банку" не вимагає отримання згоди Боржників. Права вимоги оцінено за справедливою вартістю на підставі Договору № 20/04, укладеного між "Укрпромбанком" та ТОВ "Експертно-оціночна компанія" 20.04.2010 року, та Договору на проведення рецензування, укладеного між "Укрпромбанком" та ТОВ "Будфінанс-Консалт" 12.05.2010 року.

- (п. 4.2.) внаслідок передачі "Укрпромбанком" "Дельта Банку" Прав Вимоги до Боржників, "Дельта Банку" переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними договорами.

- (п. 4.3.) у власність "Дельта Банку" переходять (відступаються) Права Вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п. п. 1.7., 4.1. цього Договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі договорів.

- (п. 1.7.) встановлено, що Кредитні та Забезпечувальні Договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені Укрпромбанком з Боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання Укрпромбанком Кредитних зобов'язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього Договору. Перелік Кредитних та забезпечувальних договорів наведений в Додатку № 2 до цього Договору.

- (п. 11.14.) Національний банк (як кредитор та заставодержатель) шляхом підписання цього договору надає свою згоду на переведення заборгованості Укрпромбанку за кредитними зобов`язаннями на Дельта Банк та передачу Укрпромбанком на користь Дельта Банку Прав вимоги, облігацій та Земельних ділянок у порядку, передбаченому цим договором. При цьому, підтвердження згоди Національного банку та переведення боргу за кредитними зобов`язаннями та відчуження Активів Укрпромбанку будь-яким іншим чином, окрім підписання цього договору (як -то підписання Актів приймоу-передачі, Актів звірки, тощо) не вимагається.

Отже, за своєю правовою природою укладений 30.06.2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України договір про передачу активів та кредитних зобов'язань є договором про уступку права вимоги, за яким до позивача як до нового кредитора перейшли усі права та обов'язки кредитора за зобов'язаннями, що випливають з укладеного 17.07.2008 року між Банком та Позичальником кредитного договору № 474-0131008/ФК.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Разом з тим, ч. 2 ст. 516 ЦК України зазначено, що у разі письмового не повідомлення про заміну кредитора наявний тільки ризик нового кредитора, а не боржника, у разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Враховуючи те, що після укладення 30.06.2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України договору про передачу активів та кредитних зобов'язань , позивач став стороною ( кредитором) у кредитному договорі № 474-0131008/ФК, відповідач повинен був виконувати свої зобов'язання за зазначеним кредитним договором у відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При цьому згідно з ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше 4377 грн. 33 коп. по 20 число включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно до умов п. 6.2. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов даного Договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідної вимоги Банку ( а у випадку, передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного дня робочого дня) повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії та штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку у разі настання будь-якого із випадків передбачених п.п. "а-ж" п. 6.2. Кредитного договору, які сторонами визначені, як істотні, зокрема порушення Позичальником строків платежів, що встановлені цим Договором.

Отже заборгованість, про дострокове стягнення якої може заявити позикодавець (частина зобов`язань, що залишилася) включає до себе: 1) прострочену заборгованість по тілу кредиту при наявності умов про її повернення рівними частинами протягом певного періоду, сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами, комісії тощо; 2) внески, строк сплати по яким не настав (майбутні платежі по кредиту).

Тобто дострокове повернення заборгованості по кредитному договору, полягає у праві кредитора звернутися з відповідною вимогою до боржника до спливу строку виконання зобов`язань за кредитним договором у випадках, які кредитним договором віднесені до істотних порушень умов договору, зокрема порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим Договором.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідачі, підписавши кредитний договір та договір поруки встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК в разі солідарного обов'язку Відповідачів (солідарних Відповідачів) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх Відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 тієї ж статті ЦК - солідарні Відповідачі залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено Договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, ;а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6 53 цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для усіх судів України.

Договором поруки № 474-0131008/ZФПОР-08 від 17.07.2008 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором.

Кредитор змінив строк виконання зобовязання за кредитним договором, надіславши 16 серпня 2012 року боржнику та поручителю претензію про дострокове погашення заборгованості. Отже, строк виконання зобовязань за кредитним договором настав 16 серпня 2012 року.

З позовом до суду Банк звернувся 30 серпня 2012 року, тобто в межах 6 місячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено в заочному порядку.

Відповідно до ст. 303 ч.2 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Тому судова колегія вважає, що апелянт не позбавлений права реалізувати свої права щодо надання доказів на стадії перегляду заочного рішення та на стадії апеляційного розгляду.

Кредитна заборгованість включає до себе тіло кредиту, проценти за його користування та комісії. При цьому неустойка (штраф, пеня) Банком у якості заборгованості за кредитним договором не розрахована і до стягнення не заявлена.

Доказів про виконання зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів, комісій первісному кредитору після укладення 30.06.2010 року Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (ризик нового кредитора), представником ОСОБА_2 не представлено. При цьому представник ОСОБА_2 не заперечував того факту, що після відступлення права вимоги новому кредитору, погашення заборгованості первісному кредитору не здійснювалося.

У заяві про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 та її представником не заявлено про застосування позовної давності. Не зазначено про це і в апеляційній скарзі на рішення суду поданої ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

Між тим дане питання має значення, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами відповідно до графіку платежу, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань, тобто позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Такий правовий аналіз зазначених норм та обставин відповідає викладеним у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 висновкам. Вказане судове рішення згідно із положеннями ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням.

Проте, у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна заява застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При таких обставинах, немає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що у договорі про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним Банком України не передбачено конкретних прав, які передаються новому кредитору та відсутні самі відомості, що ПАТ "Дельта Банк" набув права нового кредитору за кредитним договором № 474-0131008/ФК-08, є неспроможними, оскільки не відповідають змісту договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року та додатків до даного договору, якими передбачено набуття позивачем прав кредитора у зобов`язані щодо повернення ОСОБА_2 кредиту, сплати процентів та комісій за кредитним договором № 474-0131008/ФК-08 від 17.07.2008 року, поручителем за яким є ОСОБА_5

Такий висновок апеляційного суду узгоджується із витребуваних на стадії апеляційного розгляду справи документів від ПАТ "Дельта-Банк", які підтверджують набуття ним прав нового кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_2 та до поручителя ОСОБА_5

Доводи апеляційної скраги про неналежне повідомлення районним судом ОСОБА_2 про час, місце розгляду цивільної справи, по якій ухвалено оскаржуване заочне рішення, не можуть бути взятими до уваги, оскільки самі по собі не є достатньою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. До того ж апелянт не був обмежений у наданні доказів у реалізації інших процесуальних прав на стадії апеляційного розгляду.

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками районного суду щодо вирішених по суті позовних вимог.

Разом з тим, погоджуючись з висновками суду щодо задоволення заявлених вимог, судова колегія вбачає, що судом невірно здійснено розподіл судових витрат у вигляді солідарного стягнення на користь позивача з відповідачів судового збору за заявлення до суду вимог майнового характеру.

Як роз`яснено у абз. 5 ст. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" солідарне стягення суми судових витрат законодавством не передбачено. Тобто у разі задоволення вимог про солідарне стягнення, розподіл судових витрат між солідарними співвідповідачами здійснюється у рівних частках.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині розподілу судових витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2013 року - в частині розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта банк" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3219 грн., тобто по 1609 грн. 50 коп. з кожного.

В іншій частині заочне рішення - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

В.П. Фальчук