Постанова № 4494583, 28.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-3361/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

з участю представників позивача Думи Р.Т., Кісик Б.М., представника відповідача Пастернак У.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АМП» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «АМП» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області. Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, у період з 29 грудня 2007 року по 24 січня 2008 року було проведено виїзну планову перевірку ПП «АМП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30 березня 2005 року по 30 вересня 2007 року. За результатами цієї перевірки було складено Акт від 28 січня 2008 року за № 40/23 - 1/33457632. За результатами розгляду Акту були прийняті: податкове повідомлення - рішення від 08 лютого 2008 року за №0000192301/0, яким визначено порушення підпункту 4.1.3. пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та встановлено суму податкового зобов'язання останнього за основним платежем - 84 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 046,00 грн.   Відповідно за результатами апеляційного оскарження, також прийнято повторні податкові повідомлення - рішення, де визначені вищевказані податкові зобов'язання позивача, а саме № 0000192301/1 від 17 квітня 2008 року та № 0000192301/2 від 07 липня 2008 року; податкове повідомлення - рішення від 08 лютого 2008року за №0000182301/0, яким визначено порушення Позивачем підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1

пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та встановлено суму податкового зобов'язання останнього за основним платежем - 66 620,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 310,00 грн.   За результатами апеляційного оскарження, прийнято повторні податкові повідомлення - рішення, де визначені вищевказані податкові зобов'язання позивача, а саме №0000182301/1 від 17 квітня 2008 року та №0000182301/2 від 7 липня 2008 року. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та просить скасувати  з наступних підстав.   Як вбачається із змісту оскаржуваних податкових повідомлень - рішень прийнятих на підставі Акту, Позивачем порушено приписи підпунктів 7.2.3 і 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - надані Позивачем первинні документи, акти виконаних робіт та наданих послуг не містять обсягу наданих послуг, робіт у натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг у натуральному та вартісному виразі, не вказано об'єм наданих послуг, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт та послуг, не вказано транспортні засоби, якими проводилися роботи з навантаження - розвантаження, внаслідок чого, вони не є підставою для віднесення до валових витрат Позивача - витрат понесених останнім по сплаті постачальникам вартості послуг за цими Актами у сумі 314 535,50 гривень. Послуги, які отримувалися підвереджуються відповідними рахунками, договорами, актами виконаних робіт (наданих послуг) і розрахунками до них, а також платіжними документами. Ці документи є первинними у розумінні статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт) до складу валових витрат.   Крім цього, основним видом діяльності позивача є здійснення оптової торгівлі пиломатеріалами. Позивач проводив ремонт власного автомобіля, тому вважає очевидним зв'язок між витратами понесеними по сплаті контрагентам вартості отриманих від послуг по розвантаженню та навантаженню пиломатеріалів і ремонту автомобіля, який в подальшому був проданий, та його основною діяльністю.

В судовому засіданні представники позивача Дума Р.Т. та Кісик Б.М. позовні вимоги підтримали повністю, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача, які приймали участь в судових засіданнях, позов не визнали та надали заперечення, суть яких зводиться до наступного. Відповідач вважає, що позивачем належними первинними документами не підтверджено господарські операції, фактичне виконання робіт, тому позивач відповідно не має права віднесення даних витрат до податкового кредиту звітного періоду. Крім цього, оскільки позивачем експорт пиломатеріалів здійснювався особам, які не є платниками податку на прибуток або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, то відповідно положення п.п.7.4.1.п.7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поширюються на оподаткування такої операції. Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 цього ж Закону, дохід отриманий платником податку від продажу товарів ( робіт, послуг ) пов'язаним особам визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари ( роботи, послуги ), що діяли на дату такого продажу. Таким чином ПП «АМП» повинен був визначати дохід від експорту пиломатеріалів у розмірі, що є не меншим за звичайні ціни на такі пиломатеріали, що діяли на дату такого продажу. З врахуванням наведеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідачів, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

 ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено виїзну планову перевірку ПП «АМП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2005 року по 30.09.2007 року про що складено Акт від 28.01.2008 року № 40/23-1/33457632.

Перевіркою встановлено порушення п.п.4.1.3. п.4.1. ст. 4, п.п.7.4.1., п.п.7.4.3. п.7.4. ст. 7, п.п.11.3.1. п.11.3. ст. 11, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 84300 грн.; п.п.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5., п.п.7.7.1 п.п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66620,00 грн.; п.п.4.2.9. п.4.2 ст. 4, п.19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 546,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області винесено податкові повідомлення - рішення від 08.02.2008 року № 0000192301/0 та № 0000182301/0.

Вказані вище податкові повідомлення - рішення від 08.02.2008 року позивачем були оскаржені та за результатами апеляційного оскарження були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.04.2008 року №0000192301/1, №0000182301/1 та від 07.07.2008 року№0000192301/2, №0000182301/2.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 07.07.2008 року № 0000192301/2 встановлено порушення п.п.4.1.3 п. 4.1. ст.4, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.3. п.7.4. ст. 7, п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначено суму податкового зобов'язання 114346,00 грн., у т.ч. за основним платежем 84300,00 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями 30046,00 грн.

 Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 07.07.2008 року № 0000182301/2 встановлено порушення п.п.7.2.3.,7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5., п.п.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та визначено суму податкового зобов'язання 99930,00 грн., у т.ч. за основним платежем 66620,00 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями 33310,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення підпункту 7.4.1. поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Визначення поняття звичайної ціни викладено в п.1.20. ст.1 згаданого вище Закону. Відповідно до цього пункту, якщо ним не встановлено інше, то звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з положеннями цього ж пункту справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Порядок визначення звичайних цін, врегульовано пунктом 13 Указу Президента України „Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" за № 817/98 від 23 липня 1998 року, відповідно до якого, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) виключно на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Згідно зі ст.ст. 6, 44, 190 та 191 ГК України основними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

У ст.ст.6, 7, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вказано, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

В ході дослідження доказів у справі, відповідачем не доведено, що пиломатеріали, які реалізовувалися позивачем, на території України, включені Кабінетом Міністрів України до переліку товарів,  які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку та не встановлено рівень цін реалізації аналогічних пиломатеріалів на внутрішньому ринку України.

Як вбачається з змісту вищевказаних Податкових повідомлень - рішень прийнятих на підставі Акту, ПП «АМП» порушено приписи підпунктів 7.2.3 і 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - надані Позивачем первині документи акти з надання послуг по завантаженню та розвантаженню, сортуванню та пакетуванню не містять обсягу наданих послуг, робіт у натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг у натуральному та вартісному виразі, не вказано об'єм наданих послуг, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт та послуг, не вказано транспортні засоби, якими проводилися роботи з навантаження - розвантаження, внаслідок чого, вони не є підставою для віднесення до валових витрат Позивача - витрат понесених останнім по сплаті постачальникам вартості послуг за цими Актами у сумі 314535,50 гривень.

Згідно частини другої статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016 -97 затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 року № 822, послуга - наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача, при чому послуга може бути пов'язана з виробництвом та постачанням матеріальної продукції.

Згідно ч. 2 підпункту 12.4 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України за № 165 від 30 травня 1997 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 з наступними змінами і доповненнями, у разі, якщо послуги не мають показників кількості (об'єм, обсяг) поставки послуг, а вимірюють лише у вартісному вираженні у графі 5 указується „послуга/проценти тощо".

Згідно із ч.1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно умов вищевказаних договорів на надання послуг, укладених Позивачем з відповідними контрагентами - плата (ціна) за надані останніми послуги визначається згідно акту виконаних робіт з ПДВ.

Відповідно до ст. 844 Цивільного Кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Тобто складання кошторису при укладанні та виконанні договорів на надання послуг та включення вимоги про їх складання у зміст не передбачено нормами Глави 63 Цивільного Кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ні Цивільним кодексом України, ні Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та іншими законами про оподаткування - не встановлено обов'язку в актах наданих послуг зазначати обсяг наданих послуг, робіт у натуральному виразі, конкретизувати зміст наданих послуг у натуральному та вартісному виразі, вказувати об'єм наданих послуг, включати інформацію про фактично понесені витрати на здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт та послуг, зазначати транспортні засоби, якими проводилися роботи з навантаження - розвантаження та інше.

Вимога ДПІ про включення такої інформації в вищевказані акти суперечать приписам статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, вартість послуг, що надавались контрагентами Позивачу за цими актами про надання послуг відображена у відповідних розрахунках, що складені та погодженні сторонами цих договорів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", включаються суми будь - яких витрат, сплачених ( нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно із приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А згідно до пункту 5.11 статті 5 цього Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється.

Стаття 11 „Правила ведення податкового обліку" Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює ніяких вимог до форми і виду документів, які б відносилися до податкового обліку. Відповідно до приписів підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону, збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період і протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт ( послуг ) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, суд приходить до висновку, що послуги, що отримувалися ПП «АМП» в період ІУ квартал 2005 року - ІУ квартал 2007 року, що надавалися йому ПП „БУДІНВЕСТКОМФОРТ", ПП „БУДМАСЕРВІС", ТзОВ „ПРОФЛІГА" та ПП „БУДПОСТАЧОБЄКТ" підтверджуються відповідними рахунками, договорами, актами виконаних робіт (наданих послуг) і розрахунками до них, а також платіжними документами. Ці документи є первинним у розумінні статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт) до складу валових витрат.   Згідно довідки ЄДРПОУ та відомостей зазначених в Акті, основним видом діяльності ПП «АМП» є здійснення оптової торгівлі пиломатеріалами. Позивач проводив ремонт власного автомобіля, що свідчить про зв'язок між витратами понесеними Позивачем по сплаті контрагентам вартості отриманих від послуг по розвантаженню та навантаженню пиломатеріалів і ремонту автомобіля та його основною діяльністю.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність донарахування Відповідачем Позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 84300,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 30046,00 гривень, та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем - 66620,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 34310,00 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення в частині визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень - рішень із зазначених у мотивувальній частині постанови підстав.

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 - 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області:

від 08.02.2008 року №0000192301/0, №0000182301/0;

від 17.04.2008 року №0000192301/1, №0000182301/1;

від 07.07.2008 року№0000192301/2, №0000182301/2

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «АМП» судові витрати в сумі 3,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 02.08.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.