Постанова № 4494496, 12.05.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 р. Справа № 2-а-2071/09/2370

 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі - Солоха О.В.

за участю представників сторін: позивача - Плахтій Л.В. за довіреністю; відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Маньківському районі до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Маньківському районі звернулась до суду з адміністративним позов до ДП «Іваньківський цукровий завод» про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу.

Позивач стверджував, що станом на 13 березня 2009 р. відповідач має податковий борг: зі сплати земельного податку в сумі 35 073, 51 грн.; податку на прибуток в сумі 68 048, грн.; податку на додану вартість в сумі 611 203,1 грн. та збору за спеціальне водокористування в розмірі 60 588, 59 грн.

Приймаючи до уваги, що ДП «Іваньківський цукровий завод» не перерахувало кошти до бюджету, позивач просив стягнути 816 637, 15 грн. за рахунок активів платника податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання представника не направив, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» зареєстроване Маньківською районною державною адміністрацією 04 грудня 2003 р.

Згідно даним довідки про взяття на облік платника податків, відповідач взятий на облік ДПІ у Маньківському районі за № 2845.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість земельний податок та збір за спеціальне використання природних ресурсів віднесені до загальнодержавних податків і зборів.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535-XII (надалі за текстом - «Закон № 2535-XII»).

Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення встановлені статтею 8 Закону № 2535-XII.

Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно поданих відповідачем 31.01.2008 р. та 14.01.2009 р. податкових розрахунків земельного податку ДП «Іваньківський цукровий завод» мало сплатити за жовтень, листопад, грудень 2008 р. та за січень 2009 р. земельний податок в розмірі 33 953, 42 грн.

Разом з тим, за вказаний період відповідачем сплачено 891,65 грн.

Таким чином, недоїмка по сплаті земельного податку складає 33 061, 77 грн.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податковий борг (недоїмку) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи що ДП «Іваньківський цукровий завод» сплачувало земельний податок з порушенням строків, встановлених статтею 17 Закону № 2535-XII, податковими повідомленнями-рішеннями № 0000051501/0/12 та № 0000051501/0/13 від 14 січня 2009 р. до відповідача застосовано штрафи в сумі 817, 76 грн. та 1 193, 98 грн.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно акта перевірки № 546/23/32741501 від 07 листопада 2008 р. відповідачем за три квартали 2007 р. було занижено податок на прибуток на суму 136 096 грн.

За таких обставин, позивачем 21 листопада 2008 р. державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» винесено податкове повідомлення-рішення №0000262301/0/433, яким визначено зобов'язання відповідача щодо сплати 68 048 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Рішення отримано директором підприємства в цей же день.

Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту встановлені Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1494. За змістом п. 3 цього Порядку платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, складання розрахунків, їх подання до органів державної податкової служби та сплату до бюджетів встановлено Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 р. № 231/539/118/219.

Відповідно до п. 6.1. цієї інструкції водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року, а за користування водами для потреб водного транспорту - починаючи з I півріччя.

Порядок подання розрахунків та сплати до бюджетів збору за водокористування в частині використання води встановлено розділом VII зазначеної Інструкції за змістом якого платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України, відповідно до підпункту "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На виконання вимог Інструкції, 19 січня 2009 р. відповідачем подано розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 2008 р.

Згідно цьому розрахунку до бюджету підлягає перерахуванню збір в розмірі 89 794,1 грн. Із зазначеної суми ДП «Іваньківський цукровий завод» сплачено 29 205, 51 грн.

Таким чином, недоїмка по сплаті зазначеного збору складає 60 588, 59 грн.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за тестом - «Закон № 168/97-ВР»).

 Відповідно до статті 2 Закону № 168/97-ВР платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Свідоцтво № 100059843 про реєстрацію платника податку на додану вартість отримано відповідачем 17 серпня 2007 р.

Статтею 3 Закону № 168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

Згідно статті 6 зазначеного Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За даними акта про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету № 547/15-34741501 від 07 листопада 2008 р. відповідачем несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість.

У зв'язку з порушенням ДП «Іваньківський цукровий завод» платіжної дисципліни та на підставі положень статті 17 Закону № 2181-III, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002861501/0/403 від 12.11.2008 р. яким визначено суму штрафу у розмірі 10%, що складає 2 091, 6 грн.

В цей же день зазначене повідомлення-рішення було отримане головним бухгалтером ДП «Іваньківський цукровий завод».

Відповідач визначену суму податкового зобов'язання сплатив частково в розмірі 972,41 грн.

07 листопада 2008 р. позивачем складено акт № 546/23/32741501 про результати планової виїзної перевірки державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 21.03.2008 р.

Згідно зазначеному акту відповідачем занижено податок на додану вартість за травень 2007 р. на суму 153 205 грн. та за липень 2007 р. на суму 25 182 грн.

За таких обставин ДПІ у Маньківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0/434 від 21.11.2008 р. яким визначено податкове зобов'язання відповідача за основним платежем в сумі 178 387 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 89 194 грн., а всього 267 581 грн.

Із зазначеної суми відповідачем фактично сплачено 146 151, 66 грн.

Відповідно до договорів № 71/15 від 06.08.2008 р., № 72/16 від 15.08.2008 р. та № 17/102 від 01.09.2008 р. ДПІ у Маньківському районі надала ДП «Іваньківський цукровий завод» розстрочення сплати податкових зобов'язань. За умовами цих договорів відповідач мав сплатити до 19 грудня 2008 р. податок на додану вартість в загальній сумі 276 250 грн.

Відповідач своїх зобов'язань за договорами не виконав.

Відповідно до положень підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За даними акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 697/1/15-32741501 від 19.12.2008 р. встановлено, що в порушення вимог зазначеної статті Закону № 168/97-ВР відповідач включив до складу податкового кредиту 41 363, 4 грн., що не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003281501/0/482, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в сумі 41 363, 4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 068, 17 грн.

З поданої ДП «Іваньківський цукровий завод» податкової декларації з податку на додану вартість вбачається, що за грудень 2008 р. підлягало нарахуванню до сплати в бюджет 983 грн.

Зазначена сума відповідачем не сплачена.

Документальною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість (акт № 114/15-32741501 від 16.02.2009 р.) встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 160 000 грн.

З урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000281501/159 від 17.02.2009 р., яким визначено податкове зобов'язання ДП «Іваньківський цукровий завод» в сумі 168 000 грн. в тому числі:160 000 грн. з податку на додану вартість та 8 000 штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1. статті 16 Закону № 2181-III після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пункт 1.4 статті 1 зазначеного Закону визначає пеню, як плату у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4. статті 16 Закону № 2181-III пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З урахуванням викладених положень Закону № 2181-III відповідачу, за порушення платіжної дисципліни, нарахована пеня в сумі 41 723, 95 грн.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача про наявність у ДП «Іваньківський цукровий завод» податкового боргу в сумі 816 637, 15 грн. в тому числі із сплати: земельного податку в сумі 33 061, 77 грн.; збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 60 588, 59 грн.; штрафних (фінансових) санкцій за заниження податку на прибуток в сумі 68 048 грн.; податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 611 203, 1 грн.; пені в сумі 41 723, 95 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 2181-III , активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Як передбачено підпунктом 3.1.1 названого Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу (узгоджене податкове зобов'язання) виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від застави зобов'язань забезпечення боргу.

Особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств визначені статтею 11 Закону № 2181-III.

Відповідно до зазначеної статті у разі, коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі, коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави зробити висновок, що законодавством передбачено особливий порядок для погашення податкового боргу платником податків, який перебуває у державній або комунальній власності.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Статуту відповідача державне підприємство «Іваньківський цукровий завод» створене на підставі наказу Державного комітету України з державного матеріального резерву. Підприємство засноване на державній власності і належить до системи Держкомрезерву України.

Згідно статті 1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 р. № 847-XIV не підлягають приватизації запаси державного резерву, незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву.

Це положення узгоджується з вимогами частини третьої статті 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 р. № 51/97-ВР відповідно до якої запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

Підпункт 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону № 2181-III встановлює, що не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, зокрема, майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що недотримання позивачем особливого порядку звернення стягнення на майно, що є об'єктом державної власності, передбаченого вказаними вище положеннями законодавства, є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 11 червня 2009 р.

Суддя І.О.Лічевецький