Рішення № 44943595, 09.06.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4286/15-ц

Провадження № 2/522/5008/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором банківського рахунку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Імексбанк» про стягнення заборгованості за договором № 250057886 банківського рахунку від 25.07.2013 р. в розмірі 17015,96 грн., упущеної вигоди за період з 25.12.2014 року по 26.01.2015 р. в сумі 399,96 грн., пені згідно п.3.1. цього договору за період з 25.12.2014 р. по 26.01.2015 р. в сумі 561,33 грн., суми інфляційного збільшення суми боргу за час її прострочення з 25.12.2014 р. по 26.01.2015 р. в сумі 557,67 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед ним за цим договором щодо повернення грошових коштів.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди позивач посилається на те, що якби відповідач не привласнив його гроші, він мав би можливість розмістити ці гроші на депозиті в іншому банку й отримувати гарантований прибуток, зокрема в ПАТ «Платинум Банк», який сплачує з депозитами 26 % річних.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідач він та його родина позбавлені всіх засобів для існування, примушені позичати гроші під великі відсотки, відмовляти собі у необхідних речах, що порушує їх звичайних склад життя, в той час, коли відповідач протиправно використовує його гроші, всупереч його волі, для отримання прибутку й власного збагачення.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

Відповідач ПАТ «Імексбанк» не повідомив суду причину неявки свого представника, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про отримання ним судової повістки.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно договору № 250057886 банківського рахунку від 25.07.2013 р. ПАТ «Імексбанк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок та зобовязався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження ОСОБА_1 про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3.6. цього договору, банк зобовязується за розпорядження клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо такий документ надійшов протягом операційного часу банку.

Пункти 6.3., 6.4., 6.5. цього договору передбачають, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. У разі розірвання договору за заявою клієнта, рахунок закривається за умови сплати банку комісійної винагороди за закриття рахунку та відсутності заборгованості по оплаті послуг банку за надані банківські послуги. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові готівкою або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

24 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання згаданого договору та повернення йому 24.12.2014 року залишку грошових коштів на рахунку в сумі 17015,96 грн. готівкою або перерахування цих грошових коштів на його поточний рахунок в ПАТ «Платинум Банк», але відповідач залишив цю заяву позивача без задоволення.

Згідно з п. 3.1. цього договору, за несвоєчасне (пізніше наступного дня після отримання відповідного розпорядження) чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить власнику рахунку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,1 % несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вирішуючи дану справу суд також враховує, що на підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015 року № 50 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Імексбанк» строком на три місяці з 27.01.2015 року по 26.04.2015 року включно.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобовязання перед позивачем за договором № 250057886 банківського рахунку від 25.07.2013 р. щодо повернення грошових коштів на рахунку в повному обсязі до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк».

Водночас суд бере до уваги, що 05.05.2015 року позивач отримав з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишок грошових коштів за вказаним договором в розмірі 17015,97 грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 250057886 банківського рахунку від 25.07.2013 р. в сумі 17015,96 грн. не підлягають задоволенню, а позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені згідно п.3.1. цього договору за період з 25.12.2014 р. по 26.01.2015 р. в сумі 561,33 грн. та суми інфляційного збільшення суми боргу за час її прострочення з 25.12.2014 р. по 26.01.2015 р. в сумі 557,67 грн. підлягають задоволенню.

Неспроможні доводи позивача в обґрунтування вимоги про стягнення упущеної вигоди, а ця вимога є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Проте задоволення такої вимоги за умови її предявлення можливе з урахуванням положень п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоровя людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Також суд бере до уваги, що, по-перше, умови договору № 250057886 банківського рахунку від 25.07.2013 р. не передбачають відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення зобовязання; і, по-друге, положення глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності, не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобовязання.

Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, МФО 328384, ЄДРПОУ 20971504, ІПН : 209715015016) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 2511.1995 р., ІПН : НОМЕР_2, що зареєстрований та проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1) грошові кошти у загальному розмірі 1119 (одна тисяча сто девятнадцять) грн. 00 коп.

В задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 11 червня 2015 року.

Суддя Н.А. Ільченко

09.06.2015