Вирок № 44940665, 22.02.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 22.02.2012 Справа № 1-100/11

В И Р О К

Іменем України

22 лютого 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурорів Гринь О.В., Карпінської А.П.

захисника ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, судимого

8 листопада 2000 року Глобинським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 82, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, 17, ч. 3 ст. 81, 42 КК України (далі - КК) 1960 року до 5 років позбавлення волі, звільненого 6 липня 2005 року відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 29 червня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 29 днів

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, не одруженого, не працюючого, в силу статті 89 КК України не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

14 лютого 2010 року, приблизно о 18 год., підсудний ОСОБА_6, перебуваючи в магазині «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, умисно, відкрито із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоровя особи, яка зазнала нападу і виразилось в нанесенні ударів кулаками в область голови потерпілої ОСОБА_7 та спричинення їй тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин обличчя, які згідно висновку судово-медичного експерта № 601 від 6 квітня 2010 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, заволодів сумкою із мобільними телефонами «Nokia 5230i»вартістю 1997 грн., «Nokia 1280»вартістю 277 грн., «Nokia 5530»вартістю 2555 грн., «Samsung S7070»вартістю 2195 грн. та іншими в значній кількості на загальну суму 77336 грн., що в 178 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В послідуючому майно завідомо одержане злочинним шляхом він спільно з підсудним ОСОБА_4, який заздалегідь не обіцяв йому сприяння у збуті викраденого, збув в м. Києві третім особам, розділивши викрадені кошти між собою та витративши їх на власні потреби.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину фактично визнав, зазначивши, що дійсно 14 лютого 2010 року, приблизно о 17 год. 50 хв., він зайшов в магазин «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, який займається реалізацією мобільних телефонів. Побачивши там сумку з мобільними телефонами, які з вітрин перед закриттям зібрала продавець магазину потерпіла ОСОБА_7, він вирішив викрасти її. Як тільки він спробував це зробити, потерпіла почала утримувати сумку, не дозволяючи заволодіти нею. З метою подолати її опір він наніс їй 2-3 удари кулаком в область голови, після чого вихопив у неї з рук сумку та втік з місця скоєння злочину. На вулиці він зустрів підсудного ОСОБА_4, якому повідомив про вчинений злочин, та попросив його сховати у себе викрадене. Той погодився. Він передав йому викрадене майно, яке останній протягом певного часу зберігав, а потім з ним поїхав до м. Києва, де продали його двом раніше йому невідомим особам за 17000 грн. 2500 грн. він передав ОСОБА_8 за сприяння у збуті викраденого майна. Категорично заперечив факт участі в розбої останнього, зазначивши, що він пропонував йому це зробити, але той відмовився і коли він вчиняв злочин, його поряд не було і про вчинення злочину він не знав. Він також заперечив факт свого проникнення в приміщення для вчинення розбійного нападу, вказавши, що умисел на це у нього виник, коли він зайшов в магазин в той час, коли магазин ще працював. І лише дії потерпілої, яка намагалась утримати майно, коли він почав його викрадати, послужили поштовхом до вчинення ним розбою та застосування насильства щодо неї з тим, щоб заволодіти майном. Заперечуючи факт заподіяння злочином збитків на вказану в постанові про притягнення його як обвинуваченого суму, він наголосив, що, як на його думку, вона є необґрунтовано великою та не підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Свої показання про обставини вчинення злочину підсудний ОСОБА_5 підтвердив в ході відтворення обстановки і обставин події, протокол про що був досліджений в суді (том 3 а. с. 24-27).

Підсудний ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що дійсно 14 лютого 2010 року ОСОБА_5 пропонував йому вчинити пограбування магазину «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві з тим, щоб заволодіти мобільними телефонами, які там продавались та продавши їх, отримати за це кошти. Однак, він відмовився від пограбування магазину. Ввечері того ж дня йому зателефонував останній і запропонував зустрітись в центрі міста. Коли він прийшов на зустріч, то ОСОБА_5 повідомив, що він сам вчинив пограбування магазину та показав сумку з викраденими речами. При цьому він сказав, що продавець магазину вчинила йому опір, коли він намагався винести сумку з краденим, а тому він наніс їй декілька ударів. Почувши розповідь та побачивши вкрадене, він повірив у вчинення ОСОБА_5 злочину. Останній попросив його сховати вкрадене, на що він погодився, а потім наступного дня разом з ним він поїхав у м. Київ, де ОСОБА_5 в його присутності збув крадене двом невідомим йому особам за гроші, частину із яких в сумі 2500 грн. передав йому за допомогу у приховуванні та збуті краденого. Зазначив, що вину частково визнає у тому, що допоміг збути крадене, а не у вчиненні розбійного нападу або викраденні чужого майна, до чого він відношення не має.

Крім часткового визнання підсудними своєї вини у вчиненні злочину, їх винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

В ході розгляду справи в суді потерпіла ОСОБА_7 показала, що 14 лютого 2010 року перед закінченням роботи магазину «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, де вона працює продавцем, приблизно о 17 год. 50 хв., вона зібрала всі мобільні телефони та інші товари і склала їх в сумку для того, щоб передати на центральний офіс після закриття магазину. Саме в цей час в магазин зайшов підсудний ОСОБА_5, який зразу ж направився до сумки. Коли він наблизився до сумки і спробував взяти її, вона почала утримувати сумку, намагаючись перешкоди заволодінню майном. Тоді підсудний наніс їй декілька ударів кулаком в область голови та обличчя, від чого вона впала, а він схопивши сумку втік з магазину. Вона вибігла слідом, але наздогнати його не змогла, тому про вчинений злочин зразу ж повідомила заступнику директора магазину ОСОБА_9 Зазначила, що підсудний злочин вчинював сам і поруч з ним ні, коли він нападав, ні коли втікав з місця скоєння злочину, вона нікого не бачила. Внаслідок вчинення розбійного нападу на неї їй були заподіяні тілесні ушкодження, з приводу яких вона стаціонарно лікувалась. Злочином їй завдано матеріальну шкоду, з приводу чого нею заявлений цивільний позов, який вона просить задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що він є приватним підприємцем та володіє мережею магазинів мобільного звязку «Мобістайл». 14 лютого 2010 року, приблизно о 19 год., від свого заступника ОСОБА_9 він дізнався, що магазин «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, пограбовано, після чого він негайно направився туди, де від потерпілої ОСОБА_7, яка там знаходилась, дізнався про обставини та спосіб пограбування, а також виявив викрадення великої кількості майна. Загальна сума спричиненого збитку становить 77336 грн. Незначну частину викраденого майна йому було повернуто в ході досудового слідства по справі. Викраденням значної кількості майна йому завдано матеріальної шкоди, яку він просить стягнути з підсудних шляхом задоволення заявленого ним по справі цивільного позову.

Із показань свідка ОСОБА_9, які він дав в суді, слідує, що 14 лютого 2010 року, приблизно о 18 год. 07 хв., йому на мобільний телефон зателефонувала потерпіла ОСОБА_7, продавець магазину «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, та повідомила, що магазин пограбовано. Про це він сповістив власника магазину ОСОБА_2 та разом з свідком ОСОБА_10 прибув на місце скоєння злочину, де від потерпілої дізнався про обставини його скоєння.

Такі ж показання про обставини скоєння злочину в суді дав і свідок ОСОБА_10, підтвердивши, що дійсно того вечора він після закриття магазину повинен був забрати звідти сумку з складеним продавцем товаром та перенести його на центральний офіс, де товар мав зберігатися до ранку. Приблизно о 18 год. 10 хв. від заступника директора магазину ОСОБА_9 йому стало відомо, що магазин пограбовано. Разом з останнім він виїхав на місце скоєння злочину, де від потерпілої ОСОБА_7 дізнався про обставини та спосіб його скоєння.

Обидва названі свідки наголосили, що розповідаючи про обставини скоєння злочину потерпіла ОСОБА_7 стверджувала про вчинення розбійного нападу однією особою, яка зайшовши в магазин, зразу ж направилась до сумки, в яку були складені мобільні телефони і інший товар, схопила її і намагалась вийти. Вона почала утримувати сумку, вхопившись за неї. Тоді невідома особа нанесла їй декілька ударів в область голови і обличчя, від чого вона відпустила сумку, а нападник з місця скоєння злочину втік.

Із показань свідка ОСОБА_11, які були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 3 а. с. 102-103), слідує, що в один із днів лютого 2010 року йому зателефонував його колишній знайомий ОСОБА_5, з яким він раніше відбував покарання, та попросив підшукати особу, якій би він зміг збути оптом мобільні телефони, що дістались йому нібито в розрахунок за виконані ним будівельні роботи. Про це він сказав своєму знайомому ОСОБА_12, який займався реалізацією мобільних телефонів в м. Києві. Той погодився їх придбати на запропонованих підсудним умовах. Коли він повідомив про це ОСОБА_5, той привіз їх у Київ разом з ОСОБА_8, якого він до того часу не знав. Він організував їм зустріч з ОСОБА_12 і той оглянувши всі мобільні телефони, погодився їх придбати за 15000 грн., 5000 із яких віддав підсудному зразу ж, а інші пообіцяв повернути після реалізації мобільних телефонів. Приблизно через три дні ОСОБА_12 передав йому іншу суму, а саме 10000 грн., яку він передав підсудному. Зазначив, що підсудний збув ОСОБА_12 велику кількість мобільних телефонів.

Про обставини придбання мобільних телефонів у підсудного ОСОБА_5, їх кількість і вартість, яку він за це оплатив, аналогічні показання в ході досудового слідства дав свідок ОСОБА_12, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 112-113,114-115, 131).

Свідок ОСОБА_13, співмешканка підсудного ОСОБА_5, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 3 а. с. 41), показала, що 15 лютого 2010 року, перебуваючи вдома, вона побачила коробку, в якій знаходились чотири фотокамери та один мобільний телефон. На її запитання підсудному, що це за речі, той відповів, що вони не його і що тільки протягом певного часу вони побудуть вдома, а потім він кудись їх подіне. 15 березня 2010 року ці речі були вилучені працівниками міліції, свідченням чому суд приймає до уваги протокол огляду від цієї ж дати, який був досліджений в суді (том 1 а. с. 52-53, том 3 а. с. 19). Згідно вказаного протоколу у підсудного було вилучено фотоапарат «Nokia 6700», фотокамери «Samsung ES-10», «Olympus FE-46», «Nikon L 20»та «Canon A480».

При огляді місця події 14 лютого 2010 року (том 1 а. с. 5-10), протокол про що був досліджений в суді, було встановлено факт викрадення майна з магазину «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві.

Згідно акту інвентаризації ПП ОСОБА_2 14 лютого 2010 року з магазину «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві було викрадено товарів на суму 77336 грн. (том 1 а. с. 14-19).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 601 від 6 квітня 2010 року (том 1 а. с. 145-146) потерпілій ОСОБА_7 внаслідок вчинення на неї розбійного нападу ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин обличчя, які утворилися від дії тупого(их) предмету(тів) ударів чи ударів об такий(і), в строк та за обставин, вказаних вище, і кваліфікуються як тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Згідно висновку товарознавчої експертизи вартість викрадених підсудним та вилучених у нього фотоапарату «Nokia 6700», фотокамер «Samsung ES-10», «Olympus FE-46», «Nikon L 20»та «Canon A480»становить 1890, 622, 716, 760 та 770 грн. відповідно (том 1 а. с. 154-167).

При предявленні для впізнання підсудний ОСОБА_5 впізнав потерпілу ОСОБА_7 як особу, на яку 14 лютого 2010 року він вчинив розбійний напад в магазині «Мобістайл», що по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві та в процесі якого заволодів сумкою з мобільними телефонами (том 3 а. с. 15-17).

При предявленні для впізнання по фотознімках свідок ОСОБА_11 впізнав підсудного ОСОБА_8 як особу, яка разом з підсудним ОСОБА_5 приїжджала в м. Київ для збуту краденого майна (том 3 а. с. 104-105).

Проаналізувавши наведені докази, суд даючи оцінку діянням підсудних виходить з того, що їх вина у вчиненні інкримінованого їм злочину в повному обсязі предявленого органами досудового слідства обвинувачення не знайшла свого підтвердження.

Зокрема, не знайшов свого підтвердження факт вчинення розбійного нападу підсудними за попередньою змовою групою осіб. Як встановлено в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_5 розбійний напад вчинив самостійно без участі підсудного ОСОБА_8, якому повідомив про це лише після скоєння злочину. Даючи показання про це в ході досудового слідства, підсудний ОСОБА_5 визнавав факт вчинення розбійного нападу за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_8 (том 1 а. с. 37-38, 62-63, 68-71, 189-190). При розгляді справи в суді він заявив, що в ході досудового слідства вимушено обмовляв як себе, так і ОСОБА_8 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, оскільки в той час був підданий адміністративному арешту за нібито вчинене адміністративне правопорушення і відбував накладене на нього стягнення з 9 березня 2010 року і тільки 15 березня 2010 року був затриманий слідчим в порядку статті 115 КПК України. Тому явку з повинною, як і перше пояснення (том 1 а. с. 47, 48-50) написав в умовах ізоляції від суспільства, будучи позбавленим права на захист, де обставини скоєння злочину були викладені на вимогу працівників карного розшуку, які він вимушено підписав і які потім дослівно були перенесені спочатку в протокол допиту його як підозрюваного, а потім і обвинуваченого, що не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що явка з повинною написана підсудним 11 березня 2010 року. Пояснення від нього також відібрано в цей день. Місце написання зазначених процесуальних документів в них не вказано. Встановлено, що підсудний в цей час був ізольований від суспільства, а тому органами досудового слідства при збиранні доказів щодо підсудного ОСОБА_5 було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яке полягало в тому, що права захисту були обмежені. Виходячи з цього, суд розглянув питання про те, чи відповідало використання органами досудового слідства цих показань вимогам справедливості, викладеним у п. 1 ст. 6 Конвенції. При визначенні справедливості процесу суд бере до уваги якість доказів, зокрема, те, чи не викликають обставини, за яких вони отримані, сумнівів у їхній надійності й точності.

При розгляді справи суд зіштовхнувся з кількома суперечливими версіями правди, які пропонує одна особа, даючи одні показання про ті ж обставини в ході досудового слідства, а інші в суді під час розгляду справи по суті. Виходячи з цього, суд приймає до уваги показання, які дав підсудний під час розгляду справи в суді, так як надійність доказів, що були отримані під час досудового слідства підірвана, оскільки вони отримані з порушенням права на мовчання та привілею проти самовикриття, а саме в умовах ізоляції підсудного від суспільства та позбавлення його права належним чином захищатися від обвинувачень. Тому суд приймає до уваги його твердження про те, що на нього чинився позапроцесуальний тиск з боку тих осіб, які викривали його у причетності до скоєння злочину.

Отже, судом встановлено, що змови на вчинення розбійного нападу між підсудними не було, а тому розбійний напад з метою заволодіння чужим майном підсудний ОСОБА_5 вчинив самостійно, а не в групі з ОСОБА_8 як це констатується органами досудового слідства.

При цьому суд враховує також показання про це як самого ОСОБА_8, який категорично заперечує свою причетність до вчинення розбійного нападу, так і показання потерпілої ОСОБА_7, яка стверджує, що підсудний, вчинюючи напад діяв самостійно і поруч з ним як під час нападу, так і втечі з місця скоєння злочину, нікого іншого не було. Будь-яких обєктивних доказів, які б спростовували це, органами досудового слідства не надано.

Судом також не встановлено, що підсудний ОСОБА_5, проникав в приміщення з тим, щоб вчинити розбійний напад. Із матеріалів справи слідує, що в приміщення підсудний зайшов тоді, коли магазин ще не був зачинений, що підтверджує і потерпіла ОСОБА_7, і право вільного входу до нього мала будь-яка особа. Скориставшись цим, він і зайшов в магазин. І тільки, перебуваючи в приміщенні, він вирішив заволодіти чужим майном, а коли цьому спробувала перешкоджати потерпіла, то він застосував насильство щодо неї, яке було небезпечним для її життя та здоровя. Тому ця кваліфікуюча ознака відсутня в його діях.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_5 в частині, в якій він заперечує заподіяння злочином збитків на вказану в постанові про притягнення його як обвинуваченого суму, констатуючи, що вона є занадто великою. Не приймаючи до уваги це його твердження, суд виходить з того, що в ході досудового слідства під час проведення інвентаризації майна в магазині, звідки його було викрадено, встановлена недостача на суму 77336 грн. (том 1 а. с. 14-19).

Факт викрадення майна підсудним на вказану суму підтверджується сукупністю наведених вище доказів, які суд приймає достатніми і допустимими. В ході досудового слідства потерпілому було повернуто майна на суму 4758 грн. Ця сума потерпілим не включена до позовних вимог, а тому заявлений ним позов на суму 72578 грн. є обґрунтованим.

Виходячи з цього, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, тобто за ч. 1 ст. 187 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_8, які виразились у заздалегідь не обіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, суд кваліфікує за ст. 198 КК України.

Обставинами, які помякшують покарання кожного із підсудних, суд визнає щире каяття та активне сприяння встановленню істини по справі, а у підсудного ОСОБА_5 також наявність на його утриманні неповнолітніх дітей.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_5 суд визнає вчинення ним злочину повторно. Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_8, суд не знаходить.

При призначенні покарання підсудним суд враховує конкретні обставини справи, особу кожного із них, поведінку підсудних під час скоєння злочину і після цього, наявність обставин, що помякшують та обтяжують покарання і приходить до висновку про необхідність призначення кожному із підсудних покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для їх виправлення, перевиховання та соціальної реабілітації.

Потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по справі заявлені цивільні позови про відшкодування завданої їм злочином матеріальної шкоди на суму 72578 та 1683,35 грн. відповідно (том 1 а. с. 175-176, том 2 а. с. 127-128). Заявлені позови підлягають задоволенню, а заявлені суми стягненню з підсудного ОСОБА_5, оскільки судом доведено його вину у вчиненні злочину, а потерпілими надані докази заподіяння їм матеріальної шкоди на вказану суму.

Позов прокурора про стягнення з підсудного ОСОБА_5 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_7, яка потерпіла від злочину, в сумі 1155,36грн. (том 1 а. с. 137-138) підлягає задоволенню.

Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи по справі складають 100 грн. (том 1 а. с. 168) і підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_5

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на пять років.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік три місяці сімнадцять днів.

Строк відбування покарання рахувати: засудженому ОСОБА_5 з 9 березня 2010 року, а засудженому ОСОБА_4 з 5 листопада 2010 року, зарахувавши кожному в строк відбування покарання час їх перебування під вартою в звязку з обранням щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі, а також час перебування засудженого ОСОБА_5 під адміністративним арештом в звязку з вчиненням ним цього злочину.

Зарахувати засудженому ОСОБА_4 час його перебування під вартою в строк відбування покарання один рік три місяці сімнадцять днів і вважати його таким, що відбув покарання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 у вигляді взяття під варту залишити без змін, а щодо засудженого ОСОБА_4 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Задовольнити заявлені по справі цивільні позови і стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 72578 грн. та на користь потерпілої ОСОБА_7 1683,35 грн. завданої злочином матеріальної шкоди.

Задовольнити заявлений по справі позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину і стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36. Одержувач УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області ЗКПО одержувача: 38019510. Банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, р/р 31410544700002. Код призначення платежу: 24060300 Інші надходження) 1155,36 грн.

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 судові витрати в сумі 100 грн., перерахувавши їх одержувачу Центру незалежної оцінки та експертизи (том 1 а. с. 154, 168).

Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - повернути йому ж, інші, які приєднані до матеріалів справи, зберігати при справі (том 1 а. с. 177).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяОСОБА_14