Рішення № 44936877, 11.06.2015, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/5378/14-ц

Провадження № 2/553/242/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.06.2015м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі:

головуючого - судді Кононенка С.Д.,

при секретарі - Бобильовій А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, її представників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в нерухомому майні та визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просив припинити право власності ОСОБА_4 у спільній сумісній власності на недобудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просила визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Заявою від 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 свої позовні вимоги уточнив та просив суд припинити право власності ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 у спільній сумісній власності на недобудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2; припинити право власності ОСОБА_4, що проживає за адресою АДРЕСА_1 у спільній частковій власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 600 кв.м, кадастровий НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2; визнати за ним право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, що вцілому складається із житлового будинку загальною площею 288,5 м. кв., житловою площею 99,3 м.кв., допоміжна 189,2 м.кв., літер А 2, Б гаража, В сараю, Г альтанки, № 1-6 огорожі, в - погребу та земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2 площею 0,06 га. для будівництва та обслуговування будинку та будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2. Також як компенсацію за припинення права власності на майно просив передати у власність ОСОБА_4 грошові кошти в сумі: 48700 грн. вартість 1/2 частки земельної ділянки площею 600 кв.м, кадастровий НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, та 194690 грн. вартість вкладу у незавершене будівництво - недобудований будинок за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 24 лютого 2015 року справи були об'єднані в одне провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники позовні вимоги вказані в позовній заяві підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у позові. У своїй позовній заяві та поясненнях даних в судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники, на підтвердження своїх позовних вимог, посилалися на ті обставини, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, шлюб було розірвано в судовому порядку, а майно, яке було набуте подружжям за час шлюбу, було поділено між ними згідно з рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, зокрема, зазначеним рішенням Апеляційного суду Полтавської області за позивачем та ОСОБА_4 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_2, було визнано об'єктом права спільної сумісної власності та за ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності було визнано право на 1/2 земельної ділянки загальною площею 600,0 кв. м. за цією ж адресою. Відповідно до цивільного законодавства, що регулює право власності на майно, рішення апеляційного суду в частині визнання за ним та ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на недобудований житловий будинок необхідно розглядати як визнання права власності на рухоме майно, а саме на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку, а не права власності на нерухоме майно, оскільки після розірвання між ними 14.11.2012 року шлюбу, ОСОБА_4, як співвласник будівельних матеріалів, не приймала будь-якої участі в добудові житлового будинку та введенні його в експлуатацію, а тому у неї не виникло право власності на житловий будинок, як об'єкт нерухомого майна, її право власності на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку, необхідно припинити та компенсувати ОСОБА_4 їх вартість шляхом передання у власність грошових коштів в сумі, визначеній експертним шляхом, які передані позивачем-відповідачем ОСОБА_1 на депозит суду. Враховуючи цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2, після припинення права власності ОСОБА_4 на рухоме майно, яке знаходиться за цією адресою, необхідно також припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з компенсацією їй вартості майна за рахунок грошових коштів, переданих позивачем на депозит суду. Зазначили, що в справі про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя набутого під час перебування в шлюбі, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 05.09.2012 року Ленінського районного суду м. Полтави та рішення від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області було призначено та проведено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №44 від 26.06.2012 року судового експерта ОСОБА_7 вартість будівельних матеріалів, використаних при будівництві недобудованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, який перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складала 389381 (Триста вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4, будучи забезпеченою житлом, проживала окремо в своїй квартирі за адресою АДРЕСА_1 та не приймала участі в утриманні спільного майна, добудові житлового будинку та введенні його в експлуатацію. ОСОБА_1 для завершення будівництва змушений був залучити інвестора, за власні та залучені грошові кошти він, без участі ОСОБА_4, закінчив будівництво домоволодіння, яке в установленому законом порядку здав в експлуатацію 18 червня 2014 року, як об'єкт, який складається із добудованого ним житлового будинку та завершених будівництвом прибудинкових господарських будівель та споруд. У визначеному законом порядку за ОСОБА_1 10.07.2014 року було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна в складі зазначеного житлового будинку та господарських будівель та споруд, згідно з переліком вказаним у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2014 року, за адресою АДРЕСА_2. Після розірвання шлюбу, спільне проживання із ОСОБА_4 є неможливим, увесь цей час вони проживали фактично окремо, спільного господарства не вели та є чужими між собою людьми. ОСОБА_1 іншого житла ніж житловий будинок у АДРЕСА_2, не має, тому просить суд визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна до якого входить житловий будинок та земельну ділянку на якій цей об'єкт нерухомого майна розташований, припинити право власності ОСОБА_4 на майно (будівельні матеріали використані на будівництво житлового будинку станом на 14.11.2012 року) та на 1/2 частину належної їй на праві спільної часткової власності земельної ділянки за цією ж адресою, компенсувавши ОСОБА_4 їх вартість у розмірі, визначеному експертним шляхом за рахунок грошових коштів, які внесені ОСОБА_1 на депозит суду, а у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на нерухоме майно відмовити.

У судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_4 заявила клопотання про залишення її позову без розгляду. Ухвалою суду від 14 травня 2015 року це клопотання ОСОБА_4 було задоволено.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували, посилались на ті обставини, що ОСОБА_1 не отримував дозволу ОСОБА_4, як співвласника недобудованого житлового будинку, на його добудову та введення в експлуатацію, проведені ОСОБА_1 будівельні роботи є незначними порівняно з станом недобудованого житлового будинку на момент прийняття рішення від 14.11.2012 року апеляційного суду Полтавської області, ОСОБА_4 має намір проживати в будинку, визначена ОСОБА_1 у його позові вартість часток ОСОБА_4 у житловому будинку та земельній ділянці занижена.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі в період з 11.06.2003 року по 14.11.2012 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2012 року, залишеним в силі, в частині розірвання шлюбу, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року було здійснено поділ майна подружжя набутого ним за час шлюбу, в тому числі в частині майна, щодо якого виникли спірні правовідносини за позовом ОСОБА_1 і які розглядаються судом у цьому провадженні: було визнано об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_2; за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 600,0 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_2 набуту ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2005 року, зареєстрованого в реєстрі № 1-1959.

Земельна ділянка площею 600,0 кв.м., кадастровий НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 ОСОБА_1 (на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 01 серпня 2005року) та ОСОБА_4 на підставі рішення від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області. Право власності ОСОБА_4 зареєстроване 25.04.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно не проживають про свідчать відомості наведені ОСОБА_1 в позові, та пояснення сторін, надані ними в судовому засіданні, які суд сприймає як належні та допустимі докази.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи, що ОСОБА_4 не заперечила наведених в позові ОСОБА_1 обставин щодо забезпечення житлом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 житлом забезпечена та проживає в квартирі, яку вона вказувала також у своїй позовній заяві - квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_4 не надано доказів, що вона потребує покращення житлових умов.

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.04.2014 року станом на дату його формування відомості про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 відсутні.

На момент прийняття рішення за ОСОБА_1 10.07.2014 року було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2, в складі житлового будинку та прибудинкових господарських будівель та споруд, згідно з переліком, зазначеним у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.07.2014 року та технічним паспортом.

Відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права власності на інше нерухоме майно, в т.ч. придатне для житла, у суду відсутні.

Відповідно до ст.331 ЦК України: 1.Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч.1. ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до

Державного реєстру прав. Відповідно до ст.5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Як випливає з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року, суд визнав об'єктом спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_2 При цьому апеляційний суд в своєму рішенні в частині, що стосується цього об'єкта, пославшись на висновок судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким вбачається, що будинок придатний для проживання, оздоблений необхідними для проживання комунікаціями, однак не зданий в експлуатацію, не визначив технічних характеристик зазначеного недобудованого житлового будинку, за якими його можна було б однозначно ідентифікувати, та ступінь готовності його будівництва.

А тому суд, керуючись ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України приходить до висновку, що визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недобудованого житлового будинку, згідно з рішенням від 14.11.2012 року Апеляційного суду Полтавської області, необхідно розглядати як визнання за цими особами права власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані ними в процесі цього будівництва (створення майна) недобудованого житлового будинку станом на 14.11.2012 року.

Відповідно до ст.185 ЦК України будівельні матеріали використані в будівництві житлового будинку необхідно розглядати як споживну річ, оскільки внаслідок їх одноразового використання вони припиняють своє існування в первісному вигляді.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано 14.11.2012 року рішенням Апеляційного суду Полтавської області та одночасно цим же судовим рішенням було вирішено питання про поділ майна набутого подружжям за час шлюбу. При цьому недобудований житловий будинок, в стані, в якому він перебував на момент прийняття судового рішення, згідно з нормами СК України було визнано об'єктом спільної сумісної власності. А тому лише в цій частині зазначене майно може бути поділено з застосуванням положень СК України, в іншій частині спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, але було створене після розірвання між ними шлюбу, підлягає вирішенню з застосуванням положень статей глави 26 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як випливає з поданих сторонами в якості доказів документів подальше будівництво після 14.11.2012 року житлового будинку та прибудинкових будівель та споруд за адресою по АДРЕСА_2, здійснювалось за рахунок та силами лише ОСОБА_1, інший співвласник ОСОБА_4 участі в добудові житлового будинку та будівництві прибудинкових будівель і споруд не приймала.

Факт здійснення ОСОБА_1 після 14.11.2012 року (дата розірвання шлюбу з ОСОБА_4 та поділу майна подружжя) подальшого будівництва об'єкта (в т.ч. добудови житлового будинку) за адресою АДРЕСА_2, за участю залученого ним інвестора ОСОБА_8, підтверджується актами приймання-передачі робіт від 15.08.2013 року та 12.06.2014 року на загальну суму 200000,00 грн., які суд сприймає як належні та допустимі докази, які не спростовані іншою стороною. Відповідно до зазначених актів було здійснено роботи по завершенню будівництва житлового будинку, зокрема: придбано та встановлено склопакет вікна, встановлено решітки у вікнах, встановлено кондиціонер, встановлено і підключено охоронну сигналізацію будинку; проведена ревізія і прокладка внутрішньої і зовнішньої електропроводки, проведено капітальний ремонт печі та витяжки, встановлена металева огорожа, виготовлена та встановлена газова витяжка, проведено ремонт кімнат, встановлена металева сітка, проведено благоустрій території, проведено будівельно-монтажні роботи по виготовленню та монтажу димоходу, проведено будівельно-монтажні роботи по монтажу твердопаливного котла і теплотехнічного обладнання, придбано твердопаливний котел, встановлена термоізоляція котла, встановлена вентиляційна труба для газу, побудована вигрібна яма. Заперечення відповідача ОСОБА_4 та її представника, що здійсненні будівельні роботи не можуть розглядатись як проведені для добудови житлового будинку, суд сприймає критично, оскільки для забезпечення проживання людей в житловому будинку та здачі його в експлуатацію він повинен бути забезпеченим відповідними комунікаціями (електроенергія, газ, тепло, тощо), які повинні відповідати встановленим будівельно-технічним нормам та на введення яких в експлуатацію необхідно отримати дозволи відповідних контролюючих служб.

Провівши звірку технічного стану об'єкту розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, який зафіксований в технічному паспорті станом на 21 травня 2014 року, копії якого надані сторонами, з технічним станом цього ж об'єкту на час проведення судової будівельно-технічної експертизи (висновок експерта №44 від 26.06.2012року, який суд приймає як допустимий та належний доказ, та який досліджувався і не ставився під сумнів Апеляційним судом Полтавської області при ухваленні рішення від 14.11.2012 року), суд приходить до висновку, про наявність суттєвих змін у стані цього майна в ході проведеного після 26.06.2012 року будівництва.

Факт завершення будівництва об'єкта підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 18 червня 2014 року.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, за ОСОБА_1 здійснена 10.07.2014року /витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2014року/.

Враховуючи, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14.01.2014 року у справі № 553/4941/13-ц, яке набрало законної сили, стосувалось доступу ОСОБА_4 до недобудованого житлового будинку (такий об'єкт на час звернення до суду припинив своє існування) та частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 яка не виділена в натурі, предметом позову ОСОБА_1 є припинення права власності ОСОБА_4 на майно та визнання за ним права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що обставини встановлені цим судовим рішенням не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи.

Згідно з довідкою ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 02.06.2014року за № 45/3 технічної можливості поділу чи виділу в натурі нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 немає. Відповідачем ОСОБА_4 не надано доказів якими спростовуються висновки БТІ.

Згідно з звітом про експертну грошову оцінку від 12.05.2014року, наданим позивачем ОСОБА_1, вартість земельної ділянки площею 600 кв.м. кадастровий НОМЕР_2, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 становить - 97400 грн., вартість 1/2 частини цієї земельної ділянки становить - 48700 грн.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №44 від 26.06.2012 року, судового експерта ОСОБА_7, вартість будівельних матеріалів, використаних при будівництві недобудованого житлового будинку за адресою м. Полтава, по АДРЕСА_2, який перебував у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 становить - 389381 (триста вісімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят одна) грн. Вартість 1/2 частини цього майна становить -194690 (сто дев'яносто чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн.

Суд, виходячи з принципу диспозитивності, враховуючи відсутність обґрунтованих заперечень ОСОБА_4 стосовно наданих ОСОБА_1 документів щодо оцінки та неподільності спірного майна, приймає як належні та допустимі докази довідку БТІ, висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо вартості будівельних матеріалів та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки.

Оскільки сторони спірних правовідносин не надали доказів того, що вони дійшли згоди про відступлення від рівності часток при вирішенні спору в частині поділу майна, яке як об'єкт права спільної сумісної власності визнано за ними рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14.11.2012 року, суд при вирішенні спору вважає частки ОСОБА_9 та ОСОБА_1 рівними - по 1/2 кожному.

В обґрунтування своїх заперечень на позов ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 не додала жодного доказу своєї участі після 14.11.2012 року в створенні нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, з врахуванням положень ст. 372 ЦК України, має право власності на 1/2 частину матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) житлового будинку станом на 14.11.2012 року.

Виходячи з того, що будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) - житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 не можливо виділити в натурі без пошкодження об'єкта нерухомого майна, згідно з довідкою БТІ житловий будинок неможливо поділити, надані сторонами докази та поведінка сторін в судому засіданні свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, відповідачем ОСОБА_4 не надано доказів того, що таке припинення права власності може завдати істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, керуючись положеннями ст.365 ЦК України, суд приходить до висновку, що право власності ОСОБА_4 на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) - житлового будинку, підлягає припиненню, а вартість належних ОСОБА_4 будівельних матеріалів на загальну суму 194 690 грн., визначену відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, підлягає стягненню на її користь з ОСОБА_1

Враховуючи, що при визнанні за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 600,0 кв.м., кадастровий НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд, Апеляційний суд Полтавської області виходив з того, що за нею та ОСОБА_1 було визнано об'єктом права спільної сумісної власності недобудований житловий будинок, який був розташований на цій земельній ділянці, то з припиненням права власності ОСОБА_4 на будівельні матеріали, обладнання тощо, використані при будівництві недобудованого житлового будинку, суд приходить до висновку про необхідність також припинення права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки зі стягненням на її користь з ОСОБА_1 вартості цього нерухомого майна, визначеної експертним шляхом - 48700 грн.

У змінених позовних вимогах (п.3) ОСОБА_1 ставить питання про визнання за ним права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, що в цілому складається із житлового будинку загальною площею 288,5 м. кв., житловою 99,3 м. кв., допоміжна 189,2 м. кв., літер А 2, Б гаража, В сараю, Г альтанки, № 1-6 огорожі, в-погребу, та земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2, площею 0,06 га для будівництва та обслуговування будинку та будівель і споруд за адресою м. Полтава вул. Хрестовоздвиженська,42.

Разом з тим до своєї позовної заяви ОСОБА_1 надав докази того, що за ним 10.07.2014 року в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 /витяг від 22.07.2014 року/, в такому ж самому складі майна, в якому він просить визнати за ним право власності в своїх позовних вимогах. Також ОСОБА_1 як доказ було надано виданий на його ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 серпня 2005 року, згідно з яким земельна ділянка кадастровий НОМЕР_2, площею 600,0 кв. м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2, є власністю ОСОБА_1 При поділі майна подружжя, набутого за час шлюбу, Апеляційний суд Полтавської області визнав за ОСОБА_4 право власності лише на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки, а інша 1/2 частина цієї земельної ділянки залишилась у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Тому суд приходить до висновку, що повторне визнання судом за ОСОБА_1 права власності на майно, яке уже знаходиться в його власності неприпустимо. З огляду на те, що після прийняття рішення від 14.11.2012 року Апеляційним судом Полтавської області змінився правовий режим права власності земельної ділянки з права приватної власності на право спільної часткової власності, а після припинення права власності ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки, та переходу права власності на цю 1/2 частину земельної ділянки до ОСОБА_1, останній стає власником всієї земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позовна вимога підлягає до задоволення в частині визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку, а в іншій частині цієї позовної вимоги позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 182, 185, 331 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 про припинення права власності на частку в нерухомому майні та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_4 у спільній сумісній власності на недобудований житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.

Припинити право власності ОСОБА_4 у спільній частковій власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 600,0 кв.м., кадастровий НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2, площею 600,0 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок компенсації грошові кошти в сумі 243 390 грн., в тому числі: 48700 грн. - вартість 1/2 частки земельної ділянки площею 600,0 кв.м. кадастровий НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2; 194690 грн. - вартість будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) - житлового будинку за адресою АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко