Рішення № 44936251, 30.08.2010, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 2-326/10

Провадження № ---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді - Крачкової С.В.

при секретарі - Дигуляр А.С.

за участю представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним Кредитний договір №ODB0GА00000011 від 07.05.2008 року, укладений між нею та відповідачем, зобовязати їх повернути все отримане одне одному,а державного нотаріуса визнати недійсним договір іпотеки №2-2160 від 7.05.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що кредитний договір укладено з порушенням вимог закону, його умови значно погіршують її становище, кредит надано не в грошовій одиниці України, а банк не має ліцензії на проведення валютних операцій.

В судовому засіданні представник позивачки на позові наполягала. При цьому пояснила, що надання ОСОБА_3 кредиту в доларах США суперечить чинному законодавству, банк не має індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, умови кредитного договору обтяжливі для позивачки, а тому просить визнати даний договір недійсним. Вважає,що в разі недійсності кредитного договору державний нотаріус повинен визнати недійсним договір іпотеки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що банк має ліцензію та дозвіл на здійснення валютних операцій, при укладенні кредитного договору з ОСОБА_3 було досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, вона одержала кредит в іноземній валюті, частково повернула його, а тому вважає позовні вимоги не обґрунтованими.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні було встановлено, що 7.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ODB0GА00000011 (а.с.11-13), за яким остання одержала кредит в сумі 27 910 доларів США строком до 7 травня 2028 року зі сплатою відсотків за користування кредитом .

Факт одержання ОСОБА_3 вказаного кредиту підтверджується графіком надання кредиту (а.с. 14-15).

З метою забезпечення виконання зобовязання по поверненню кредиту з відповідачкою ОСОБА_3 7.05.2008 року був укладений договір іпотеки квартири, що розташована в АДРЕСА_1. (а.с.16-17), який посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином зареєстроване, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і має своє положення.(а.с.33-69, 119-162), яким передбачено право на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 року (з наступними змінами), «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року (з наступними змінами), Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.

4 грудня 2001 року ПриватБанку було видано ліцензію за №22 та дозвіл №22-2 від 29.07.2003 року на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». У додатку 1, 2 до дозволу включено право позивача на здійснення операцій з валютними цінностями, а тому посилання позивача на відсутність у відповідача такого права є необгрунтованими.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про неможливість використання в якості кредиту іноземної валюти оскільки ч. 2 ст. 192 ЦК України передбачає можливість використання іноземної валюти в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, а ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником, а тому банк мав право укладати кредитний договір в іноземній валюті.

Більш того, позивачка просила надати їй кредит саме в іноземній валюті - доларах США, одержала його, частково повернула, що не заперечувалось її представником в судовому засіданні.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобовязаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

В порушення вказаних вимог боржниця. не виконує умови кредитного договору, гроші не повертає, тобто не належним чином виконує зобовязання, що на думку суду стало причиною її звернення до суду з вказаним позовом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 2 ст. 533 вказаного Кодексу передбачає, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене посилання позивачки та її представника в судовому засіданні на те, що має місце не кредитний договір, а договір приєднання, є надуманими і на законі не ґрунтуються.

Вимоги позивачки в частині зобовязання державного нотаріуса визнати недійсним договір іпотеки №2-2160 від 7.05.2008 року, який було укладено з метою забезпечення виконання кредитного договору, також не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 10, 11, 60,209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 215, 525, 526, 533, 651, 652, 1054 ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 року (з наступними змінами), «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року (з наступними змінами), Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів через Біляївський районний суд до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Крачкова С.В.