Вирок № 44922701, 26.09.2014, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 26.09.2014

ЄУ № 420/300/14-к

Провадження №1-кп/420/33/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючої судді Бондар Ю.О.

при секретарі Котовій О.Л.

за участю прокурора Соловйова В.Б., Сичова М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новопсков кримінальне провадження №42014130510000001 за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Осинове, Новопсковського району, Луганської області, громадянина України, працюючого директором ПП «Лісовичок Плюс», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 175 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, являючись директором приватного підприємства «Лісовичок Плюс», здійснює керівництво та управління поточною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, представляє підприємство в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, веде переговори та укладає угоди від імені підприємства.Директор Підприємства здійснює прийом та звільнення працівників Підприємства, накладає стягнення, видає накази та інші розпорядчі документи, стосовно діяльності Підприємства.

Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними уповноважені трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

ОСОБА_1, будучи обізнаним, що саме він здійснює керівництво та управління поточною господарсько-фінансовою та іншою діяльністю підприємства, незважаючи на надходження на підприємство коштів, достатніх для виплати заробітної плати у повному обсязі, тобто при наявності реальної можливості підприємства на сплату заробітної плати, в період часу з 01.02.2013 р. по 31.12.2013 р., діючи в порушення ст.97, 115 Кзпп України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», згідно з якими заробітна плата виплачується працівникам в першочерговому порядку, при здійсненні керівництва і управління поточною фінансово-господарської та іншої діяльності підприємства, а саме розподіл коштів ПП «Лісовичок Плюс», безпідставно і навмисно своєчасно не виплачував заробітну плату працівникам ПП «Лісовичок Плюс» в повному обсязі, внаслідок чого, починаючи з 01.02.2013 р., на підприємстві утворилася заборгованість із заробітної плати перед працівниками ПП «Лісовичок Плюс» у сумі 52 625, 16 гривень, та ОСОБА_1 достовірно знаючи про заборгованість із заробітної плати, умисно, безпідставно не погашав заборгованість на вищевказану суму, в результаті чого станом на 31.01.2014 р. перед працівниками ПП «Лісовичок Плюс» утворилася заборгованість по заробітній платі, що перевищує один місяць, на загальну суму 52 626, 16 грн.

Поряд з цим, при здійсненні господарської діяльності, ОСОБА_1 є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі щодо прийняття та звільнення працівників з роботи.

ОСОБА_1, маючи умисел на грубе порушення законодавства про працю, стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вчинив злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, 13.01.2012 року, на підставі усної домовленості з потерпілим ОСОБА_2, без укладання трудового договору за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. №260, прийняв його на роботу. В період часу з 13.01.2012 року по 25.12.2013 року, використовував працю ОСОБА_2 в якості сторожа ПП «Лісовичок Плюс», при цьому на підставі свого усного розпорядження встановив графік роботи, позмінно (одна доба на роботі - 2 доби вдома), чим тривало, умисно, керуючись мотивами уникнення зайвих грошових витрат, грубо порушив права ОСОБА_2, а саме:

- у порушення ст. 24 п.6 КЗпП України, відповідно до якої додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не уклав трудовий договір у письмовій формі;

- у порушення ст. 24-1 КЗпП України, відповідно до якої у разі укладення трудового договору між працівником і керівником підприємства, керівник підприємства повинен у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, ОСОБА_1, не зареєстрував трудові відносини з ОСОБА_2 у державній службі зайнятості;

- у порушення ст. 50 КЗпП України, відповідно до яких нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, ОСОБА_2, згідно усного графіку працював позмінно (1 доба на роботі - 2 доби вдома), але не менше 2-х днів на тиждень по 24 годин на добу, внаслідок чого останній фактично працював не менше 48 годин на тиждень, тобто фактично виконував надурочні роботи;

- у порушення ст. 107 КЗпП України, відповідно до якої робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі або компенсується іншим днем відпочинку, ОСОБА_1 не оплачував ОСОБА_2 роботу у святкові дні у подвійному розмірі та не компенсував її іншим днем відпочинку;

- у порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.24 «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць, ОСОБА_1 оплату ОСОБА_2 здійснював один раз на місяць в розмірі 1100 грн., а з лютого 2013 року заробітну плату взагалі не виплачував.

- у порушення ст.ст. 74, 75 КЗпП України, відповідно до яких громадянам, які працюють на підприємстві, надається щорічна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати, ОСОБА_1 за увесь час роботи ОСОБА_2 жодного разу не надавав йому відпустку.

Крім того, в грудні 2012 року, ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, на підставі усної домовленості з потерпілим ОСОБА_3, без укладання трудового договору за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. №260 прийняв його на роботу. В період часу з грудня 2012 року по 29.12.2013 року, використовував працю ОСОБА_3 в якості сторожа ПП «Лісовичок Плюс», при цьому на підставі свого усного розпорядження встановив графік роботи, позмінно (одна доба на роботі - 2 доби вдома), чим тривало, умисно, керуючись мотивами уникнення зайвих грошових витрат, грубо порушив права ОСОБА_3, а саме:

- у порушення ст. 24 п.6 КЗпП України, відповідно до якої додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не уклав трудовий договір у письмовій формі;

- у порушення ст. 24-1 КЗпП України, відповідно до якої у разі укладення трудового договору між працівником і керівником підприємства, керівник підприємства повинен у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, ОСОБА_1, не зареєстрував трудові відносини з ОСОБА_3 у державній службі зайнятості;

- у порушення ст. 50 КЗпП України, відповідно до яких нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, ОСОБА_3, згідно усного графіку працював позмінно (1 доба на роботі - 2 доби вдома), але не менше 2-х днів на тиждень по 24 годин на добу, внаслідок чого останній фактично працював не менше 48 годин на тиждень, тобто фактично виконував надурочні роботи;

- у порушення ст. 107 КЗпП України, відповідно до якої робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі або компенсується іншим днем відпочинку, ОСОБА_1 не оплачував ОСОБА_3 роботу у святкові дні у подвійному розмірі та не компенсував її іншим днем відпочинку;

- у порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.24 «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць, ОСОБА_1 оплату ОСОБА_3 здійснював один раз на місяць в розмірі 1100 грн., а з лютого 2013 року заробітну полту взагалі не виплачував.

- у порушення ст.ст. 74, 75 КЗпП України, відповідно до яких громадянам, які працюють на підприємстві, надається щорічна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати, ОСОБА_1 за увесь час роботи ОСОБА_3 не надав йому відпустку.

Також в грудні 2012 року ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 43 Конституції України 13.01.2012 року, на підставі усної домовленості з потерпілим ОСОБА_4, без укладання трудового договору за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. №260 прийняв його на роботу. В період часу з грудня 2012 року по 20.09.2013 року, використовував працю ОСОБА_4 в якості столяра ПП «Лісовичок Плюс», при цьому на підставі свого усного розпорядження встановив графік роботи з 08:00 до 17:00, крім суботи та неділі, а також вихідних та святкових днів, чим тривало, умисно, керуючись мотивами уникнення зайвих грошових витрат, грубо порушив права ОСОБА_4, а саме:

- у порушення ст. 24 п.6 КЗпП України, відповідно до якої додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою ОСОБА_1 з ОСОБА_4 не уклав трудовий договір у письмовій формі;

- у порушення ст. 24-1 КЗпП України, відповідно до якої у разі укладення трудового договору між працівником і керівником підприємства, керівник підприємства повинен у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання, ОСОБА_1, не зареєстрував трудові відносини з ОСОБА_4 у державній службі зайнятості;

- у порушення вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.24 «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць, ОСОБА_1 оплату ОСОБА_4 здійснював один раз на місяць в розмірі 1500-1700 грн., в залежності від об'єму виконаних робіт.

Вказані грубі порушення законодавства про працю призвели до заподіяння істотної шкоди інтересам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 у вигляді порушення їх конституційних прав, передбачених ст. ст. 43, 45, 46 Конституції України, відповідно до яких, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, кожен, хто працює, має право на відпочинок, громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 175 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро кається, добровільно відшкодував спричинену матеріальну шкоду.

Потерпілі претензій майнового характеру до обвинуваченого не мають, матеріальна шкода їм відшкодована, цивільний позов заявляти не будуть, просять суворо не карати обвинуваченого.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин , які ніким не оспорюються. При цьому судом з»ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істиною є їх позиція, а також їм роз»яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 175КК України доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.172 КК України за ознаками іншого грубого порушення законодавства про працю, та за ч.1 ст.175 КК України за ознаками умисних дій, які виразилися в безпідставній невиплаті заробітної плати працівникам підприємства більш ніж за один місяць, вчиненої умисно керівником підприємства.

При призначенні покарання до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить щире каяття у вчиненому злочині, відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання суд в його діях не вбачає.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним злочинів; ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації; його відношення до скоєного; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого; думку потерпілих і на підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів є покарання у виді штрафу.

Таке призначене покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати завданням та загальним засадам призначення покарання, його мети відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 68 КК України, тобто покарання, необхідного й достатнього для виправлення його та попередження вчинення ним та іншими громадянами нових злочинів.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК Ураїни принципів необхідно застосувати ОСОБА_1 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд крім даних про особу винуватого та обставин, які пом'якшують покарання, враховує число злочинів, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, їх наслідки і приходить до висновку про застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов не заявлявся.

Суд вважає за необхідне запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у вигляді особистого зобов»язання.

Витрати на залучення експертів відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.175 КК України і призначити йому покарання :

- за ч.1 ст.172 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

- за ч.1 ст.175 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

На підставі ст.70 КК України визначити остаточно покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити покарання у виді п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн., р/р 31114106700223, МФО-804013, Код -37942461, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, одержувач: УК у Новопсковському районі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов»язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області, через Новопсковський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя: