Постанова № 4492207, 18.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2009 р. № 2а- 30246/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: ОСОБА_2

Прокурора: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ЗАТ "Новий Стиль" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ЗАТ «Новий Стиль», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000741600/0 від 18 листопада 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 2 470,00 гривень.

05.02.2008 р. прокуратурою Жовтневого району м. Харкова було надано клопотання про вступ прокурора у справу.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову ЗАТ «Новий Стиль» в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 18.11.2008р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства «Новий стиль», наданої за вересень 2008 року №65832 від 20.10.08р. щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку на вересень 2008 р. в сумі 2 470, 00 гривень.

При перевірці були використані документи за серпень-вересень 2008р.:

- декларації з ПДВ із додатками;

- завірені копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних;

- завірені копії первинних платіжних документів, які засвідчують факт оплати за отримані товари, послуги.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.3. ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2008 року на 2470,00 гривень; в порушення п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суму податкового кредиту за вересень 2008 року на 1992,0 грн. Однак це порушення не вплинуло на суму, заявлену до відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008 року.

За результатами перевірки був складений акт №1228/16-011/32565288 від 18.11.2008р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000741600/0 від 18.11.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 2470,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову через таке.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Бушель» (і.п.н. НОМЕР_1) є постачальником позивача.

У серпні 2008 р. позивач здійснив оплату поставленого ТОВ «Бушель»(і.п.н. НОМЕР_1) товару на загальну суму 14818,50 грн., та отримав даний товар, що підтверджується податковою наладноюю №87 від 20.08.2008 р. та видаткової накладної №21/08-1 від 21.08.2008р., платіжними лорученнями №12945 від 20.08.2008 року, №12864 від 19.08.2008 року.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5. ст. 7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В ході господарських операцій постачальником позивача ТОВ «Бушель»(і.п.н. НОМЕР_1) були виписана податкова накладна №87 від 20.08.2008 р. на суму 14818,50 грн. (в т.ч. ПДВ 2469,75 грн.)

Судом встановлено, що вищевказана податкова накладна оформлена згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, позивач мав господарські взаємовідносини з платником податку на додану вартість - ТОВ «Бушель». Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість в розмірі 2470,00 грн. в ціні товару.

Відповідач не заперечував в судовому засіданні факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару 2470, 00 грн. за господарською операцією з ТОВ «Бушель» (і.п.н. НОМЕР_1).

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідач при зменшенні суми бюджетного відшкодування посилається на факт автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні Державної податкової адміністрації України, відповідно до якого сума податку на додану вартість у розмірі 2469,75 грн. не була відображена контрагентом позивача ТОВ «Бушель» (і.п.н. НОМЕР_1) в податковій декларації, так як ТОВ «Бушель» (і.п.н. НОМЕР_1) не надавало звітність по декларації з податку на додану вартість та знято з обліку 12.08.2008 року. Зазначене порушення призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2008 року на суму 2469, 75 грн., завищення від'ємного значення за серпень 2008 року на суму 2469,75 грн. та до завищення суми, заявленої до відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008 року на 2469,75 грн.

Як свідчать матеріали справи, на момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки постачальник позивача ТОВ «Бушель»(і.п.н. НОМЕР_1) був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 закону про податок на додану вартість. Також, на 27.11.2008 року ТОВ «Бушель»(і.п.н. НОМЕР_1) не знято з обліку, що підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування платника податку від змісту декларації з податку на додану вартість постачальника такого платника податку.

Саме Закон України "Про податок на додану вартість" регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 вказаного закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування за вересень 2008 р. відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд, надаючи аналіз запереченням відповідача, зазначає таке.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 закону про податок на додану вартість щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Як свідчить аналіз приписів закону про податок на додану вартість, цим законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання органу податкової служби на не подання звітності контрагента позивача - ТОВ «Бушель» (і.п.н. НОМЕР_1), та несплату ним ПДВ, судом до уваги не приймаються, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань щодо подання звітності та по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на інструкції, накази та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обов'язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а, отже, його висновки про завищення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ за вересень 2008 року необґрунтовані.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ЗАТ "Новий Стиль" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова №0000741600/0 від 18 листопада 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 2470,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новий Стиль" (61020, м.Харків, Комсомольське шосе, 88, код ЄДРПОУ 32565288) 3,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.02.2009 р.

Суддя П'янова Я.В.