Рішення № 44903843, 11.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9013/14-ц Головуючий у І інстанції Протасов О.М.Провадження № 22-ц/780/1806/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 58 11.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді - Білоконь О.В.,

суддів: Касьяненко Л.І., Савченка С.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

встановила:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позов мотивував тим, що 15 січня 2008 року з ОСОБА_2 було укладено кредитний договір їй було відкрито кредитну лінію на суму 10700 доларів США терміном по 15 січня 2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 15 січня 2008 року, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Однак свого обов'язку позичальник не виконала, внаслідок чого станом на 27 січня 2014 року утворилась заборгованість по кредиту - 8240,06 доларів США та по пені за порушення умов договору - 1634728 грн., які просив стягнути з відповідачів солідарно.

Під час розгляду справі позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредиту - 8240,06 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 3886599,96 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості в сумі 19970, 93 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ПАТ «Родовід Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення частковому скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак цим вимогам закону вказане рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2008 року з ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №86/АА-010.08.2, за яким їй було відкрито кредитну лінію під 12,5% на загальну суму 10700 доларів США терміном по 15 січня 2013 року для придбання автомобіля. Забезпеченням виконання цього зобов»язання, згідно з п.1.7 кредитного договору, є автомобіль«Деу Матіс», переданий в заставу банку відповідно до договору застави від 15 січня 2008 року ( а.с.7-9).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №86/АА-010.08.2 від 15 січня 2008 року, за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Свого обов'язку позичальник не виконала, внаслідок чого станом на 27 січня 2014 року утворилась заборгованість по кредиту - 8240,06 доларів США та по пені за порушення умов договору - 1634728 грн.

Станом на 24 грудня 2014 року заборгованість по кредиту становила 8240,06 доларів США, по пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 3 886 599 грн. 96 коп. та 3% річних від суми простроченої заборгованості - 19 970 грн. 93 коп. ( а.с.80-81).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису № 389, виданого 02 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про стягнення 188 577 грн. 60 коп. з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід Банк», стягнуто близько 23 754доларів США, отже, правильність розрахунку банку не доведена.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений в результаті неповного з'ясування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Як видно із постанови державного виконавця ВДВС Жашківського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 25 листопада 2010 року, в межах виконання виконавчого напису № 389, виданого 02 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про стягнення 188 577 грн. 60 коп. з ОСОБА_4 на користь АТ «Родовід Банк», кошти від реалізації заставного автомобіля «Деу Матіс» 2007 року перераховані стягувачу у повному обсязі ( а.с.37).

Як видно із наданого до суду апеляційної інстанції виконавчого напису № 389, виданого 02 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сергеєвим О.О., нотаріус запропонував звернути стягнення на автомобіль «Деу Матіс», реєстраційний номер НОМЕР_3, який переданий у заставу ПАТ «Родовід Банк» з метою задоволення вимог вказаного банку у розмірі: кредиту у сумі 8501, 03 доларів США, відсотків у сумі 1585, 56 доларів США та пені у сумі 13494, 18 доларів США ( а.с.145).

Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна, станом на 21 серпня 2010 року вартість автомобіля «Деу Матіс» реєстраційний номер НОМЕР_3 становив 20897 грн. ( а.с.144)

Як видно із розрахунку погашення кредитної заборгованості , наданої банком до суду першої інстанції, що не суперечить квитанціям про оплату кредитного договору боржником ОСОБА_4, боржник у 2010 році взагалі не вносила будь-яких платежів для погашення заборгованості по даному кредитному договору, разом з тим 24 листопада 2010 року відбулося погашення кредитної заборгованості на суму 260, 97 доларів США заборгованості по кредиту та 1586, 38 доларів США заборгованості по процентам ( а.с. 38-48, 80-81).

Враховуючи, що зарахування коштів у загальній сумі 1 847, 35 доларів США відбулось за день до закінчення виконавчого провадження 25 листопада 2010 року в межах виконання вищезазначеного виконавчого напису, а також відсутність будь-яких даних про внесення цих коштів боржником або поручителем, доводи банку про те, що вказана сума є надходженням від реалізації заставного автомобіля заслуговують на увагу.

Таким чином, матеріали справи не містять даних про те, що в результаті реалізації державним виконавцем заставного автомобіля «Деу Матіс» на користь АТ «Родовід Банк» стягнуто 23 754 доларів США, а містять дані про те, що банк в результаті примусового виконання виконавчого напису отримав 1847, 35 доларів США, які зарахував до погашення заборгованості боржником 24 листопада 2010 року і які врахував при складанні розрахунку заборгованості.

Отже, висновок про недоведеність правильності розрахунку кредитної заборгованості як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог до боржника ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.ст. 213-14 ЦПК України зробленим судом першої інстанції за неповно з»ясованих обставин, що мають значення для справи, що потягло невірне вирішення справи.

За таких обставин, в силу вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_4 з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 1054, 526, 1050 ч.2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати відсотків.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 10700 доларів США, а також встановлено, що відповідач не виконує передбачені договором обов"язки по внесенню щомісячних платежів і має прострочену заборгованість за тілом кредиту та процентам у розмірі 8240, 06 доларів США, пені у розмірі 3 886 599 грн. 96 коп. та 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 19970, 93 грн.

За таких обставин, вимоги банку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованість за тілом кредиту та процентам у розмірі 8240, 06 доларів США є законними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Однак колегія суддів не погоджується із розміром боргу по пені у розмірі 3 886 599 грн. 96 коп., оскільки ця сума значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, тому в силу положень ч.3 ст. 551 ЦК України підлягає зменшенню до 100 000 грн.

Також не ґрунтуються на вимогах закону і вимоги банку про необхідність стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 19970, 93 грн., при цьому колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 18 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Оскільки банк надав відповідачу ОСОБА_4 кредитні кошти в іноземні валюті - долларах США, і саме в цій валюті просить повернути прострочену заборгованість, він як кредитор, не має права на відшкодування матеріальних втрат від знецінення доларів США унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, оскільки вимоги ст. 625 ЦК України не розповсюджуються на прострочення викоання грошового зобов»язання в іноземній валюті.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з факту припинення договору поруки в силу вимог, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Оскільки укладеним між сторонами кредитним договором (п.1.1.) визначено строк виконання основного зобов'язання 15 січня 2013 року (а.с.7), то у разі неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення банком як кредитором до поручителя ОСОБА_3 вимоги про повернення отриманих у кредит коштів мав би закінчитись 15 червня 2013 року.

Разом з тим враховуючи, що банк застосував своє право на повернення кредиту достроково шляхом звернення до нотаріуса та вчинення 2 квітня 2010 року ним виконавчого напису № 389 про звернення стягнення на заставне метою задоволення вимог банку у розмірі: кредиту у сумі 8501, 03 доларів США, відсотків у сумі 1585, 56 доларів США та пені у сумі 13494, 18 доларів США ( а.с.145), передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України закінчився 2 жовтня 2010 року.

Оскільки матеріали справи не містять даних про пред'явленням вимоги до поручителя шляхом направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу або пред'явлення до нього позову до 2 жовтня 2010 року, а даний позов пред»явлений до суду у червні 2014 року згідно з поштовим штемпелем на конверті (а.с.24), висновок суду про відмову у позові до поручителя у зв»язку із припиненням договору поруки грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

Крім того, колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

У договорі поруки, укладеному між банком та ОСОБА_3 15 січня 2008 року, передбачена процентна ставка кредитного договору у розмірі 12,5 % та не передбачено можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди ( а.с.13).

Разом з тим, згідно з додатковою угодою, укладеною між позичальником ОСОБА_4 та ПАТ «Родовід Банк» 13 жовтня 2008 року процента ставка за кредитним договором встановлена у розмрі 16% (а.с.14).

Оскільки з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, договором поруки не передбачено можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука є припиненою у зв»язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За таких обставин, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 є законним і обгрунтованим і не підлягає скасуванню в цій частині з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_2та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий Жашківським РВУ МВС України в Черкаській області, ІПН НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором №86/АА-010.08.2 від 15 січня 2008 року 8240,06 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 100 000 гривень та судовий збір в сумі 5481 гривня.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :