Ухвала суду № 44903828, 11.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7881/14-ц

Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/2013/15

Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56

11.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Кулішенка Ю.М., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразіябуд трейд» про захист прав споживачів, визнання майнових прав на обєкт фінансування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати за ним майнові права на обєкт договору двохкімнатну квартиру № 150 на четвертому поверсі загальною площею 59,64 кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса).

Позов обґрунтовував тим, що 14 серпня 2013 року між ним та ТОВ «Євразіябуд Трейд» було укладено попередній договір Є/ІІІ-3-150, за умовами якого позивач оплачує нерухоме майно, яке має отримати в майбутньому, а саме двохкімнатну квартиру № 150 на четвертому поверсі загальною площею 59,64 кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса). В оплату за нерухоме майно до оформлення основного договору покупець сплачує продавцю загальну суму (аванс) у гривнях, що дорівнює 52 185 дол. США. Вказував, що належним чином виконував умови договору, а саме сплачував кошти, однак на момент подачі позову відповідачем не виконуються умови договору в частині здачі обєкта нерухомості в експлуатацію, він уникає усних та письмових відповідей на запитання щодо завершення будівництва та введення обєкта в експлуатацію. ОСОБА_2 вважає себе добросовісним інвестором за договором, який на виконання умов договору здійснив фінансування обєкту інвестування.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3654,00грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд безпідставно стягнув з нього судовий збір, не врахувавши, що йдеться про захист його прав як споживача. Крім того, суд застосував норми права, зокрема ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України, які не регулюють спірних відносин.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено лише попередній договір щодо укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу нерухомості, який не породжує у позивача ніяких прав, в тому числі майнових на обєкт нерухомості.

В рішенні зазначено, що суду не надано доказів, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, закінчено будівництвом, тому будь-які майнові права на вказану в попередньому договорі квартиру у позивача не виникли.

Крім цього, суд вказав, що попередній договір відповідно до ст..220 ЦК України є нікчемним.

З такими висновками погоджується судова колегія, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, обєктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Євразіябуд Трейд» було укладено попередній договір Є/ІІІ-3-150. Відповідно до умов договору сторони зобовязалися в майбутньому, в строк кінець І-го кварталу 2015 року за умови внесення повної оплати ОСОБА_2 вартості квартири або не пізніше 30 днів після внесення повної оплати вартості квартири, укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді двохкімнатної квартири № 150 на четвертому поверсі загальною площею 59,64 кв. м. у житловому будинку № 3 по вул. ІІІ Інтернаціоналу 1-г у м. Ірпінь Київської області (будівельна адреса), на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до розділу 2 попереднього договору до оформлення основного договору ОСОБА_2 зобовязався сплатити ТОВ «Євразіябуд Трейд» аванс у гривнях, що дорівнює 52 185 доларів США, який відповідає вартості квартири. При цьому частина авансу в розмірі 33920,25 дол. США мала бути сплачена не пізніше трьох банківських днів після дати підписання цього договору, а решту авансу в сумі 18264,75 дол. США він повинен був сплатити починаючи 1 вересня 2013 року по 31 серпня 2016 року включно рівними частинами, але не менше ніж 507,35 дол. США щомісяця.

26 квітня 2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору Є/ІІІ-3-150, в якій погодили змінити порядок взаєморозрахунків.

Права і обовязки сторін визначені у розділі 4 договору. Зокрема товариство як продавець зобовязалися підготувати до укладання основого договору необхідні документи, укласти нотаріально посвідчений договір квартири із певними характеристиками (у певному стані готовності). ОСОБА_2 як покупець зобовязався провести розрахунки із продавцем у встановениі договором строки, зявитися у зазначене продавцем місце, день і час для укладення догвоору купівлі-продажу, укласти договір на утримання будинку.

Згідно п. 5.8. попереднього договору у випадку неукладення основного договору з вини продавця, товариство повертає всі сплачені покупцем кошти упродовж трьох місяців із дня отримання вимоги про повернення коштів від покупця.

Згідно п. 5.9. попереднього договору у разі неукладення основного договору з вини покупця, продавець має право звернутися до суду із вимогою про зобовязання покупця до примусового укладення договору або повернути фактично отримані від покупця кошти, стягнувши із останнього штраф в розмірі 10 % від суми отриманих коштів.

Суд першої інстанції правильно застосував положення статей 220, 635 ч.1, 657 ч.1 ЦК України.

Статтею 635 ч.1 ЦК України визначено, що попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідченя договору такий договір є нікчемним. Згідно ст. 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Зважаючи, що при укладенні 14 серпня 2013 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Єарзіябуд трейд» попереднього договору про придбання в майбутньому квартири, сторонами не були додержані вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що такий договір є нікчемним, а відтак ніяких прав і обов'язків за вказаним договором у сторін не виникло.

Обгрунтовано судом відхилено посилання позивача на те, що він є інвестором будівництва квартири, так як попередній договір не є інвестиційним договором та не є договором підряду за своєю правовою природою, не містить істотоних умов договору, які передбачені статтею 875 ЦК України.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо укладання в майбутньому договору купівлі-продажу обєкта нерухомості у вигляді квартири, а сплачені кошти є авансовим платежем за попереднім договором і не тягнуть виникнення майнових прав на обєкт нерухомості, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те що суд безпідставно стягнув із позивача судовий збір на користь держави з огляду на те, що має місце захист прав споживача, необгрунтовані, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у звязку із укладенням попереднього договору щодо укладення в майбутньому основного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже спір виник із договірних зобовязань і не повязаний із захистом прав позивача у якості споживача товарів, робіт і послуг.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно послався у рішенні суду на положення ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України є необгрунтованими і не впливають на законність і обгрунтованість рішення. Відмову в позові суд мотивував положеннями Закону України «Про інвестиційну діяльність», статями 16, 220, 635, 657 Цивільного кодексу України.

Обгрунтовано судом відхилені доводи апелянта про те, що укладений договір є інвестиційним, оскільки попередній договір не відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність» і не містить обовязків вказаних у законі, на що послався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову.

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання зобовязань за угодою пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на обєкт будівництва або набуття майнових прав на цей обєкт.

Таким чином докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: