Ухвала суду № 44903717, 10.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4963/13 Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П. Провадження № 22-ц/780/3078/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 43 10.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Голуб С.А.

суддів: Даценко Л.М., Таргоній Д.О.

за участі секретаря: Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Ірпінської міської ради, Відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб міста Ірпінь Київської області, про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду по вказаній цивільній справі, посилаючись на те, що примусове виселення неповнолітньої ОСОБА_4, інтереси якої представляє заявник, зі спірного житлового приміщення не можливе, у зв'язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила суд першої інстанції виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Ірпінської міської ради, Відділ ГІРФО м. Ірпінь Київської області, в частині виконання судового рішення про виселення та зняття з реєстраційного обліку неповнолітньої ОСОБА_4 відстрочити до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2015 року в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким забороняється виселення позичальника або майнового поручителя ат членів їх сімей із житлових будинків, які є предметом іпотеки, за умови, що ці будинки використовуються як місце їх постійного проживання та за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

На даний момент в спірному житловому будинку зареєстрована та проживає неповнолітня ОСОБА_4 Крім того, спірний житловий будинок є її єдиним місцем проживання.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою заяву про відстрочення виконання рішення суду задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 2316. На підставі даного договору їй було надано кредит на придбання житла на вторинному ринку нерухомості.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено Іпотечний договір № 3496 від 24 березня 2008 року, за умовами якого банку було надано в іпотеку житловий будинок загальною площею - 240,60 кв. м., житловою площею - 76,70 кв. м. та земельну ділянку, площею 0,0370 га що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які були придбані у ОСОБА_3 за рахунок кредиту та стали власністю ОСОБА_2.

ОСОБА_2 змінила прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 27 листопада 2009 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 лютого 2011 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором.

18 травня 2011 року банку було видано виконавчий литс.

23 листопада 2011 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження.

В межах виконавчого провадження було проведено троє торгів з реалізації предмета іпотеки, однак у зв'язку із відсутністю покупців майно не було продано і банк, скориставшись своїм правом, 17 квітня 2013 року, на підставі акта державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженого виконуючим обов'язки начальника ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Опальченко В.О. від 05 квітня 2013 року було отримано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бовою Т.В. від 17 квітня 2013 року зареєстрованого в реєстрі за № 554 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 689936.

Відповідно до вказаних документів банк набув право власності на житловий будинок загальною площею - 240,60 кв. м. та земельну ділянку площею - 0,0370 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які були предметом договору іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що з 17 квітня 2013 року власником спірного майна є банк, інших безспірних доказів для відстрочки виконання рішення суду ОСОБА_2 не надала.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки дія Закону України ««Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюється на правовідносини між боржником та кредитором, а в даному випадку за банком ще у 2013 році зареєстровано право власності, тому банк як власник майна вправі вимагати виселення осіб в належному йому майні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування такої ухвали.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 01 квітня 2015 року про відстрочку виконання рішення суду по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: