Рішення № 44903687, 02.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3794/14-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М. Провадження № 22-ц/780/2803/15 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 1 02.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Козинської селищної ради, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Обухівська районна державна адміністрація (в особі органу опіки та піклування), про скасування та визнання незаконним рішення селищної ради, реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на житловий будинок,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів Виконавчого комітету Козинської селищної ради, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що від 11 серпня 1988 року до 03 серпня 2006 року вона з відповідачем ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають сина ОСОБА_6.

Вона (позивачка) та її син зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (на даний момент №7) та проживають за даною адресою довгий час, але не були повідомлені про такі неправомірні дії відповідачів. Відмітки про зміну адреси реєстрації в паспорті позивачки та паспорті ОСОБА_6 відсутні.

Спільно з позивачкою за вказаною адресою зареєстрована онука позивачки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

14 травня 2009 року Обухівським районним судом Київської області в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи: відділу паспортної, реєстраційної та міграційної служби при Обухівському РВГУ МВС України в Київській області, про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_6, про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, зобов'язання не чинити перешкоди, визнано мирову угоду, якою встановлено факт права спільної сумісної власності подружжя в рівних частках - на 1/2 частину спірного майна за кожним (в тому числі самовільні добудови), яке набуте (створене) в шлюбі за спільні кошти подружжя, але умови даної мирової угоди відповідачем-2 по справі до цього часу не виконано. У липні 2014 року позивачці стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 липня 2011 року №10/7 «Про узаконення самовільно добудованих до житлового будинку споруд та оформлення права власності на будинок» було змінено поштову адресу житлового будинку з АДРЕСА_1, а також оформлено і в подальшому зареєстровано на імя відповідача-2 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 з узаконенням самовільно побудованих споруд.

Також вказувала, що такі дії відповідачів фактично зробили неможливими виконання Ухвали Обухівського районного суду Київської області суду від 14 травня 2009 року і порушили її право на 1/2 частину майна, яке було придбано та створено в період спільного сумісного проживання та за спільні кошти подружжя, а тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та реєстрацію права власності на даний будинок за ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі споруд та будівлі, а саме літ «Г»- сарай, літ «Д» - сарай, літ «А» - мансарда.

Після уточнення та доповнення до позовних вимог ОСОБА_3 та її представник також просили суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку, господарських споруд і будівель за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24 червня 2014 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5, нотаріально посвідчений 24 червня 2014 року за реєстром №2832, скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5, визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині житлового будинку, господарських споруд і будівель, побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі споруди та будівлі: літ «Г»- сарай, літ «Д» - сарай, літ «А» - мансарда.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради № 10/7 «Про узаконення самовільно добудованих до житлового будинку споруд та оформлення права власності на будинок» від 25 липня 2011 року.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №633498 на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлене та видане Козинською селищною радою на ім'я ОСОБА_2 взамін дублікату свідоцтва про право власності від 18 лютого 2008 року.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 укладений 24 червня 2014 року між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник М.В. 24 червня 2014 року за реєстровим №2832.

Скасовано реєстрацію права власності на житловий будинок №7, здійснене Обухівською реєстраційною службою на ім'я ОСОБА_2

Скасовано реєстрацію права власності на житловий будинок №7, здійснене Обухівською реєстраційною службою на ім'я ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських споруд і будівель, побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, в тому числі на споруди та будівлі: літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - сарай, літ. «А»-мансарда, що знаходяться на території присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських споруд і будівель, побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі з ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя, в тому числі на споруди та будівлі: літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - сарай, літ. «А»-мансарда, що знаходяться на території присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 встановлені згідно ухвали Обухівського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 11 серпня 1988 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який 03 серпня 2006 року вони розірвали, що підтверджується свідоцтвом про одруження та про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу у сторін 07 січня 1989 року народився син ОСОБА_6.

Рішенням Виконавчого комітету Козинської селищної ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 08 травня 1979 року надано ОСОБА_2 в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку в селищі Козин по вулиці Новій, 15 за рахунок вільних лишків держфонду.

02 січня 1985 року Виконавчим комітетом Козинської селищної ради народних депутатів Обухівського району Київської області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 липня 2011 року №10/7 «Про узаконення самовільно добудованих до житлового будинку споруд та оформлення права власності на будинок» було змінено існуючому житловому будинку поштову адресу, а саме: з АДРЕСА_1, узаконено самовільно побудовані Г- сарай, Д - сарай, над А - мансарда. Загальна площа будинку становить 195,7 кв.м., житлова площа будинку - 243,5 кв.м. Вказаний житловий будинок та споруди знаходяться на власній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2

В рішенні виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 липня 2011 року №10/7 наявні виправлення особою ОСОБА_9, без зазначення її посади, загальної площі будинку на 243,5 кв.м., житлової площі будинку на 49,9 кв.м.

11 серпня 2011 року Козинською селищною радою видано ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 взамін дублікату свідоцтва про право власності від 18 лютого 2008 року.

24.06.2014 року між ОСОБА_2, та ОСОБА_5 було укладено договір дарування житлового будинку з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: селище міського АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник М.В. 24 червня 2014 року за реєстровим №2832.

В договорі дарування житлового будинку від 24 червня 2014 року, зокрема зазначалось, що житло, яке є предметом цього договору, на момент його укладення в спорі не перебуває, будь-які інші обтяження стосовно цієї нерухомості відсутні, неповнолітні та/або малолітні особи не зареєстровані та не проживають.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 (т.1 а.с.172) в якій він стверджує, що відчужуваний житловий будинок не є спільною сумісною власністю, осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуваний будинок, у тому числі й відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, немає.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради, реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнаючи за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині житлового будинку, побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі, господарських споруд і будівель, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради №10/7 «Про узаконення самовільно добудованих до житлового будинку споруд та оформлення права власності на будинок» від 25 липня 2011 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №633498 на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлене та видане Козинською селищною радою на ім`я ОСОБА_2 взамін дублікату свідоцтва про право власності від 18 лютого 2008 року порушують право власності позивачки на 1/2 частину житлового будинку, господарських споруд і будівель, побудованих за час спільного сумісного проживання в шлюбі з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, в тому числі на споруди та будівлі: літ. «Г» - сарай, літ. «Д» - сарай, літ. «А»-мансарда, що знаходяться на території присадибної земельної ділянки в селищі міського АДРЕСА_1

Однак з таким висновком колегія суддів не може погодитися.

Відповідно до п.23 Постанови Плунуму Верховоного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які зідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір дарування від 24 червня 2014 року та зазначаючи, що він порушує права співвласника будинку ОСОБА_3, оскільки вона будь-якої згоди на його укладення не надавала, не взяв до уваги, що подарований житловий будинок згідно ст.57 Сімейного кодексу України, належав до особистої приватної власності ОСОБА_2, що встановлено належними доказами по справі та не заперечувалося сторонами.

Так, вказаний у позовній заяві житловий будинок був збудований у 1984 році, що підтверджується копіями технічного паспорту на будинок від 1984 року та технічного паспорту на будинок від 2012 року.

Факт існування будинку на момент реєстрації шлюбу позивачкою визнається.

Спірні прибудинкові споруди згідно з технічним паспортом на житловий будинок було збудовано в 2007 році, тобто після розлучення, яке відбулось в 2006 році.

Приймаючи рішення про скасування рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради №10/7 «Про узаконення самовільно добудованих до житлового будинку споруд та оформлення права власності на будинок» від 25 липня 2011 року, судом першої інстанції не було взято до уваги, що житловий будинок відноситься до особистої приватної власності ОСОБА_2, а посилання судом першої інстанції на ст.391 та 393 ЦК України як на підставу для скасування зазначеного рішення є необґрунтованим і таким, що суперечить обставинам по справі, оскільки оскаржуване рішення прийняте в 2011 році, тобто через 5 років з моменту розірвання шлюбу і нічим не порушує права позивачки ОСОБА_2

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями постанови Пленуму Верхового Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Визнаючи недійсним договір дарування з підстав, передбачених ст.203 ЦК України та застосовуючи в порядку ст.216 ЦК України наслідки недійсності правочину щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно з господарськими побудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваним договором дарування порушуються права позивачки і їх слід поновити шляхом задоволення позову.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивачка ОСОБА_3 має будь-які речові права на предмет договору дарування, отже, позивачка не є стороною договору дарування, не має будь-яких прав чи законних інтересів щодо предмету договору дарування, тому в силу вимог ст.ст.3, 216 ЦПК України заявила необгрунтовану вимогу про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності.

Ці обставини суд першої інстанції не узяв до уваги і ухвалив неправильне по суті рішення про задоволення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст.309 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку до необхідність скасування рішення суду і ухвалення нового, яким про відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 березня 2015 рокускасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Іванова І.В.