Ухвала суду № 44900513, 12.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/82/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю апелянта ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рахівського районного суду від 23 березня 2015 р. про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Верхньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 районне управління юстиції Закарпатської області в особі реєстраційної служби і ОСОБА_1, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

Третя особа ОСОБА_1 оскаржила ухвалу Рахівського районного суду від 23.03.2015, якою провадження в справі зупинено до вирішення судом справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Верхньоводянської сільської ради Рахівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно. На думку апелянта, ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки до прийняття такого процесуального рішення ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, яку суд не вирішував, про обєднання в одне провадження справи за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та справи за її позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Між тим, позови фактично стосуються одного предмету права на спадкування одного і того самого майна, фактично має місце спадковий спір між тими самими сторонами, тому обєднання справ в одне провадження є доцільним, а зупинення за таких обставин провадження в справі унеможливлює її розгляд у розумні строки та призводить до порушення прав апелянта. Просить ухвалу скасувати, справу направити до суду для подальшого розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_1, яка скаргу підтримала, розглянувши апеляцію за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Верхньоводянської сільської ради Рахівського району про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача позивачі зазначили ОСОБА_4 районне управління юстиції та ОСОБА_1 (а.с. 3-7).

Сторонами в цивільному процесі є позивач особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка предявила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Спір щодо права на спадкування виникає між спадкоємцями, відповідачами у справі за позовом особи, яка вимагає визнання права власності на майно в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, та/або особи, які заперечують права спадкоємців на спадкове майно, предявляють свої права на нього тощо.

Як випливає з наявних документів, ОСОБА_1 заперечує право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на одержання спірної спадщини. У справі немає даних про обговорення судом у порядку ст. 10 ч. 4, ст. 33 ЦПК України питання про залучення особи, яка заперечує права позивачів на спадкування, до участі в справі в належному процесуальному статусі відповідача. Участь ОСОБА_1 у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, позбавила її можливості предявити зустрічний позов у справі, оскільки таке право належить відповідачу (ст. 31 ч. 2, ст. 123 ч. 1 ЦПК України), тому матеріали поданого фактично зустрічного позову були відкликані, клопотання про обєднання справ, на яке посилається ОСОБА_1 в апеляції, стосувалося зустрічного позову, що його на час надходження клопотання вже не було в справі (а.с. 36, 42-43).

Тож ОСОБА_1 подала окремий позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Верхньоводянської сільської ради Рахівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції Закарпатської області, про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, провадження за яким відкрито ухвалою судді Рахівського районного суду від 03.03.2015 (а.с. 55). У звязку з цим, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заявили клопотання про зупинення провадження в справі, вважаючи неможливим її розгляд до набрання законної сили судовим рішенням у справі за предявленим до них вищезгаданим позовом ОСОБА_1 (а.с. 52-54).

Ухвалою Рахівського районного суду від 23.03.2015 провадження в справі було зупинено з підстави, передбаченої ст. 201 ч. 1 п. 4 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 305/348/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Верхньоводянської сільської ради Рахівського району про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно (а.с. 57).

Висновок суду про те, що результат вирішення питання про усунення від спадкування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 має істотне значення для розвязання спору за їх позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування вірний як такий. Поряд із цим, суд не врахував, що порядок вирішення процесуального питання є дотриманим тоді, коли усім учасникам процесу забезпечена можливість належного виконання процесуальних обовязків та належного здійснення процесуальних прав, а прийняттю такого рішення передували порушення норм ЦПК України, що унеможливили реалізацію ОСОБА_1 її процесуальних прав у повному обсязі з огляду на її дійсну правову позицію в справі, позаяк саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, укладати мирову угоду (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 128, 174, 175), подати, як зазначалося, зустрічний позов. Суд усупереч положенням ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1-3, 8, ст. 160 ч. 2 ЦПК України, не виконав вимог процесуального закону, необхідних для забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, вирішення питань стосовно належної процесуальної участі в справі відповідних осіб тощо.

За таких обставин, питання про зупинення провадження в справі, якщо відповідне клопотання буде підтримуватися надалі або буде заявлено нове, належить вирішити після виконання судом вищевказаних вимог цивільного процесуального закону та з урахуванням результату, дій чи бездіяльності учасників процесу щодо реалізації процесуальних прав, передбачених, зокрема, ст.ст. 123-126, 168 ЦПК України. Залежно від цього, враховуючи, що розгляд справи по суті ще не розпочинався (ст. 173 ч. 1 ЦПК України) і виходячи з вимог процесуального закону щодо конкретних процесуальних дій суду належить оцінити доводи учасників процесу стосовно взаємоповязаності позовів, доцільності їх розгляду в одному провадженні через фактичний зустрічний характер вимог, процесуальної можливості розгляду в одному провадженні кількох позовів зважаючи на те, чи будуть і якщо так, то в який спосіб реалізуватимуться відповідні процесуальні права (предявлення окремого позову, зустрічного позову, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), чи матимуть місце повязані з цим процесуальні дії у справі № 305/348/15-ц.

Відтак, на підставі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, ухвалу скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 312 ч. 1 п. 3, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Рахівського районного суду від 23 березня 2015 р. скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді