Ухвала суду № 44899939, 08.06.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4208/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2015року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Стефанишин М.М.,

при секретарі Савчур М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та процентів від суми позики, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайоного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та процентів від суми позики .

Ухвалою суду від 28.05.2015р. дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залучено як співвідповідача по даній справі .

04.06.2015року на адресу Ужгородського міськрайонного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_4, де б воно не знаходилося, межах спірної суми -396373,80 грн.

В обгрунтування заяви вказує на те, що тривалий час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виконуються договірні зобовязання з повернення отриманих за договорами позики від ОСОБА_1 грошових коштів у значному розмірі. Позивачем під час розгляду справи збільшено позовні вимоги з вимогою стягнення боргу - коштів у розмірі 396373,80 грн з ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4 у солідарному порядку, оскільки, остання надавала згоду на укладення договорів позики та кошти використовувались на потреби сімї . Зазначає, що на даний час на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток та поділ майна. Відтак, предявлення вимоги до ОСОБА_4 про стягнення, у тому числі, з неї грошових коштів у загальній сумі 396373,80 грн та факт предявлення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання часток та поділ майна, можуть зумовити відчуження відповідачем ОСОБА_4 свого нерухомого майна, тобто утруднити виконання рішення у справі про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи, представник позивача в своїй заяві просить задовольнити її в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 151 153 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обовязковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову це вживання судом, в провадженні якого перебуває справа, необхідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання ухваленого рішення.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ч.1, ч.5 ст.153 ЦПК України , заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі і про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням, причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують договірні зобовязання відповідно до укладених договорів позики від 07.11.2008р, 03.12.2008р, 09.01.2009р, 09.02.2009р.,03.03.2009р., 06.10.2009р. Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2011 р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто в рахунок повернення позики за вказаними договорами 600000,00 грн, 48308,00 грн інфляційних нарахувань та 19177,77 грн річних процентів за прострочення виконання грошового зобовязання за договорами позики.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2012р виданої державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_5 вбачається, що виконавцем здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 2-931/11 від 05.09.2012р. про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 673430, 77 грн та вживаються заходи щодо примусового виконання рішення у відповідності до ст.ст.27,32 Закону України «Про виконавче провадження», тобто накладення арешту на все майно та кошти, що належать боржнику ОСОБА_3 Однак, позивачем не зазначено про результати даного виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3- ОСОБА_6 підтвердили те, що дійсно виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-931/11 виданого 05.09.2012року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу триває.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, поданою представником відповідача ОСОБА_1О - ОСОБА_2, на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток та поділ майна, однак, в заяві не зазначено обгрунтувань причини, у звязку з якими потрібно забезпечити саме даний позов, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме.

Представник позивача у заяві про забезпечення позову обмежився висловлюванням про те, що тривала бездіяльність ОСОБА_4 з виконання на користь позивача грошових зобовязань є обставиною, що дає підстави вважати, що відповідачем по справі буде проігнороване виконання рішення суду і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи без зазначення обгрунтування причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Не зрозуміло з яких підстав виходив представник позивача, зазначаючи у заяві, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи саме відповідачем ОСОБА_4, яка була залучена відповідачем по справі ухвалою суду від 28.05.2015року.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Однак, представник відповідача ОСОБА_1О - ОСОБА_2, в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 у межах спірної суми позову -396373,80 грн, що відповідає загальній сумі позовних вимог предявлених до обох відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з вищенаведеного, з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову є необгрунтованою і не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,ОСОБА_4 про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та процентів від суми позики відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7