Рішення № 44898055, 10.06.2015, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/1332/15-ц

Провадження №2/242/666/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Гречка К. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DO1SG40000004302 від 08.01.2008 року, що був укладений між банком та ОСОБА_1; предметом іпотеки за договором іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладанням від свого імені від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Іпотечному договорі, а саме 70700 грн., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Крім того, позивач заявив вимогу про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі та просив стягнути на його користь судові витрати.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій підтримав позов, та не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не зявилася.

Відповідно положень ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 08.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DO1SG40000004302, за умовами якого кредитор надав позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 53025 грн., із річною процентною ставкою - 15 % і кінцевим строком повернення до 08.01.2018 року (а.с. 11-14).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, між ЗАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір від 08.01.2008 року, за яким іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру загальною площею 46,30 кв.м., житловою площею 26,20 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) (а.с. 15-16).

Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливість банку звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Однак позичальником умови договору кредиту належним чином не виконувались.

У зв'язку з цим, банк заявив до позичальника позов про дострокове повернення кредитної заборгованості на загальну суму 50471 грн. 02 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 32394 грн. 09 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10340 грн. 03 коп., пені за несвоєчасність виконання за договором у розмірі 3148 грн. 63 коп. і штрафу (процентна складова) у розмірі 4588 грн. 28 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність підтверджується наявними у матеріалах справи наданими позивачем розширеними розрахунками заборгованості, якими підтверджується заявлений банком розмір загального боргу позичальника. (а.с.5-7)

Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилася у відповідача. Розрахунок відповідає Умовам укладеного договору.

Суд вважає, що заборгованість відповідача за кредитним договором № № DO1SG40000004302 від 08.01.2008 року у загальній сумі 50471 грн. 02 коп. доведена кредитором належними і допустимими доказами.

На підставі частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором № DO1SG40000004302 від 08.01.2008 року.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», то суд у своєму рішенні може встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином і застосування судом процедури продажу іпотекодержателем предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» і продаж забезпеченого іпотекою майна з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження є встановленими законодавцем способами звернення стягнення на предмет іпотеки, кожен із яких суд застосовує, враховуючи характер спірних правовідносин сторін.

Відтак, якщо при ухваленні рішення, суд із частковим задоволенням позову застосує спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження, то у такому разі суд не виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог, навіть у випадку, якщо стягувач просить звернути стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Так, у даному разі, позовною вимогою, яка визначає і предмет позову, є вимога про захист порушеного права іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак суд може застосовувати будь-який із способів звернення стягнення, передбачених законодавцем у частині 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, задля забезпечення захисту цивільних майнових, житлових та інших конституційних прав і законних інтересів сторін даного спору, суд вважає за необхідне, задовольнити даний позов частково і звернути стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки, яким є квартира за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Іпотечному договорі, а саме 70700 грн., будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Разом із цим, у даному випадку не підлягають задоволенню позовні вимоги і щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстрований та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки.

Так, відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 статті 40 Закону України "Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи із аналізу вказаних правових норм, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за умови, якщо мешканці добровільно не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення даного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє виконання банком приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частиною 3 статті 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то така позовна вимога на цій стадії не може бути задоволена, оскільки на даний момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог статті 3 ЦПК України із врахуванням права особи на звернення до суду за захистом.

Крім того, невизнання або оспорювання майнових прав іпотекодержателя або нового власника предмету іпотеки може мати місце лише після вступу у силу відповідного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, або після переходу правомочностей власника від іпотекодавця до нового власника після реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження.

Суд вважає неспроможними ствердження позивача, з приводу того, що банком було дотримано вимоги статті 40 Закону України "Про іпотеку", оскільки даний факт не знайшов підтвердження у судовому засіданні належними і допустимими доказами.

Відповідно інформації офіційного сайту «Укрпошти» рекомендовані листи з повідомленням, зазначені у реєстрі поштових відправлень № 20405 наданих позивачем, відповідачем ОСОБА_1 не було отримано та повернено позивачеві із відміткою «повернення за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання», тобто відповідач не отримувала письмову вимогу іпотекодержателя щодо добровільного звільнення квартири у встановлений або інший погоджений сторонами строк.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо виселення відповідача з квартири, розташованої за адресою: м. Селидове Донецької області вул. Радянська 102-6 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про виселення з квартири, розташованої за адресою: м. Селидове Донецької області вул. Радянська 102-6 інших осіб, які зареєстровані або проживають у вказаній квартирі, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги заявлені щодо невизначеного кола осіб.

Згідно зі статтею 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, які складаються з витрат зі сплаті судового збору у розмірі 504 грн. 71 коп.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 572, 589 - 592, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 11, 33, 39, 40 Закону України „Про іпотеку", ст. ст.10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 224 - 226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DO1SG40000004302 від 08.01.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ - 14360570) та ОСОБА_1 у загальній сумі 50471 (п,ятдесят тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 02 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 32394 (тридцять дві тисячі триста дев,яносто чотири) грн. 09 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 10340 (десять тисяч триста сорок) грн. 03 коп., пені за несвоєчасність виконання за договором у розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 63 коп. і штрафу (процентна складова) у розмірі 4588 (чотири тисячі п,ятсот вісімдесят вісім) грн. 28 коп. -

звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № DO1SG40000004302 від 08.01.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ - 14360570) та ОСОБА_1, а саме на квартиру загальною площею 46,30 кв.м., житловою площею 26,20 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності та ОСОБА_1, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпротперовськ вул. Набережна Перемоги, 50, (ЄДРПОУ - 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в Іпотечному договорі, а саме 70700 (сімдесят тисяч сімсот) грн.., будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 504 (п,ятсот чотири) грн. 71 коп.

У задоволенні решти позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя