Ухвала суду № 44896866, 10.06.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2188/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Краснолиманський міській суд Донецької області, у складі:

головуючого судді Шавиріної Л.П.

при секретарі Снігирьовій О.Ю.

за участю прокурора Вікторова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красний Лиман за участю засудженого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2 заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року № 236/2188/13-к про засудження ОСОБА_1 за ст.ст.197-1 ч.1 КК України, суд

В С Т А Н О В И В :

27.05.2015 року до Краснолиманського міського суду Донецької області від засудженого ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року № 236/2188/13-к про засудження ОСОБА_1 за ст.ст.197-1 ч.1 КК України до штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заяву підтримав повністю та просив її задовольнити у зв»язку з тим, що при розгляді кримінального провадження та постановленні вироку суду не було відомо, що засуджений на законних підставах з 02.05.2013 року по 04.05.2013 року користувався земельною ділянкою площею 77,4705 га, розташованою за межами с. Рідкодуб, про що свідчить рішення Рідкодубівської сільської ради № 6/21-182 від 07.02.2013 року «По погодження надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства за межами с. Рідкодуб за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Рідкодубівської сільської ради гр.. ОСОБА_3». При цьому ОСОБА_1 суду показав, що він до укладення договору оренди 15.11.2013 року ніколи не був користувачем у встановленому законом порядку вказаної земельної ділянки, бо на підставі договору оренди від 10.08.2001 року вона передавалася в оренду не йому, а його дружині. У зв»язку зі зміною земельного законодавства, про що йому в січні місяці 2013 року стало відомо від посадових осіб Рідкодубівської сільської ради, він звернувся до вказаної ради з заявою про погодження надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства за межами с. Рідкодуб, яка була задоволена вказаним вище рішенням. Тому вважає, що з моменту постановлення вказаного рішення(з 07.02.2013 року), а тому і станом на період з 02.05.2013 року по 04.05.2013 року він у законний спосіб користувався вказаною земельною ділянкою, що не було відомо суду при постановленні вироку від 04.09.2013 року. Просив вирок скасувати та постановити новий виправдувальний вирок, незважаючи на те, що договір оренди вказаної земельної ділянки ним було укладено на підставі розробленого згідно рішення від 07.02.2013 року проекту з землеустрою лише 15.11.2013 року.

Представник потерпілого ОСОБА_2 суду показав, що станом на період з 02.05.2013 року по 04.05.2013 року ОСОБА_1 самовільно займав та обробляв спірну земельну ділянку, завдавши значної шкоди власнику, бо жодного правовстановлюючого документу на право користування вказаною земельною ділянкою він не мав, а строк договору оренди, який було укладено між власником та дружиною засудженого на оренду вказаної ділянки, закінчився 01.03.2013 року. Про закінчення строку дії вказаного договору орендар ОСОБА_4 була повідомлена листом в лютому місяці 2013 року так і усно ще в січні місяці 2013 року, про що також було достовірно відомо і засудженому, який у зв»язку з цим 25.01.2013 року звернувся до Рідкодубівської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та укладення в подальшому договору її оренди. Дійсно, такий дозвіл було надано ОСОБА_1 рішенням ради від 07.02.2013 року. Однак право користування та розпорядження земельною ділянкою виникає лише з моменту реєстрації правовстановлюючого документу на таку ділянку(договору оренди, або документу про право власності), але станом на 02.05.2013 року договір оренди з засудженим ще укладено не було, бо вказаний договір між засудженим та Держземагенством у Донецькій області було укладено лише 15.11.2013 року, а зареєстровано у встановленому порядку ще пізніше.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що відповідно до вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року № 236/2188/13-к ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за самовільне зайняття земельної ділянки, чим завдано значної шкоди її власнику, за ст.ст.197-1 ч.1 КК України до штрафу на користь держави в сумі 3400 грн., який набрав законної сили 04.10.2013 року та добровільно виконаний засудженим в частині сплати штрафу 10.10.2013 року(а.с.98-101,109).

При цьому, оцінюючи докази при постановленні судового рішення в порядку ст. 368 КПК України, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що :

1) діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, мало місце;

2) це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України;

3) ОСОБА_1 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення;

4) ОСОБА_1 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

5) є обставини, які помякшують покарання ОСОБА_1, а такі, що обтяжують - відсутні;

6) міра покарання має бути призначена ОСОБА_1 і він повинен її відбувати;

7) ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення будучи осудним;

Але ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд зазначеного вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року за ново виявленими обставинами, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення, що стало відомо після набрання вироком чинності.

При перевірці вказаної заяви, суд перш за все проводить системний аналіз норм процесуального законодавства.

Так статтею 459 КПК України передбачено, що :

1. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

2. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

3. Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

4. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

Нововиявлені обставини це достовірно встановлені шляхом проведення розслідування, суттєво важливі для справи, нові факти чи їх обставини, які існували в момент вирішення справи, але не були відомі суду, і саме це істотно вплинуло на правильність судового рішення та завдало істотну шкоду правосуддю.

Отже, характерними рисами нововиявлених обставин є наступні:

1. Це нові факти і обставини, а не додаткові матеріали, які не були представлені в суді в наслідок неякісного розслідування справи.

2. Нові факти і обставини повинні бути достовірно встановлені. Характерною ознакою перегляду судових рішень з нововиявлених обставин є обовязковість проведення розслідування нових фактів і обставин і безсумнівне підтвердження їх наявності.

3. Це повинні бути нові факти чи їх обставини не просто будь-які, а тільки такі, важливість яких суттєво вплинула на неправильність постановлення судом рішення.

4. Для постановки питання про перегляд судового рішення з нововиявлених обставин нові факти і обставини повинні були існувати в той момент, коли виносилося судове рішення.

5. Нові факти і обставини встановлені після постановлення вироку.

6. Нові факти і обставини не були відомі суду до моменту оголошення судового рішення.

7. Невідомість суду про існування цих фактів і обставин, що не залежало від нього.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено 3 групи підстав, за якими вирішується питання про поновлення провадження за нововиявленими обставинами:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Умовами перегляду судових рішень з нововиявлених обставин є:

вчинення злочинних дій певних осіб, які вплинули на правильність судового рішення (частково перша та повністю друга групи підстав);

наявність обставин, які не супроводжувалися діями злочинного характеру, представляють собою збіг обставин, але самі по собі або разом із раніше встановленими обставинами справи доводять правильність засудження або виправдання підсудного. (частково перша та повністю третя група підстав).

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

На підставі статті 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Одною з підстав скасування судового рішення відповідно до ст.ст.409,411 КПК України являється невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у тому числі, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового засідання.

Але надані ОСОБА_1 докази - рішення Рідкодубівської сільської ради № 6/21-182 від 07.02.2013 року «По погодження надання дозволу на розробку проекту з землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства за межами с. Рідкодуб за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Рідкодубівської сільської ради гр.. ОСОБА_3» та наказ ГУ Держземагества у Донецькій області від 14.06.2013 року «Про надання дозволу про розроблення документації із землеустрою» не являються належними доказами, що спростовують провину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення, бо відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому судом при ухваленні вироку було обґрунтовано враховано, що відповідно до ч.5 ст.126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Більш того, надані в судовому засіданні пояснення засудженим ОСОБА_1, представником потерпілого ОСОБА_2, та письмові докази, надані прокурором, свідчать про те, що договір оренди на вказану земельну ділянку (ДЦ/1423083200:12:000/00000419) між засудженим та власником було укладено лише 15.11.2013 року, а зареєстровано у встановлено законом порядку лише 17.02.2014 року(а.с.129-139). Тобто саме з 17.02.2014 року, а не з 02.05.2013 року, у ОСОБА_1 виникло право користування спірною земельною ділянкою, у зв»язку з чим в період з 02.05.2013 року по 04.05.2013 року засуджений самовільно, умисно займав земельну ділянку, чим завдав значної шкоди її власнику, про що свідчить його заява від 25.01.2013 року до Рідкодубівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою з метою передачі земельної ділянки в оренду(а.с.116).

Тому суд приходить до висновку про те, що відсутні обставини, які не були відомі суду на час ухвалення вироку від 04.09.2013 року, які самі по собі, або з раніше виявленими обставинами, доводять неправильність вказаного вироку, у зв»язку з чим підстави для скасування вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року по кримінальному провадженню № 236/2188/13-к за нововиявленими обставинами відсутні.

Керуючись ст.ст. 466,467 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.09.2013 року про визнання винним та його засудження за ч.1 ст. 197-1 КК України залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд у 7-денний строк з дня її проголошення.

Головуючий суддя -