Постанова № 4489677, 02.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02.03.2009 р.                                                                                 № 2-а- 33231/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Шевченко Г.М., Звягінцевої Л.О.

відповідача –Межерицького А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ"Виробничої фірми "Харківелектромонтаж"

до ДПІ у Московському р-ні м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма Харківелектромонтаж” звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова від 09.12.2008 року № 0000061800/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 6750,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ в Московському районі м. Харкова була проведена невиїзна позапланова перевірка з питань правових відносин ТОВ „ВФ „Харківелектромонтаж” з ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 27.10.2006 по 30.06.2008 роки. За результатами перевірки складено акт від 28.11.2008 року № 6701/18/34632125 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 року № 0000061800/0 на суму 6750,00 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 4500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2250,00 грн.

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ в Московському районі м. Харкова неправомірно визначило ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вищевказаному розмірі. Представник позивача наголошує на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ВФ Харківелектромонтаж" не вчиняло і не могло вчинити, оскільки скористалося наданим цим Законом правом на податковий кредит і відобразило таку операцію у податковій декларації за наслідками звітного періоду, прийнявши рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2008 № 0000061800/0 прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Московському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає визнанню судом нечинним.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 28.11.2008 року № 6701/18/34632125 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” з питань правових відносин з ТОВ „Вертикаль” за період з 27.10.2006 по 30.06.2008 роки. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на п. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вказують на те, що вид діяльності позивача електромонтажні роботи. Позивач мав взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”. В ході перевірки встановлено відсутність у позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, приміщень, тощо, а, отже, відсутня господарська діяльність. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що укладені угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Представник відповідача також зазначає, що здійснення позивачем перелічених вище операцій не породжує жодних економічних результатів та не направлено на отримання прибутку. Стверджує, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем за перевіряємий період зайво віднесено до податкового кредиту за травень 2008 року суму 4500,00 грн., перераховану ТОВ „ПБК Вертикаль”. У зв'язку з чим, відповідачем правомірно було зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” по податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 4500,00 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 2250,00 грн. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Московському районі м. Харкова проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань правових відносин ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” з ТОВ „ПБК Вертикаль” за період з 27.10.2006 року по 30.06.2008 рік, за результатами якої складено акт від 28.11.2008 року № 6701/18/34632125 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 року № 0000061800/0 на загальну суму 6750,00 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 4500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2250,00 грн.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за травень 2008 року ПДВ на загальну суму 6750,00 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України проведена позивачем у травні 2008 року операція з придбання проектно-технічної документації суперечить умовам правочину, тобто проведена операція є нікчемною та згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством завищено податковий кредит за травень на 6750,00 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме : ТОВ „ПБК Вертикаль” виконувало проектно-технічну документацію на електропостачання бази відпочинку „Карнавал”.

Як пояснив суду представник позивача 15.05.2008 року між ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж”, яке є платником податку на додану вартість та ТОВ „ПБК Вертикаль” укладено договір підряду № 3/ПР/2008 на виконання проектно-технічної документації на електропостачання бази відпочинку „Карнавал”. Для виконання проектних робіт ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” було перераховано на поточний рахунок ТОВ „ПБК Вертикаль”, згідно платіжного доручення від 16.05.2008 № 3 кошти в сумі 27000,00 грн. Внаслідок чого, ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” було отримано податкову накладну від ТОВ „ПБК Вертикаль” від 16.05.08 № 5021 на суму 27000,00 грн., в тому числі ПДВ – у сумі 4500,00 грн. За твердженням позивача, ТОВ „ПБК Вертикаль” було виконано усі умови договору, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.05.2008 року на суму 27000,00 грн., який було підписано обома сторонами. ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” даний проект було узгоджено з АК „Харківобленерго”, передано замовнику згідно акту прийняття робіт та акту прийняття проектно-технічної документації, що підтверджує факт використання його у господарчій діяльності.

Після чого, ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг), а саме: в травні 2008 року – 4500,00 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Щодо висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль” з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж”, яке є платником податку на додану вартість за умовами спірного договору підряду № 3/ПР/2008 для виконання ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке в свою чергу також є платником податку на додану вартість, проектно-технічної документації на електропостачання бази відпочинку „Карнавал” перерахувало на поточний рахунок останнього згідно платіжного доручення від 16.05.2008 №3 кошти в сумі 27000,00 грн., отримало від вказаного контрагента податкову накладну від 16.05.2008 року № 5021 на суму 27000,00 грн., в тому числі ПДВ – у сумі 4500,00 грн. Після чого, ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” даний проект було узгоджено з АК „Харківобленерго”, передано замовнику згідно акту прийняття робіт та акту прийняття проектно-технічної документації, що підтверджує факт використання його у господарчій діяльності.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 28.11.2008 року № 6701/18/34632125 відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, враховуючи усі викладені аргументи, щодо виконання робіт з виготовлення проектно-технічної документації, судом вважає правочин дійсним і пов’язаним з господарчою діяльністю, оскільки по даному проекту були реально виконані всі зобов’язання перед замовником.

Судом встановлено, що ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за травень 2008 року до ДПІ у Московському районі м. Харкова було надано податкові накладні, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

З положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року податковий кредит, прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 6750,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ „ВФ Харківелектромонтаж” у розмірі 6750,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09 грудня 2008 року № 0000061800/0 є протиправним і повинно бути визнано нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Харківелектромонтаж” до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання нечинним податковим повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 19 грудня 2008 року № 0000061800/0 по податку на додану вартість у сумі 6750,00 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 4500,00 грн., штрафними санкціями – 2250,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича фірма „Харківелектромонтаж”, код 34632125, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 06.03.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.