Постанова № 4489617, 10.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2009 р.                                                                                 № 2а- 12439/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: Шевченко А.О.

Відповідача: Поярко І.В.

Прокурора: Дозорець Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ЗАТ "Новий стиль" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ЗАТ «Новий Стиль», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000561600/0 від 08.09.2008 р. винесене ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 14104, 00 грн., що задекларована позивачем у червні, вересні, жовтні, листопаді 2007 р.

Прокуратурою Жовтневого району м. Харкова було надано клопотання про вступ прокурора у справу.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову ЗАТ «Новий Стиль»в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників адміністративного процесу, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Елеватормлинмаш»(і.п.н. 009317620354) та ФОП Лук’янов І.М. (і.п.н. 2273626173) є контрагентами позивача «1-го ланцюгу»по господарським операціям, на які посилається відповідач в акті перевірки від 26.08.2008 р. за № 887/16-011 "Про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ "Новий стиль", код 32565288 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 р., вересень 2007 р., листопад 2007 р. та в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2007 р.".

За результатами акту перевірки встановлено, що ЗАТ "Новий стиль", завищене бюджетне відшкодування за червень 2007 р. на 4866,00 грн., за вересень 2007 р. на 2889,00 грн., за жовтень 2007 р. на 3346,00 грн., за листопад 2007 р. на 3003,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення № 0000561600/0 від 08.09.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 14104,00 грн., що задекларована позивачем у червні, вересні, жовтні, листопаді 2007 р.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що з червня 2007 р. по березень 2008 р. позивач здійснив оплату товару, поставленого ВАТ «Елеватормлинмаш»та ФОП Лук’янов І.М. на загальну суму 1854080, 38 грн., в тому числі ПДВ 309013,40 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п. п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 вказаного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки постачальники позивача ВАТ «Елеватормлинмаш»(і.п.н. 009317620354) та ФОП Лук’янов І.М. (і.п.н. 2273626173) були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Статус постачальників позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ні в акті перевірки, ні в процесі судового розгляду справи.

В ході господарських операцій постачальниками позивача ВАТ «Елеватормлинмаш»(і.п.н. 009317620354) та ФОП Лук’янов І.М. (і.п.н. 2273626173) були виписані податкові накладні на загальну суму 184631,79 грн., які надані позивачем до матеріалів справи.

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні оформлені згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, позивач мав господарські взаємовідносини з платниками податку на додану вартість ВАТ «Елеватормлинмаш»(і.п.н. 009317620354) та ФОП Лук’яновим І.М. (і.п.н. 2273626173).

Позивач надав до суду належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують його право на податковий кредит та докази здійснення фактичної оплати товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідач не заперечував в судовому засіданні факт оплати позивачем товару, в тому числі і податку на додану вартість в ціні товару за господарськими операціями з ВАТ «Елеватормлинмаш»(і.п.н. 009317620354) та ФОП Лук’янов І.М. (і.п.н. 2273626173).

Відповідач при зменшенні суми бюджетного відшкодування посилається на те, що згідно отриманих відповідей з ДПІ у м. Луганську, м. Києві, м. Харкова відповідач не має можливості провести зустрічні перевірки постачальників 2-4 ланцюгів, так як деякі постачальники в послідовності поставок не знаходяться за юридичною адресою, зняті з обліку чи визнані банкрутами за рішенням суду. Таким чином, відповідач здійснив зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на суми податкового кредиту постачальників 2-4 ланцюгів в послідовності поставок на загальну суму 14104,00 грн.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає залежності права на бюджетне відшкодування та розміру сум бюджетного відшкодування від можливості органу податкової служби провести зустрічну перевірку постачальників платника податку.

Саме Закон України «Про податок на додану вартість»регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вказаного вище Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що позивачем розрахована сума бюджетного відшкодування за вищевказані періоди відповідно до п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, надаючи аналіз запереченням відповідача, зазначає таке.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 закону про податок на додану вартість щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Як свідчить аналіз приписів закону про податок на додану вартість, цим законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані товари, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання органу податкової служби на те, що згідно отриманих відповідей з ДПІ у м. Луганську, м. Києві, м. Харкова відповідач не має можливості провести зустрічні перевірки постачальників 2-4 ланцюгів, оскільки деякі постачальники в послідовності поставок не знаходяться за юридичною адресою, зняті з обліку чи визнані банкрутами за рішенням суду, судом до уваги не приймаються через таке.

Відповідно до чинного законодавства, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені вище обставини не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на Наказ Державної податкової адміністрації України № 350 від 18.08.2005 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»(надалі –Наказ ДПА України № 350), суд зазначає на таке.

Вказаний Наказ ДПА України № 350 є внутрішньовідомчим актом, не зареєстрований як нормативно-правовий акт Міністерством юстиції України в порядку, передбаченому Указом Президента України N 493/92 від 03.10.1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», не відповідає Закону України «Про податок на додану вартість»і тому не може бути використаний для обґрунтування законності дій відповідача.

Крім того, суд зазначає, що пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України наголошує, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, тому застосування на практиці та посилання при судовому розгляді податкового органу на інструкції, накази та таке інше є таким, що порушує принцип верховенства права, закріплений частиною 1 статті 8 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обов’язок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, а, отже, його висновки про завищення бюджетного відшкодування ПДВ у червні, вересні, жовтні, листопаді 2007 р. необґрунтовані.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ЗАТ "Новий стиль" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова №0000561600/0 від 08 вересня 2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі на 14 104,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новий Стиль" (61020, м.Харків, Комсомольське шосе, 88, код ЄДРПОУ 32565288) 3,40 гривень судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 16.02.2009р.

Суддя                                                                                           П'янова Я.В.