Рішення № 44893839, 08.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5757/15 Справа № 180/412/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Хомченко С. І. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року м. Дніпропетровськ Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

13 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, та з урахуванням уточнень позову від 09 квітня 2015 року просив суд стягнути з поточного рахунку № НОМЕР_2 ПАТ "Дельта банк" (відкритий на ім'я ОСОБА_2) на його користь його банківський вклад (депозит) "8 років разом on-line" у сумі 10 000 грн. залучений ним у цьому банку на строк по 19.10.2014; нараховані проценти за цим вкладом по 19.10.2014 у сумі 578 гривень 44 копійок; не виплачені начисленні проценти на остатки основних СКС з жовтня 2014 по січень 2015 у сумі 344,78 грн. - загальна сума яких складає 10923,22 грн.; стягнуті кошти з поточного рахунку НОМЕР_3 ПАТ "Дельта банк" у сумі 10923 гривень 22 копійок терміново виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; стягнути з ПАТ "Дельта банку" на його користь проценти по банківському вкладу за прострочений строк, а саме: з 20.10.2014 по день фактичного повернення коштів вкладнику з його поточного рахунку № НОМЕР_2 у сумі 938 гривень 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 141 гривень 37 копійок та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 1390 гривень; стягнуті проценти по банківському вкладу за прострочений строк, а саме з 20.10.2014 по день фактичного повернення коштів вкладнику з його поточного рахунку НОМЕР_3 - у сумі 938 гривень 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 141 гривень 37 копійок та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 1390 гривень терміново виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; стягнути з ПАТ "Дельта банку" на користь ОСОБА_2 на підставі пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення виплати йому з його поточного рахунку НОМЕР_3 банківського вкладу (депозиту) та процентів за ним, а саме з 20.10.2014 року по день фактичної виплати цих коштів у сумі 51600 гривень; стягнуту пеню у сумі 51600 гривень виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; стягнути з ПАТ "Дельта банку" моральну шкоду у розмірі 2000 тисяч грн. на його користь за завдання йому душевних страждань, що виникли у нього у зв'язку із наданням йому відповідальними посадовими особами ПАТ "Дельта банку" недостовірної та неправдивої відповіді за вих.№05-2602684 від 13.12.2014 року та за несвоєчасне виконання відносно нього грошового зобов'язання, а саме: не повернення йому з його поточного рахунку № НОМЕР_2 банківського вкладу (депозиту) та процентів за ним. В обґрунтування позову посилався на те, що 22 квітня 2014 року позивач із відповідачем ПАТ "Дельта банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) " 8 років разом on line" №00001006895350. Згідно п.п.1.3 п.1 цього договору вклад був залучений до банку на строк по 19.10.2014 включно. Відповідно до п.п.1.10 п.1 договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення зазначеного в п.п.1.3 п.1 договору. Позивач 24.11.2014 року звернувся до начальника відділення №13 ПАТ "Дельта банку" м. Дніпропетровська про повернення позивачу вкладу та відсотків за ним, проте отримав безпідставну відмову. Тому позивач просив суд захистити його права як споживача та стягнути матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року ухвалено: позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з поточного рахунку НОМЕР_3 ПАТ "Дельта банк" (відкритий на ім'я ОСОБА_2) на користь ОСОБА_2 його банківський вклад (депозит) " 8 років разом on-line" у сумі 10000 грн. залучений ним у цьому банку на строк по 19.10.2014; нараховані проценти за цим вкладом по 19.10.2014 у сумі 578 гривень 44 копійок; не виплачені начисленні проценти на остатки основних СКС з жовтня 2014 по січень 2015 у сумі 344.78 грн. - загальна сума яких складає 10923 гривень 22 копійок; стягнуті кошти з поточного рахунку НОМЕР_3 ПАТ "Дельта банк" у сумі 10923 гривень 22 копійок виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; стягнути з ПАТ "Дельта банку" на користь ОСОБА_2 проценти по банківському вкладу за прострочений строк, а саме з 20.10.2014 по день фактичного повернення коштів вкладнику з його поточного рахунку НОМЕР_3 - у сумі 938 гривень 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 141 гривень 37 копійок та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 1390 гривень; стягнуті проценти по банківському вкладу за прострочений строк, а саме з 20.10.2014 по день фактичного повернення коштів вкладнику з його поточного рахунку НОМЕР_3 - у сумі 938 гривень 15 копійок, а також 3 % річних у сумі 141 гривень 37 копійок та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 1390 гривень виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; стягнути з ПАТ "Дельта банку" на користь ОСОБА_2 на підставі пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення виплати йому з його поточного рахунку НОМЕР_3 банківського вкладу (депозиту) та процентів за ним, а саме з 20.10.2014 року по день фактичної виплати цих коштів у сумі 51600 гривень; стягнуту пеню у сумі 51600 гривень виплатити ОСОБА_2 готівкою через касу ПАТ "Дельта банку"; в решті позову відмовити за необґрунтованістю; стягнути з ПАТ "Дельта банк" на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що апеляційну скаргу відповідача вважає такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що у відповідача не має жодних підстав вважати, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та водночас вважає, що помилково здійснив нарахування боргу відповідачу з 03.03.2015 року по 09.04.2015 року, а суд першої інстанції це помилково не врахував, та вважає, що має відмовитись від суми нарахованого ним боргу відповідачу за вказаний період часу.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2014 року позивач із відповідачем ПАТ "Дельта банк" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) " 8 років разом on line" №00001006895350. Згідно п.п.1.3 п.1 договору вклад був залучений до банку на строк по 19.10.2014 включно. Відповідно до п.п.1.10 п.1 договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення зазначеного в п.п.1.3 п.1 договору. Позивач 24.11.2014 року звернувся до начальника відділення №13 ПАТ "Дельта банку" м. Дніпропетровська про повернення йому вкладу та відсотків за ним, проте отримав безпідставну відмову. Неправомірні дії начальника відділення позивач, в цей же день через це відділення оскаржив до голови ради директорів ПАТ "Дельта банку" ОСОБА_3 На звернення позивача до голови від 24.11.2014 під №2602684 - позивачу 15.12.2014 року у відділенні за підписом начальника Управління з розвитку комунікацій та післяпродажного обслуговування клієнтів Департаменту клієнтської підтримки ОСОБА_4 була вручена відповідь за вих. №05-2602684 від 13.12.2014 із абзацу 1 якої позивач дізнався, що по запиту позивача відповідальними фахівцями банку начебто проводилося службове розслідування, завдяки якому було встановлено, що позивач є "Клієнт" тобто дослівно: "Стороною за Договором №___від____року на відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки, відповідно до умов якого банк, згідно наданого вами пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства, відкриває поточний рахунок НОМЕР_4 в дол США/грн./євро. Зазначаємо, що, відповідно до умов договору N° 002-25504-230513 від 23.05.2013 року на позитивний залишок коштів по рахунку нараховуються проценти за ставкою:...". Ця відповідь була письмово засвідчена заступником начальника відділення. Позивач по перше: не укладав безіменний договір про відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки - під НОМЕР_4 в дол. США/грн./євро; по друге: позивач також не укладав і договір під №002-25504-230513 від 23.05.2013 року. Правомірність тверджень підтверджується відповідною наявністю відкриття на ім'я позивача іншого договору під №00001006895350 від 22.04.2014 року так і належністю іншого поточного рахунку на ім'я позивача під НОМЕР_3. Відповідно, така недостовірна і не правдива відповідь, яку готував виконавець фахівець ОСОБА_5, а підписувала начальник Управління з розвитку комунікацій та післяпродажного обслуговування клієнтів підтримки ОСОБА_4 завдала позивачу значних душевних страждань, бо позивач через завданого такою інформацією стресу не аби як розхвилювався. Відповідно, суд вважає, що у зв'язку із протиправною діяльністю посадових осіб ПАТ "Дельта банку", що виразилася у наданні позивачу недостовірної і не правдивої відповіді позивачу була завдана моральна шкода, яка відповідно до ст.25 Закону України "Про звернень громадян", ст.23 ЦК України підлягає відшкодуванню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, міський суд виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" повинен повернути позивачу як банківський вклад (депозит) " 8 років разом on-line", що укладений позивачем з цим банком 22.04.2014 на суму 10000 тисяч гривень так і невиплачені проценти за ним, як за фактичний період дії вкладу, тобто по 19.10.2014 так і з 20.10.2014 - до фактичної дати повернення позивачу суми вкладу та процентів (підпункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не були порушене (упущена вигода), а також не виплачені начисленні проценти на остатки основних СКС. Окрім цього, суд вважає, що на користь позивача мають бути стягнуті не тільки проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення позивачу коштів, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошової зобов'язання, що встановлено частиною 5 статті 1061 та частиною 2 статті 625 ЦК України. Також суд вважає, що на підставі пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" на користь позивача має бути стягнута пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення виплати банківського вкладу (депозит та процентів за ним, а саме з 20.10.2014 по день виплати коштів з поточного рахунку НОМЕР_3).В задоволенні позовної вимоги про стягнення з банку на користь позивача моральної шкоди в сумі 2000 грн. за завдання душевних страждань, що виникли в зв'язку із наданням недостовірної інформації та несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання суд вважає за необхідне відмовити, оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" не передбачає даних підстав для стягнення моральної шкоди.

Судова колегія не може повністю погодитися з висновками суду.

Висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно суд з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам ухвалене судом рішення не відповідає.

Обґрунтування мотивів суду є неналежним, оскільки вбачається, що фактично суд скопіював обґрунтування позовної заяви з тими ж самими допущеними помилками та доводами від імені позивача.

Безпідставно суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення збитків (ст. 22 ЦК України) у вигляді процентів за банківським вкладом.

Не з'ясував суд спірні правовідносини сторін та який закон їх регулює.

Незаконно суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення пені, оскільки на спірні правовідносини пункт 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується.

Застосовуючи ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції не навів у рішенні суду розрахунок 3% річних та інфляційних витрат.

Відсутні розрахунки і щодо стягнутих сум.

Встановивши факт знаходження вкладу позивача на поточному рахунку банку, суд не дав цьому факту правову оцінку та не застосував закон, який регулює правовідносини щодо банківського рахунку.

Суд першої інстанції безпідставно подвійно стягнув грошові кошти з відповідача на користь позивача, оскільки вирішив стягнути грошові кошти та ці стягнуті кошти виплатити готівкою через касу банку, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Не звернув уваги суд першої інстанції на докази залишку грошових коштів на рахунку позивача та безпідставно і необґрунтовано стягнув грошові кошти за розрахунком позивача, який не є перевірений судом та не підтверджений належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідність ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частини 2 ст.1060 ЦК України - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Приписи ч.3 ст.1068 Цивільного кодексу України встановлюють, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Судова колегія дійшла висновку, що в частині задоволеного позову рішення суду підлягає скасуванню, як незаконне на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо повернення банківського вкладу.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 00001006895350 банківського вкладу (депозиту) «8 років разом on-line" у гривнях від 22 квітня 2014 року згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 грн. (а.с.4).

Згідно п.1.3 вказаного договору вклад був залучений до банку на строк по 19.10.2014 включно.

Відповідно до п.1.10 цього договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення зазначеного в п.1.3 договору шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Факт зарахування вкладу відповідачем на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 визнається сторонами у справі.

Позивач 24.11.2014 року звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перевірки відносно законності відмови у поверненні йому банківського вкладу та відсотків за ним (а.с.6).

Відповідь відповідача від 13.12.2014 року за № 05-2602684 (а.с.7) на заяву позивача стосується іншого договору, який між сторонами не укладався.

Відповідачем не доведено суду, що їх дії щодо неповернення зазначених сум у встановлений строк відповідають вимогам укладеного договору або закону.

Судова колегія встановила факт того, що позивач не може користуватися своїми грошовими коштами на вказаному поточному рахунку банку.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку - поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

У разі перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, але ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 р. у справі № 6-140цс13).

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що згідно виписки відповідача за операціями по картковому рахунку з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 залишок грошових коштів складає 9 353,57 грн. (а.с.25); за період з 03.11.2014 року по 28.11.2014 року на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 залишок грошових коштів складає 9 709,93 грн. (а.с.26); за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 залишок грошових коштів складає 10 077,64 грн. (а.с.27); за період з 06.01.2015 року по 30.01.2015 року на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 залишок грошових коштів складає 10 438,91 грн. (а.с.28).

Крім того, 02 березня 2015 року відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"правлінням Національного банку України прийнято постанову N 150 "Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» (а.с.45-46) та рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року за № 51 запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до положень статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність"мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Положення ч. 3, п. 2 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність"також регламентують, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку, що зобов'язання банку з повернення вкладу позивачу не є виконаним, оскільки позивач не може розпорядитися своїми коштами у зв'язку з ненаданням вкладнику можливості використання цих коштів зі сторони відповідача, то є підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача банківського вкладу та процентів в сумі залишку грошових коштів на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 станом на 01 лютого 2015 року суму включаючи нараховані проценти в загальній сумі 10438,91 гривень, що підтверджується доказами у справі.

Позовні вимоги щодо стягнення нарахованих процентів по 19.10.2014 року в сумі 578,44 гривень та не виплачених нарахованих процентів на остатки основних СКС з жовтня 2014 року по січень 2015 року у сумі 344,78 грн. - загальна сума яких складає 10923,22 грн. разом з 10 000 грн. вкладу, то вказані суми процентів є недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів по банківському вкладу за прострочений строк, а саме: з 20.10.2014 року по день фактичного повернення коштів вкладнику з його поточного рахунку № НОМЕР_2 у сумі 938,15 гривень, оскільки це не передбачено укладеним договором та чинним законодавством. А зазначений позивачем підпункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України в якому йдеться про доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не були порушене (упущена вигода), - не є процентами по банківському вкладу і до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Таким чином, для правильного вирішення спору належить, перш за все, визначити підстави застосування цивільно-правової відповідальності (внаслідок порушення договору чи передбачених чинним законодавством цивільних прав позивача), з'ясувати, яке саме зобов'язання чи право було порушено та в чому конкретно воно полягало, що спричинило завдання збитків позивачу, вид заподіяних збитків для встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження цих позовних вимог.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача на підставі пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожний день прострочення виплати йому з його поточного рахунку № НОМЕР_2 банківського вкладу (депозиту) та процентів за ним, а саме з 20.10.2014 року по день фактичної виплати цих коштів у сумі 51600 гривень, оскільки на спірні правовідносини не розповсюджується пункту 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачено відповідальність виконавця роботи (послуги) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені.

Встановлено, що відповідач надав позивачу послугу, яка зводилася до прийняття ним від позивача грошових сум з обов'язком виплати процентів на них. Надання такої послуги було оформлено укладеними банком з позивачем договором банківського вкладу.

Після укладення цих договорів між банком та позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів.

Положення ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати стягнутих судом сум готівкою через касу банку, оскільки задоволення таких позовних вимог приведе к подвійному стягненню грошових коштів та крім того, такий спосіб захисту порушених прав не передбачений законом (ст. 16 ЦК України).

Судова колегія вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 статті 625 ЦК України у вигляді притягнення до відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат, оскільки на вимогу позивача 24 листопада 2014 року повернути вклад і проценти відповідач не надав позивачу можливості використання цих коштів.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог закону відповідач зобов'язаний повернути грошові кошті з урахуванням 3% річних за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року в сумі 57,07 гривень та інфляційних витрат за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року в сумі 625,94 гривень із наступного розрахунку з урахуванням наданих доказів залишку грошових коштів на поточному рахунку та часу запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

3% річних за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року (листопад 2014 року - залишок грошових коштів 9709,93 грн. х 3% х 6 днів : 100 : 365 днів = 4,79 грн.; грудень 2014 року - залишок грошових коштів 10 077,64 грн. х 3% х 31 днів : 100 : 365 днів = 25,68 грн.; січень 2015 року - залишок грошових коштів 10 438,91 грн. х 3% х 31 днів : 100 : 365 днів = 26,60 грн.; 4,79 грн. +25,68 грн. + 26,60 грн. = 57,07 грн.).

Інфляційні витрати за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року(листопад 2014 року - залишок грошових коштів 9709,93 грн. х 101,9% х 6 днів : 100 : 30 днів = 1978,88 грн. - 9709,93 грн. - не застосовується; грудень 2014 року - залишок грошових коштів 10 077,64 грн. х 103% : 100 = 10379,97 грн. - 10 077,64 грн. = 302,33 грн.; січень 2015 року - залишок грошових коштів 10 438,91 грн. х 103,1% : 100 = 10762,52 грн. - 10 438,91 грн. = 323,61 грн.; 302,33 грн. + 323,61 грн. = 625,94 грн.).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат є неправильним і не застосовується апеляційним судом для ухвалення рішення суду.

В іншій частині рішення суду не оскаржене, не встановлено правових підстав для скасування або зміни рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, то судова колегія залишає його без змін.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. та ухвалення нового рішення не змінює розмір судового збору, то в цій частині рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»- задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року - скасувати в частині задоволеного позову з ухваленням нового рішення.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, поштова адреса: 010154, м. Київ, вул. Фрунзе,39, код банку 380236, код ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 53401, Дніпропетровська область, АДРЕСА_1) за договором банківського рахунку № 26204700142592 відповідно до умов договору № 00001006895350 банківського вкладу (депозиту) «8 років разом on-line" у гривнях від 22 квітня 2014 року станом на 01 лютого 2015 року суму в розмірі 10438,91 гривень (десять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 91 копійки), а також 3% річних за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року в сумі 57,07 гривень (п'ятдесят сім гривень 07 копійок) та інфляційні витрати за період з 24 листопада 2014 року по 02 березня 2015 року в сумі 625,94 гривень (шістсот двадцять п'ять гривень 94 копійки), а всього суму в розмірі 11 121,92 гривні (одинадцять тисяч сто двадцять одна гривні 92 копійки).

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь