Ухвала суду № 44889246, 09.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/163/15-к Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 11-кп/780/563/15 Доповідач у 2 інстанції Рудніченко О. М.Категорія 18 09.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Рудніченко О.М.,

суддів Сливи Ю.М., Свінціцької О. П.

при секретарі Журавель К.Б.,

за участю:

прокурора Лісовського Б.Ф.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 24 березня2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ярешки, Баришівського району Київської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, допризовника, пільгами не користується, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 19.11.2014 Баришівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 104, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на два роки,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Баришівського районного суду Київської області від 19.11.2014, у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та призначено остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць, вирішено питання з речовими доказами, -

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_3, 07.01.2015 перебував в будинку ОСОБА_5, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, під час проходження по будинку виник умисел на крадіжку електричної шліфувальної машинки «Vorskla», що знаходилась на холодильнику у веранді будинку.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 07.01.2015 близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_3, покидаючи приміщення будинку та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно скоїв крадіжку електричної шліфувальної машинки «Vorskla» моделі ПМЗ 1,4 - 180 В.

Згідно висновку експерта № 5-05\10 від 22.01.2015 залишкова вартість викраденої електричної шліфувальної машинки «Vorskla» моделі ПМЗ 1,4 - 180 В станом на 07.01.2015 року становить 213 гривень 47 копійок.

Своїми незаконними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 213 гривень 47 копійок.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що покарання за тяжкістю не відповідає особі засудженого, оскільки судом не враховано його каяття, всебічне сприяння розкриттю злочину, є неповнолітнім та на момент скоєння злочину мав скрутне матеріальне становище в багатодітній сім'ї в якій він виховується.

Заслухавши доповідача,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити,

думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_3 та кваліфікація його дій, учасниками судового розгляду не оскаржується.

Як свідчить аналіз матеріалів кримінального провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі, та належним чином оцінених і наведених у вироку доказів.

Суд, розглянувши кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, що покарання за тяжкістю не відповідає особі засудженого, оскільки судом не враховано його каяття, всебічне сприяння розкриттю злочину, є неповнолітнім та на момент скоєння злочину мав скрутне матеріальне становище в багатодітній сім'ї в якій він виховується, колегія вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції врахував, що злочин ч. 2 ст. 185 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, невідшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпілому та раніше судимий 19.11.2014 Баришівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 104, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком два роки, а інкримінований злочин скоїв в період відбуття покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав сприяння розкриттю злочину та скоєння злочину неповнолітнім. Наявність щирого каяття в скоєнні злочину ОСОБА_3 судом не встановлено та не враховано як пом'якшуючу обставину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, в даному випадку є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи викладенні в апеляційній скарзі про суворість призначеного ОСОБА_3 покарання задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що підстави для застосування ст.69 КК України відсутні, оскільки з врахуванням особи винного, який вчинив злочин в період іспитового строку, наявність обставин, що пом'якшують покарання, не свідчить про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Інших істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судового вироку, не встановлено.

За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, а вирок Баришівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченими - у той же строк з дня вручення їй копії судового рішення.

С У Д Д І: