Постанова № 4488449, 31.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.07.09Справа №2а-2480/09/8/0170 (12:59 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство Кентавр"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Кручко Ф.О., довіреність №14/5 від 22.05.09

від відповідача: Шутенко К.П., довіреність №2898/10/10-0 від 12.03.09

Суть спору: 30 січня 2009 р. Приватне Підприємство «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керчі №000185230/0 від 07.10.2008р. (№0001852301/1 від 14.11.2008р.), №0001842301/0 від 07.10.2008р. (№0001842301/1 від 14.11.2008р.).

31 липня 2009 року у судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001852301/2 від 29.01.2009р., №0001852301/2 від 18.02.2009р., №0001842301/2 від 29.01.2009р., №0001842301/2 від 18.02.2009р. обґрунтовуючи доповнення тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті в порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань за результатами розгляду контролюючим органом скарг ПП «МПСП «Кентавр» на податкові повідомлення-рішення №000185230/0 від 07.10.2008р. (№0001852301/1 від 14.11.2008р.), №0001842301/0 від 07.10.2008р. (№0001842301/1 від 14.11.2008р.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог ст.19 Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування» вийшов за межі своїх повноважень та визначив ПП «МПСП «Кентавр» податкове зобовязання з платежу, що не передбачений законом, а саме податку на прибуток приватних підприємств, помилково тлумачить приписи законодавства України, що регулює порядок укладання, виконання договорів підприємством з іншим субєктом господарювання. Окрім того, на думку позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані з тих підстав, що в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання відповідачем рішення керівника (або його заступника) контролюючого органу про продовження строків розгляду скарги не було надіслано позивачу до закінчення двадцятиденного строку, а відтак вважає скаргу повністю задоволеною на користь ПП «МПСП «Кентавр».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.02.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.02.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених в письмових запереченнях, наданих суду, та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

В період з 15.08.08 по 12.09.08 посадовими особами Державної податкової інспекці в м.Керчі проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.06.08р., результаті якої відображені в акті перевірки №1491/23-1/16331041 від 24.09.2008р. (т.1, а.с.34-138)

На підставі акту перевірки №1491/23-1/16331041 від 24.09.2008р. 07 жовтня 2008 року ДПІ в м.Керчі прийняті податкові повідомлення-рішення №0001842301/0 про визначення ПП «МПСП «Кентавр» податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14941,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4384,10грн. на загальну суму 19325,10грн. (т.1, а.с.17) та податкове повідомлення-рішення №0001852301/0 про визначення ПП «МПСП «Кентавр» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 25617,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12808,50грн. на загальну суму 38425,50грн. (т.1, а.с. 16).

Як вбачається з акту перевірки №1491/23-1/1633041 від 24.09.2008р. в ході перевірки посадові особи ДПІ в м.Керчі, які проводили перевірку, дійшли висновку про порушення ПП «МПСП «Кентавр» податкового законодавства, в результаті чого зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2-4кв. 2007 року у розмірі 53651,00грн. та занижено податок на прибуток за 1-е півріччя 2008 року на суму 14941,00грн., занижено податок на додану вартість з 2-4кв. 2007 року та перше півріччя 2008 року на суму 25617,00грн., (т.1, а.с. 135), в т.ч. з податкового обліку господарських операцій на підставі договору підряду від 18.06.2007р. та договору купівлі-продажу тренажерів №63 від 26.07.07р. (т.1, а.с. 82-87).

Судом встановлено, що позивач 18 червня 2007 року уклав договір підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки» (код ЄДРПОУ 34406547) на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт приміщення тренажерного залу, що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Архітектурна, 8а і письмово узгодив договірну ціну на виконання робіт шляхом складання і підписання окремого документа до договору (т.1, а.с.10).

26 липня 2007р. ПП «МПСП «Кентавр» і ТОВ «Центр будівельної підготовки» уклали договір №63 купівлі-продажу спортивних тренажерів в асортименті, кількості і ціні, відповідно до додатку до договору (т.1, а.с.11-12).

Умови зазначених договорів сторонами виконані в повному обсязі, про що свідчать надані суду документи, долучені до матеріалів справи. Так, ТОВ «Центр будівельної підготовки» на підставі договору підряду від 18.06.2007р. виконало ремонтно-оздоблювальні роботи на суму 54950,40грн. в т.ч. ПДВ 9158,40грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в); довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3); актом на списання матеріалів до договору від 18.06.2007р.; податковою накладною №562 від 30.09.2007 року; передало за договором №63 від 26.07.2007 року спортивні тренажери на загальну суму 83694,00грн. в т.ч. 13949,00грн., що підтверджується накладною №563 від 30.09.2007р., рахунком №563 від 30.09.2007р., податковою накладною №563 від 30.09.2007р. (т.1, а.с. 196-200, 216-222, 229).

В свою чергу на виконання умов договору «ПП «МПСП «Кентавр» сплатило ТОВ «Центр будівельної підготовки» погоджені суми, що підтверджується платіжними документами позивача і виписками банку (т.1, а.с.201-213, 223-228).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки №1491/23-1/1633041 від 24.09.2008р. та визначення податкових зобовязань ПП «МПСП «Кентавр» на підставі спірних податкових повідомлень-рішень від 07.10.08р. №0001842301/0 та №0001852301/0 позивач в порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань 17.10.2008р. оскаржив до ДПІ в м.Керчі зазначені податкові повідомлення-рішення.

05 листопада 2008р. за вих.№14654/10/25-0 ДПІ в м.Керчі у двадцятиденний строк, відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р.,надіслано на адресу позивача рішення про продовження строку розгляду первинної скарги до 15.11.2008 року (т.1, а.с.22, 231).

14 листопада 2008 року ДПІ в м.Керчі розглянута первинна скарга позивача та прийнято рішення, відповідно до якого висновки акту перевірки визнані обгрунтованими, податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2008 року №0001842301/0 та №0001852301/0 правомірними, які залишені без змін (т.1, а.с.23-31, 233).

За результатом розгляду скарги відповідач прийняв та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення №0001842301/1 від 14.11.2008р., №0001852301/1 від 14.11.2008р., якими суми донарахованих податкових зобовязань та штрафних санкцій не змінені (т.1, а.с.14-15).

26 листопада 2008 року вих. №22/11 ПП «МПСП «Кентавр» подало до ДПА в АР Крим повторну скаргу та просило переглянути і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі №0001842301/0 від 07.10.2008р. (№0001842301/1 від 14.11.2008р.), №0001852301/0 від 07.10.2008р. (№0001852301/1 від 14.11.2008р.) (т.1, а.с.165-166).

Рішенням ДПА в АР Крим від 16.01.2009р. №379/7/25-023 залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі від 07.10.2008р. №0001852301/0 (від 14.11.208р. №0001852301/1) та №0001842301/0 (від 14.11.2008р. №0001842301/1) і залишено без змін рішення ДПІ в м.Керчі від 14.11.2008р. №15211/10/25-0, прийняте за результатом розгляду первинної скарги підприємства. Разом з тим, ДПА в АР Крим збільшено суму штрафних санкцій відносно ПП «МПСП «Кентавр» з податку на прибуток на 225,70грн. (т.1, а.с.169-176).

29 січня 2009 року ДПІ в м.Керчі прийняті та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення №0001842301/2 з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 14941,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 4384,10грн., на загальну суму 19325,10грн.; №0001852301/2 з податку на додану вартість за основним платежем 27617,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12808,50грн. на загальну суму 38425,50грн. (т.2, а.с.7-8).

Рішенням ДПА в АР Крим №1220/7/25-023 від 09.02.09р. внесені зміни в рішення ДПА в АР Крим №94/10/25-023 від 16.01.2009р., відповідно до якого залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі від 07.10.2008р. №0001852301/0 (від 14.11.08р. №0001852301/1), скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Керчі в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 83,30грн. і рішення ДПІ в м.Керчі від 14.11.08р. №15211/10/25-0, прийняте за результатом розгляду первинної скарги в зазначеній частині, а повторну скаргу частково задоволено (т.1, а.с.178-179).

З урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 09.02.2009р. №1220/7/25-023, відповідач зменшив на 83,30грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток приватних підприємств та прийняв 18.02.2009р. податкове повідомлення-рішення №0001842301/2, відповідно до якого визначив позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 19241,80грн., в т.ч. 4300,80грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0001852301/2 від 18.02.2009р. та визначив податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38425,50грн., в т.ч. 12808,50грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.2, а.с. 9-10).

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що договір підряду від 18.06.2007р. та договір купівлі-продажу тренажерів №63 від 26.07.2007р. порушують публічний порядок та відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемними.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що субєкт владних повноважень-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п.2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. податкові органивизнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.1.4 п.2.1. ст.2 цього Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже органи державної податкової служби у відносинах із субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без предявлення упередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд вважає помилковим донарахування позивачу податкових зобовязань без урахування укладення договорів та виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі договору підряду від 18.06.2007р. та договору купівлі-продажу №63 від 26.07.2007р.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334, валові витрати виробництва та обігу (далі- валові витрати)це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, повязаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, яка має бути складена відповідно до підпункту 7.2.1 цієї статті. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач надав належні документальні підтвердження правомірності включення до валових витрат витрати, повязані з веденням своєї господарської діяльності за господарськими договорами: договором підряду від 18.06.2007р., договором купівлі-продажу №63 від 26.07.2007р. та правомірно включив до податкового кредиту 13737,60грн. за податковою накладною №562 від 30.09.2007р., та 13949,00грн. за податковою накладною №563 від 30.09.2007р.

Суд вважає, що є помилковим тлумачення та посилання ДПІ м. Керчі на ст. 228 ЦК України відносно нікчемності договорів від 18.06.2007 р. та № 63 від 26.07.2007 р., оскільки відповідно до приписів зазначеної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається зі змісту договорів від 18.06.2007 р. та № 63 від 26.07.2007 р., первинних документів, які підтверджують виконання зазначених господарських зобовязань, воля сторін була спрямована на настання правових наслідків, що обумовлені ними, тобто виконання робіт з ремонту приміщення за договором підряду та отримання товару (спортивних тренажерів) за договором купівлі-продажу і ніяким чином не спрямовані на порушення конституційних прав, свобод людини, знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Договори від 18.06.2007 р. та № 63 від 26.07.2007 р. відповідають як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так і вимогам, додержання яких має бути при укладенні договорів підряду, купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено положеннями ст. 15 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського кодексу України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Як передбачено, ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 1, 5-7 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між субєктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між субєктами господарювання та субєктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами субєкта господарювання, та відносини субєкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно п. ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України та як передбачено ч.4 ст.4 цього нормативно-правового акту особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.

Отже, правовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр будівельної підготовки» є господарськими та регулюються Господарським кодексом України.

Суд приходить до висновку, що не можуть бути кваліфіковані як такі, що порушують публічний порядок, правочини, при вчиненні яких одна чи обидві сторони мали на увазі прикриття обєкту оподаткування чи іншим чином ухилення від сплати податків. Але якщо на підставі такого правочину виникає господарське зобовязання, застосовується ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, що встановлює наслідки вчинення правочину (зобовязання), який суперечить інтересам держави і суспільства. Отже, до договорних правовідносин позивача з ТОВ «Центр будівельної підготовки» відповідачем були помилково застосовані норми Цивільного кодексу України, що призвело до невірних висновків, викладених в акті перевірки.

Так, положеннями ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду рішення суду, що набрали законної сили, про недійсність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Центр будівельної підготовки» і не заперечував проти того, що вважає недоцільним доказування в судовому порядку недійсності укладених правочинів, оскільки вважає такі правочини нікчемними, що не вимагає визнання їх недійсності.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем без належної правової підстави без рішення суду, що набрало законної сили, про недійсність правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Центр будівельної підготовки», був складений акт перевірки, яким встановлено порушення ПП «МПСП «Кентавр» податкового законодавства, а саме п.4.1, п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4.1 ст.4,п.п.5.3.1, 5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Одночасно суд зазначає, що відповідно до статей 13, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» та Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не передбачено платежів субєктами господарювання з податку на прибуток приватних підприємств, а відтак є неправомірним прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем №0001842301/0 від 07.10.2008р. (№0001842301/1 від 14.11.2008р., №0001842301/2 від 29.01.2009р., №0001842301/2 від 18.02.2009р.) про визначення ПП «МПСП «Кентавр» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 19241,80грн.

Проте суд враховує, що позивач 30.09.2008р. частково визнав та сплатив податок на прибуток підприємств на підставі акту перевірки №1491/23-1/16331041 від 24.09.2008р., окрім 13737,60грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 2289,60грн., та приходить до висновку, що в частині визначення приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» суми податкового зобовязання у розмірі 13737,60 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 2289,60грн., тобто у звязку з донарахуванням податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств через невірні висновки про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Центр будівельної підготовки», податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001842301/0 від 07.10.2008р., №0001842301/1 від 14.11.2008р., №0001842301/2 від 29.01.2009р., №0001842301/2 від 18.02.2009р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині визначення приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 34661,10 грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 11553,70грн., тобто у звязку з донарахуванням податкових зобовязань з податку на додану вартість через невірні висновки про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Центр будівельної підготовки», податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001852301/0 від 07.10.2008 року, №0001852301/1 від 14.11.2008р., №0001852301/2 від 29.01.2009р., №0001852301/2 від 18.02.2009р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем до Державного бюджету України судового збору у розмірі 3,40грн., яка і підлягає поверненню позивачу в повному обсязі, оскільки правила щодо пропорційності повернення судового збору у разі часткового задоволення позову із немайнових вимог не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

У звязку зі складністю справи 31 липня 2009 року проголошені вступна та резолютивна частини, 05 серпня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними таскасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001842301/0 від 07.10.2008 року, №0001842301/1 від 14.11.2008 року, №0001842301/2 від 29.01.2009 року, №0001842301/2 від 18.02.2009 року в частині визначення Приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 13737,60 гривень.

3.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі №0001852301/0 від 07.10.2008 року, №0001852301/1 від 14.11.2008 року, №0001852301/2 від 29.01.2009 року, №0001852301/2 від 18.02.2009 року в частині визначення Приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 34661,10 гривень.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь позивача Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.