Постанова № 44884329, 05.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року Справа № 5019/1143/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж»на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. у справі №5019/1143/11

за позовом Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс»

Рівненської міської ради

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж»

про стягнення 4 080 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках,-

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. змінено склад колегії у даній справі. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., судді Савченко Г.І., Мельник О.В.(арк.справи 93).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. у справі №5019/1143/11 (суддя Мамченко Ю.А.) задоволено позов КП «Рівнеелектроавтотранс»до ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж»про стягнення 4 080 грн. заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що укладений сторонами договір чинний, майнові зобовязання Відповідачем не виконані; позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. (арк. справи 72-74).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. у справі №5019/1143/11, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким Позивачу в позові відмовити. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що хоч Відповідачем і був підписаний договір №197 від 21.07.2009р., однак даний договір не вступив в силу, оскільки Позивач не передав обєкт оренди Відповідачеві, який не приймав обєкт оренди. А ту обставину, що договір мав бути укладений тільки між Позивачем та ОСОБА_4, господарським судом Рівненської області залишено без уваги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 22.08.2011р. апеляційну скаргу ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2011р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення та додаткові докази в обґрунтування своєї позиції, представник Позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, діючи як наймодавець (надалі в тексті Підприємство) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж», діючи як наймач (надалі в тексті ОСОБА_3) 21.07.2009р. уклали Договір №197 (надалі в тексті Договір), згідно п.1 якого, наймодавець надає в гуртожитку Підприємства (м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 62) для тимчасового проживання працівника (його сімї) наймача на строк визначений цим договором кімнату №181, загальною площею 25,44 м2, житловою площею 17,9 м2. Відповідальність за своєчасну плату та звільнення житлової площі несе наймач.(п.6 Договору).

Згідно п.8 Договору, його укладено на строк з 01.08.2009р. до 31.10.2010р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

По закінченню строку дії цього договору наймач зобовязаний без попередження повністю розрахуватися за користування жилою площею, надані комунальні, інші послуги та звільнити надану житлову площу в гуртожитку наймодавця. Житлова площа має бути звільнена в день закінчення строку дії або дати розірвання Договору.(п.11 Договору).

Відповідно до п.12 Договору, наймач забезпечує звільнення наданої жилої площі. У випадку несвоєчасного звільнення наданої жилої площі в гуртожитку (закінченням строку догово-ру, дострокове його розірвання) наймач за кожен день прострочення виконання зобовязання (звільнення наданої жилої площі в гуртожитку) сплачує наймодавцеві пеню (додаткову плату на утримання приміщення гуртожитку за користування приміщенням понад строк, визначений договором) в сумі 20,00 грн. та вартість користування житловою площею та комунальними послугами по день фактичного звільнення кімнати.

Договір підписано директором КП «Рівнеелектроавтотранс»та в.о.директора ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 6).

Вбачається, що на виконання умов Договору в період з липня 2009р. по червень 2011р. працівник ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж»ОСОБА_4 та члени його сімї проживали в кімнаті №181 у гуртожитку Підприємства за адресою: м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 62. Матеріалами справи, зокрема, копіями квитанцій про оплату останнім на користь КП «Рівнеелектроавтотранс»комунальних послуг за вказаний період стверджено фактичне користування житловим приміщенням.(арк.справи 45-55).

Пропозиція звільнити кімнату №181 в гуртожитку та сплатити 3 400 грн. заборгованості по розрахунках, яка вбачається з претензії Підприємства №308 від 20.04.2011р. залишена ОСОБА_3 без відповіді та задоволення.(арк.справи 8-10).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст.509 ЦК України, зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Як вбачається з приписів ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з всіх істотних умов договору.

Статтею 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно ч.1 ст.759 та ч.1 ст.763 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є обєктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є обєктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 813 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що на момент розгляду скарги укладений сторонами у справі Договір є чинним, не визнаний недійсним ні в частині, ні вцілому колегія суддів вважає такими, що не варті уваги доводи Скаржника про нечинність Договору, неприйняття Відповідачем обєкта оренди, оскільки та обставина, що ОСОБА_4 є працівником ТзОВ «Рівнеагроспецмонтаж» стверджується письмовими поясненнями Відповідача і не заперечується ним, а прийняття Договору до виконання доказами проживання працівника, доказами оплати, листуванням сторін між собою та із ОСОБА_4

Крім того, на думку колегії суддів, не може свідчити про нечинність Договору проживання ОСОБА_4 у гуртожитку в період до укладення Договору або одностороння відмова Відповідача від його виконання, наприклад несплата всупереч п.7 Договору благодійного внеску.

Тому, невиконання Відповідачем умов Договору свідчить про існування спору і правомірність заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 101, 103, 104. 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Рівнеагроспецмонтаж»на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2011р. у справі №5019/1143/11 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5019/1143/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

01-12/13165/11