Постанова № 44884192, 09.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2015 року 09:17 № 826/10146/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування вимогу та рішення про опис майна в

податкову заставу

за участю представників сторін:

від позивача: Дубинська С.М., Кудрицький Р.П.

від відповідача: Лисий В.І.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі-Відповідач) про визнання протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.05.2015 року № 5901-23, яка прийнята Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві; визнання протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2015 року №1135/26-58-25-01-23, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувану вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняте необґрунтовано та передчасно, оскільки на час винесення таких рішень сума боргу, визначена до сплати позивачу, є не узгодженою.

В судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, в яких зазначає про правомірність прийнятих податковим органом, як оскаржуваної податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" по задекларованим ТОВ «РЕГІСТАН ЛТД», ТОВ «АСТОРГ ЦЕНТР» за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2014 р., за результатом якої складено акт перевірки від 04.11.2014 року № 5530/26-58-22-02-18/23541342 (надалі по тексту Акт перевірки № 5530/26-58-22-02-18/23541342).

На підставі Акту перевірки 5530/26-58-22-02-18/23541342 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2015 року №0000512202.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень - вересень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Аркона Лідер» та ТОВ «Нонна Люкс», за результатом якої складено акт перевірки від 16.12.2014 року № 6656/26-58-22-02-18/23541342 (надалі по тексту Акт перевірки № 6656/26-58-22-02-18/23541342).

На підставі Акту перевірки № 6656/26-58-22-02-18/23541342 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000032203.

Податковим органом 15.05.2015 року винесено податкову вимогу № 5901-23, відповідно до якої на 14.05.2015 року сума податкового боргу Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 1082458,85 грн., у тому числі, за основним платежем - 765207,62 грн., штрафні санкції - 277 402,00 грн. та пеня 39 849,23 грн.

Також, Податковим органом у відповідності до вимог ст. 89 Податкового кодексу України 15.05.2015 року винесено рішення № 1135/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2015 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу № 5901-23, якою Приватне торгово-промислове підприємство "Оптім" повідомлено про наявність у останнього обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 1082458,85грн., що виникло у зв'язку із не сплатою суб'єктом господарювання податкових зобов'язань визначених за товариством податковими повідомленнями-рішеннями винесеними відповідачем 21.11.2014 року №0000512202 та від 16.01.2015 року №0000032203.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 175 Податкового кодексу України (надалі за текстом - "ПК України") податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України установлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447 у разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вказана сума узгодженого зобов'язання виникла у зв'язку із не сплатою позивачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність винесення якого є предметом розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва у адміністративній справі № 826/8152/15 за позовом Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 листопада 2014 року № 0000512202, Ухвалою Окружному адміністративному суді м. Києва від 08.05.2015 року відкрито провадження у справі № 826/8152/15.

Суд звертає увагу, що позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) про перегляд повідомлення-рішення №0000032203 від 16.01.2015 року, за вих. №31 від 06.04.2015 року, яку отримано ДФС України 08.04.2015 року

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься повідомлення від 06.04.2015 р. за вих.. № 32 про оскарження податкового повідомлення-рішення №0000032203 від 16.01.2015 року, яке Позивач надіслав на адресу Податкового органу, яке отримав останній 06.04.2015, про що свідчить відмітка податкового органу.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Податковому органу на час винесення податкової вимоги від 15.05.2015 року та прийняття рішення про опис майна в податкову заставу від 15.05.2015 року було відомо про оскарження Позивачем податкових повідомлень-рішень.

Згідно комп'ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" рішення у адміністративній справі № 826/8152/15 на час вирішення даного спору по суті, у відповідності до вимог ст. 254 КАС України не набрало законної сили.

Також, в матеріалах справи міститься Рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги від 27.04.25015 року №8898/6/9999-10-01-04-25.

Враховуючи, що на час винесення спірної податкової вимоги Позивач був вправі здійснити як досудове, так і судове оскарження податкових повідомлень-рішень, вважати встановлені зобов'язання узгодженими не вбачається можливим. За таких обставин у Відповідача не було законних підстав для винесення спірної податкової вимоги, а тому, така вимога підлягає скасуванню.

Також, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві у зв'язку із наявністю у Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 1082456,85 грн., 15.05.2015 року винесено рішення № 1135/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу.

Разом з тим, як і у випадку з податковою вимогою, право податкової застави та, відповідно, на винесення рішення про опис майна у податкову заставу, виникає лише у випадку наявності у платника податків простроченої заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями (п. 89.1 ст. 89 ПК України).

Враховуючи попередні висновки суду з приводу недопустимості, у даному випадку, вважати встановлену податковим органом суму податкового зобов'язання визначену спірними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженою, рішення № 1135/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу також підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтування позовних вимог, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі № 826/19512/14.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 15.05.2015 року № 5901-23, яка прийнята Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 15.05.2015 року №1135/26-58-25-01-23, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного торгово-промислового підприємства "Оптім" (код ЄДРПОУ 23541342) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук