Ухвала суду № 44883696, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/66884/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Базалюк О.Ю.

відповідача - Корчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

у справі № 826/8134/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Завод Євроформат» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2013 № 0009342202, від 13.11.2013 № 0009322220, від 23.04.2014 № 0005602220, від 23.04.2014 № 0005612220, від 23.04.2014 № 0005592220, від 13.11.2013 № 0009262206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у визнанні протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 № 0009342202, від 13.11.2013 № 0009322220, від 23.04.2014 № 0005602220, від 23.04.2014 № 0005612220, від 23.04.2014 № 0005592220; прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0009342202, від 13.11.2013 № 0009322220, від 23.04.2014 № 0005602220, від 23.04.2014 № 0005612220, від 23.04.2014 № 0005592220; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2013, складено акт від № 603/26-54-22-02/32453930 21.10.2013, в якому викладені наступні порушення: пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 242 447 грн., в т.ч. по періодах: за ІV квартал 2010 року - на суму 36 473 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 498 510 грн.; за ІV квартал 2011 року - на суму 411 533 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 257 108 грн.; за ІІ квартал 2012 року - на суму 564 264 грн.; за ІІІ квартал 2012 року - 423 394 грн.; за ІV квартал 2012 року - 33 165 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 689 499 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2013 року; п. п. 198.1, 1986 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 2 058 929 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2011 року - на суму 248 419 грн.; за вересень 2011 року - на суму 392 277 грн.; за листопад 2011 року - на суму 295 085 грн.; за квітень 2012 року - на суму 398 266 грн.; за травень 2012 року - на суму 279 286 грн.; за червень 2012 року - на суму 6 313 грн.; за грудень 2012 року - на суму 213 980 грн.; за січень 2013 року - на суму 2 945 грн.; за травень 2013 року - на суму 222 358 грн.; підлягає зменшенню сума, яка була зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 48 972 грн.; перевіркою підтверджене бюджетне відшкодування, відображене згідно декларації з ПДВ за січень 2012 року на суму 2 295 482 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року на суму 63 078 грн.; п. 160.7 ст. 160 ПК України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента, що перевірявся в розмірі 1 499,28 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 13.11.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009262206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних іноземних юридичних осіб в розмірі 1 499,28 грн. основного платежу;

- № 0009302220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 553 048 грн., в т.ч.: 2 224 447 грн. основного платежу та 328 601 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0009322220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 573 661 грн., в т.ч.: 2 058 929 грн. основного платежу та 514 732 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0009312220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 689 499 грн.;

- № 0009342202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 972 грн.;

- № 0009332202 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 63 078 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 15 777 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Головне управління Міндоходів у м. Києві рішенням від 30.01.2014 №1403/7/26-15-10-06-12 949/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинних скарг» скасувало податкові повідомлення-рішення від 13.11.2013 № 0009342202 та № 0009312220 та зобов'язало відповідача винести нові податкові повідомлення-рішення: про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 48 972 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 689 499 грн.

На підставі даного рішення ГУ Міндоходів у м. Києві, 11.02.2014 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001312202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 689 499 грн.;

- № 0001322220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 48 972 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до Міністерства доходів і зборів України, рішенням останнього від 04.03.2014 № 4168/6/99-99-10-01-15 «Про проведення додаткової перевірки» було доручено відповідачу провести документальну позапланову перевірку позивача для з'ясування обставин справи, що стали предметом оскарження.

З огляду на це, у період з 17.03 по 28.03.2014 відповідачем та ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої складений акт від 04.04.2014 № 349/26-54-22-02/32453930 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» з питань, що стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень від 13.11.2013 № 0009262206, № 0009302220, № 0009312220, № 0009322220, № 0009332220, № 0009342220 та рішення, прийнятого за результатами розгляду первинних скарг за період з 01.10.2010 по 30.06.2013», в якому викладені порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 549 011 грн., в т.ч. по періодах: за ІV квартал 2010 року - на суму 36 473 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 489 837 грн.; за ІV квартал 2011 року - на суму 261 904 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 261 299 грн.; за ІІ квартал 2012 року - на суму 124 390 грн.; за ІІІ квартал 2012 року - 341 943 грн.; за ІV квартал 2012 року - 33 164 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 483 104 грн., в т.ч. за І-ше півріччя 2013 року; п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 2 058 929 грн., в т.ч. по періодах: за серпень 2011 року - на суму 248 419 грн.; за вересень 2011 року - на суму 392 277 грн.; за листопад 2011 року - на суму 295 085 грн.; за квітень 2012 року - на суму 398 266 грн.; за травень 2012 року - на суму 279 286 грн.; за червень 2012 року - на суму 6 313 грн.; за грудень 2012 року - на суму 213 980 грн.; за січень 2013 року - на суму 2 945 грн.; за травень 2013 року - на суму 222 358 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року на 62 829 грн.; підлягає зменшенню сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 48 972 грн.; перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування, відображене згідно декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 2 295 731 грн.; п. 160.7 ст. 160 ПК України, що призвело до заниження податку з доходу нерезидента, що перевірявся в розмірі 1 499,28 грн.

На підставі зазначених висновків, Міністерством доходів та зборів України було прийняте рішення від 09.04.2014 № 6396/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарг», яким податкові повідомлення-рішення № 0009262206, № 0009322220, № 0009342202, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинних скарг, податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 № 0001322202 - залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009302220 від 13.11.2013 в частині визначення 675 436 грн. податку на прибуток та у відповідній частині штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення № 0009312220 від 13.11.2013 з урахуванням рішення № 1403, податкове повідомлення-рішення № 0001322220 від 11.02.2014 в частині зменшення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 206 395 грн. та в зазначеній частині рішення № 1403; податкове повідомлення-рішення № 0009332202 від 13.11.2013 в частині визначення зменшення бюджетного відшкодування на суму 249 грн. та у відповідній частині штрафну санкцію й рішення № 1403.

23.04.2014 на підставі проведеної перевірки та рішення Міністерства доходів та зборів України, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005592220 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість на 62 829 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 15 707 грн.;

- № 0005602220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 483 104 грн.;

- № 0005612220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 748 329 грн., в т.ч.: 1 549 011 грн. основного платежу та 199 318 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0009342202 від 13.11.2013 за результатами адміністративного оскарження було залишене без змін, що підтверджено рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.04.2014 № 6396/6/99-99-10-01-15, тому на момент звернення позивача до суду з даним позовом вказане податкове повідомлення-рішення було чинним.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» здійснювало господарські операції із ТОВ «Укрпромальянс» на підставі укладених договорів поставки: договір № 01/08-зн від 01.08.2011, згідно із яким ТОВ «Укрпромальянс» (постачальник) зобов'язується виготовити ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» (покупець) продукцію (знаки дорожні, маски для дорожніх знаків, світлоповертальна плівка з друком та без друку), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за неї вказану грошову суму відповідно до умов цього договору. Поставка продукції здійснюється партіями, кількість, номенклатура, вартість, одиниці виміру, що підлягає поставці за цим договором, визначається у специфікаціях на кожну партію. Загальна вартість договору складає 4 800 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 000 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

Згідно договору № 1711/1ш від 17.11.2011, за умовами якого ТОВ «Укрпромальянс» (постачальник) бере на себе зобов'язання виготовити та передати, а ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» (покупець) прийняти та оплатити продукцію (металеві конструкції) в кількості і на суму, що вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник здійснює постачання продукції на умовах DDU (відповідно до правил «Інкотермс 2000») за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ю». Загальна вартість договору складає 1 500 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 250 000 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

Відповідно до узгоджених в листопаді 2011 року та квітні 2012 року сторонами договору № 1711/1ш специфікацій № 1-№ 3 загальна вартість продукції становить 1 600 740,12 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації, наведеної у специфікаціях, місце постачання: м. Київ, пров. Куренівський, 17 «Ю», але до перевірки не надано документу, що підтверджував би наявність складських приміщень за вказаною адресою, а також не надано документального підтвердження того, що товар транспортувався, оприбутковувався позивачем та зберігався у нього на складі.

Крім того, на адресу відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі від 15.03.2013 № 1004/22.10/33785068 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромальянс» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання».

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до суду були надані специфікації, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, електронні витяги реєстрів виданих довіреностей по взаємовідносинах з ТОВ «Укрпромальянс».

Реалізація товару, придбаного у ТОВ «Укрпромальянс» здійснена ТОВ «Глобаль Дістрібьюсьон Україна», ПАТ «Південьзахідшляхбуд», ТОВ «Юнікобуд», ДП «Граніт», представництву «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджерет Анонім Шіркеті», ТОВ «Інвес Норд», представництву «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», представництву «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті», ПАТ «Велика Круча».

Поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10, наданими в суді першої інстанції, підтверджено факт поставки товару за адресою з індексами « 17» та «Ю» (згідно з договором оренди № 30/09 від 30.09.2010).

Позивач також мав взаємовідносини із ТОВ «РА Стандарт» на підставі укладеного договору поставки № 20/03-зн від 20.03.2012, за умовами якого ТОВ «РА Стандарт» (постачальник) зобов'язується виготовити ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» (покупець) продукцію (знаки дорожні, маски для дорожніх знаків, світлоповертальна плівка з друком та без друку), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за неї вказану грошову суму відповідно до умов цього договору. Поставка продукції здійснюється партіями, кількість, номенклатура, вартість, одиниці виміру, що підлягає поставці за цим договором, визначається у специфікаціях на кожну партію. Орієнтована загальна вартість договору складає 4 800 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 800 000 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

До договору № 20/03-зн були підписані сторонами специфікації № 1-№ 94 за період з березня 2012 року по червень 2013 року на загальну суму 5 866 785,75 грн. та складені видаткові накладні.

Також, 20.09.2012 між позивачем та ТОВ «РА Стандарт» укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, що у зв'язку зі зміною господарських потреб специфікацію № 40 від 02.07.2012 на суму 88 958,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 826,47 грн.) вважати недійсною, а продукцію, поставлену за вказаною специфікацією, повернути постачальнику до 30.09.2012.

Між позивачем та ТОВ «РА Стандарт» укладено договір №15/07-ш від 15.07.2012, згідно якого ТОВ «РА Стандарт» (постачальник) бере на себе зобов'язання виготовити та передати, а ТОВ «ТД Завод Євроформат» (покупець) прийняти та оплатити продукцію (металеві конструкції) в кількості і на суму, що вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник здійснює постачання продукції на умовах DDU (відповідно до правил «Інкотермс 2000») за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17, літ. «Ю». Загальна вартість договору складає 1 800 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 300 000 грн.), остаточна вартість складається із сум всіх специфікацій.

До договору № 15/07-ш між сторонами укладена специфікація № 1 на загальну суму 125 967,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 994,60 грн.).

На підтвердження здійснення поставки ТОВ «РА Стандарт» до суду було надано видаткову накладну банківські виписки.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Романов, Інк» укладено договір субсубпідряду №01/10-п від 01.10.2010, згідно якого ТОВ «Романов, Інк» (субсубпідрядник) зобов'язується за завданням ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» (субпідрядник) виконати встановлені цим договором роботи (виконання робіт по встановленню оцинкованих елементів дорожнього бар'єрного огородження на металевих стійках групи 11-ДО-2 та групи 11-ДД-2), а субпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Загальний обсяг робіт становить: по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДО-2 складає 30 км; по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДД-2 складає 10 км. Загальна вартість робіт за даним Договором становить 1 350 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 225 000 грн.).

Разом із тим, 20.12.2010 між сторонами була укладена додаткова угода до Договору № 01/10-п, в якій вони домовились, що обсяг робіт, який залишився для виконання за даним договором, складає: по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДО-2 - 19,199 км; по встановленню елементів на металевих стійках 11-ДД-2-10 км. Загальна вартість робіт становить 1 787 985 грн. (в т.ч. ПДВ - 297 997,50 грн.).

На підтвердження виконання вимог укладеного Договору № 01/10-п позивачем надані акти прийому-передачі майна за липень-вересень 2011 року, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт по монтажу бар'єрної огорожі автодороги Київ-Чоп разом із додатками за період липень-вересень 2011 року, банківські виписки за період вересень 2011 року - липень 2012 року, звіти про використання матеріалів субпідрядника.

Матеріали транспортувалися до: вул. Фінальна, 1-Є, м. Запоріжжя та в м. Сарни.

Відповідно до договору позивача з ТОВ «Омега Плюс» від 04.01.2011 № 0104/11 останній бере на себе зобов'язання перед позивачем з розміщення та складування вантажу позивача на власній території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Є.

Також, між позивачем та ТОВ «Завод Металевих Виробів» укладено договір № 24-02/10 від 24.02.2010 про надання послуг щодо зберігання майна позивача за адресою: Рівненська обл., м. Сарни, вул. 17 вересня, 21.

Так, відповідачем встановлено що сума договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Романов, Інк» склала 1 264 575 грн. (без ПДВ).

Згідно податкових накладних сума разом з ПДВ становить 1 517 490 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в періоді серпень-вересень 2011 року грошових розрахунків між позивачем та даним контрагентом не існувало взагалі, оскільки розрахунки було здійснено шляхом зарахування однорідних грошових вимог у відповідності до угоди про зарахування однорідних грошових вимог від 05.03.2013, так як у контрагента позивача на момент виконання робіт перед позивачем існували грошові зобов'язання.

Згідно зазначеної угоди, позивач є кредитором по відношенню до контрагента на підставі договорів від 12.08.2010 № 12/08 на суму 99 092,96 грн., від 04.08.2011 № 04/08 на суму 1 075 213,81 грн. Загальна сума боргу становить 1 174 306,77 грн.

Також в угоді зазначено, що за договором підряду № 01/10-п від 26.10.2010 контрагент позивача виступає по відношенню до нього кредитором на суму 951 053 грн.

Ця сума списана за взаємною згодою позивача та контрагента, решта суми боргу у позивача перед контрагентом становила 566 437 грн.

Так на рахунок контрагента позивачем були перераховані кошти згідно банківських виписок на загальну суму 620 000 грн.

Під час проведення перевірок позивача податковим органом також встановлено, що за період з 01.10.2010 по 30.06.2013 ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» здійснювало виплати доходу (а саме доходи від реклами) нерезиденту джерелом походження з України.

Між ТОВ «Торговий дім Завод Євроформат» (замовник) та ООО «Интрансдорнаука» (Росія) (виконавець) укладено договір № 240811 від 24.08.2011 про надання рекламних послуг - купівлю рекламної площі в журналі «Дороги СНГ» на розміщення рекламних товарів, робіт та послуг позивача.

У перевіряємий період на виконання вимог укладеного договору, позивачем було здійснено виплату доходу нерезиденту на загальну суму 30 000 рос. руб. (еквівалент 7 496,40 грн.).

При цьому, перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2010 по 30.06.2013 податковим органом встановлено його заниження на 1 499,40 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та вищевказаними контрагентами, з огляду на відсутність документів (рахунків-фактур, завдань та замовлень, звітів на кожному етапі роботи тощо); позивачем не було надано доказів, які б свідчили про факт подання до податкового органу звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби, тому колегія суддів погоджується із викладеними доводами податкового органу в актах перевірок № 603 та № 349 щодо заниження податку з доходу нерезидента у розмірі 1 499,28 грн.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що більшість недоліків, встановлених судом першої інстанції при вирішенні спору по суті спростовується матеріалами справи, а незначна кількість встановлених недоліків на доказовість реальності господарських відносин впливу не має; позивачем у повній мірі підтверджено реальність господарських відносин з вищезазначеними контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено матеріалами справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на поставку товарів, виконання робіт були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з такими контрагентами.

Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента позивача не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства останнім.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний