Ухвала суду № 44883689, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/34503/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

у справі № 804/6513/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000512220 від 24.04.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про задоволення позовних вимог; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Криворізька будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт № 494/222/31123365 від 17.04.2013, в якому зафіксовані порушення вимог, зокрема: п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року (звітний податковий період) у розмірі 490 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.04.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000512220 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 735 000 грн., в т.ч.: 490 000 грн. основного платежу та 245 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки про заниження позивачем податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року у розмірі 490 000 грн. податковим органом зроблено на підставі того, що позивачем безпідставно включено до складу витрат, витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Грейн Експо».

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Криворізька будівельна компанія» (покупець) та ТОВ «Грейн Експо» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 0510 ГК від 05.10.2011, згідно якого продавець зобов'язується передати покупцю товар - сою українського походження, врожаю 2011 року, насипом у кількості 800,00 мт. (+/- 10%) за ціною 3 380 грн., в тому числі ПДВ 20%, загальна вартість товару складає 2 704 000 грн.

Згідно умов даного договору товар може знаходитись на складі продавця за його рахунок протягом 90 діб та постачається на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт де його було завантажено та відправлено за митний кордон України відповідно до договору комісії № 0610 АК від 06.10.2011.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем до суду надано акти прийому-передачі, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні.

В податковому обліку витрати по придбанню сої у грудні 2011 року у розмірі 1 534 802 грн. віднесено до складу витрат по рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік, а витрати у розмірі 2 233 333 грн. віднесено позивачем у I кварталі 2012 року.

В акті перевірки зазначено, що фактично товар (соя) на склад позивачу не оприбутковувався (до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт фізичного переміщення сої від продавця до покупця).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності фактичного здійснення господарських операцій первинна документація не може бути врахована при формуванні податкової звітності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач мав усі підстави для віднесених до складу валових витрат підприємства витрати понесені по господарським операціям з ТОВ «Грей Експо», оскільки у підприємства наявні всі необхідні документи, які засвідчують наявність факту здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (положення пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено правомірне віднесення позивачем на підставі належним чином оформленої первинної документації суми витрат до складу витрат по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Грейн Експо» та помилковість висновків акту перевірки про заниження податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний