Ухвала суду № 44883685, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/13282/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Осикіної Л.І.

відповідача - Катамай Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

у справі № 826/16056/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛО ФЕШН»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛО ФЕШН» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.09.2014 № 0012042206 та № 0012032206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, як таку, що не необґрунтована.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОЛО ФЕШН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гатіора» за період з 01.07.2013 по 31.01.2014, ТОВ «Торенія» за період з 01.07 по 31.07.2013, ТОВ «Старт-Д» за період з 01.08 по 31.08.2012, ПП «Пагамент» за період з 01.08 по 31.08.2012, складено акт № 1287/26-59-22-06/38202584 від 08.08.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 6 027 413 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період квітень 2013 року - квітень 2014 року на загальну суму 7 488 614 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на результатах перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Гатіора», ТОВ «Торенія», ТОВ «Старт-Д» та ПП «Пагамент», якими не підтверджено факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «ОЛО ФЕШН», встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, що свідчить про відсутність правочину, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі результатів проведеної перевірки, 02.09.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0012042206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 534 266,25 грн., в т.ч. 6 027 413 грн. основного платежу та 1 506 853,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0012032206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 360 767,50 грн., в т.ч.: 7 488 614 грн. основного платежу та 1 872 153,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ОЛО ФЕШН» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Гатіора» (постачальник) укладено договір поставки від 02.08.2012 № 8/12-1, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку товару, асортимент та кількість якого вказано у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до специфікацій до даного договору та видаткових накладних, ТОВ «Гатіора» поставило позивачу такі товари: босоніжки, кросівки, кардігани, джинси, футболки, шарфи тощо.

Згідно договору поставки від 02.07.2013 № 7/2-1-о, укладеного між ТОВ «ОЛО ФЕШН» (покупець) та ТОВ «Торенія» (постачальник), останній приймає на себе зобов'язання здійснити поставку товару, асортимент та кількість якого вказано у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього договору.

Як вбачається зі змісту специфікацій до вказаного договору та видаткових накладних, ТОВ «Торенія» поставило позивачу, зокрема, такі товари: скляні вітрини, світильники поворотні, стелаж торгівельний, пуф, вішалка пересувна тощо.

За умовами договору поставки від 30.07.2012 № 20, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Старт-Д» (постачальник), останній приймає на себе зобов'язання здійснити поставку товару, асортимент та кількість якого вказано у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до специфікацій до вказаного договору та видаткових накладних, постачальник поставив позивачу: куб скляний чорний, стіл дерев'яний з білим склом, вішалки дерев'яні чорні, пуф з чорного текстилю, люстру кришталеву тощо.

15.07.2012, між ТОВ «ОЛО ФЕШН» (замовник) та ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» (ПП «Пагамент») (підрядник), укладено договір №15/07, за умовами якого, замовник доручає, а підрядник на свій власний ризик, здійснює, відповідно до умов цього договору, виконання ремонтних та опоряджувальних робіт.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих серпнем 2012 року, ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» виконало на замовлення позивача ремонт приміщення магазину «Дольче і Габбана», за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 4-а.

На виконання укладених договорів контрагентами позивача виписано останньому відповідні податкові накладні.

На підтвердження оплати за поставлені товари та виконані роботи позивач надав платіжні доручення.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду наступні документи: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, копії видаткових накладних та копії фіскальних звітних чеків.

Окрім того, позивачем надано на підтвердження факту перевезення придбаного товару договір про надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезень автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, договір про організацію перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні.

З метою реалізації придбаного, у тому числі в межах спірних господарських операцій товару, позивачем укладено договори оренди приміщень під розміщення магазинів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі, чи докази його реалізації через мережу магазинів, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем було реалізовано товарів, придбаних у TOB «Гатіора»; позивачем було задекларовано в складі валового доходу - дохід від реалізації таких товарів та задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ, які були перевірені податковим органом під час перевірки та, зокрема, зроблено висновок, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за перевіряємий період не встановлено його заниження або завищення; товари, придбані товариством у TOB «Гатіора», які станом на відповідну звітну дату залишалися на складі (не були реалізовані), відображалися в фінансовій звітності товариства як «Готова продукція» - рядок 130 балансу, що відповідає даним бухгалтерського обліку; позивачем у TOB «Торенія» на підставі договору поставки від 02.07.2013 було придбано: вбудоване торгівельне обладнання, обладнання вхідної групи, касовий вузол, скляні вітрини, стелажі складські вбудовані, світильники, шоу-кейси, пуфи, столики, вішалки, стелажі, що підтверджено відповідними фото облаштованого магазину; дане обладнання загальною вартістю було оприбутковано товариством на рахунку 15, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 15 Капітальні інвестиції за 2013 та журналом-ордером і відомістю по рахунку 6852 Розрахунки з іншими кредиторами за 2013 рік; згідно показників балансу товариства за 2013 рік дане обладнання обліковується в рядку 030 Залишкова вартість, за даними бухгалтерського обліку первісна вартість становить 11 758,4 тис. грн., вартість з урахуванням зносу 10 140,2 тис. грн.; в судовому порядку визнані неправомірними дії контролюючих органів щодо складання акту перевірки № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 відносно TOB «Старт-Д»,у зв'язку із яким рахуються розбіжності та на який посилається відповідач в акті перевірки TOB «ОЛО ФЕШН».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно положень пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів спірні господарські операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином складеними первинними документами, тому донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставним.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення перевірок даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податку.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише результатами проведених перевірок контрагентів.

Оскільки, матеріалами справи встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гатіора», ТОВ «Торенія», ТОВ «Старт-Д» та ПП «Пагамент», а також встановлено факт використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивача, тому податковим органом безпідставно донараховані йому грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний