Ухвала суду № 44883652, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/42507/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013

у справі № 0870/7057/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальпоставка" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним дій та скасування акту перевірки.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, оформленої актом від 23.05.2012 № 228/2210/33328442 та скасувати зазначений акт.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, позов задоволено частково; дії Інспекції з проведення оспорюваної перевірки визнано протиправними з посиланням на недотримання відповідачем підстав проведення такої перевірки; в решті позову відмовлено з мотивів відсутності у акта перевірки обов'язкового характеру, що виключає можливість його оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на достовірність та правильність викладених в акті перевірки висновків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у період з 21.05.2012 по 23.05.2012 Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень 2012 року при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Форгант ГМБХ».

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт від 23.05.2012 № 228/2210/33328442, в якому відображено висновок Інспекції про безтоварність господарських операцій, здійснених платником у перевіреному періоді, та нікчемність правочинів, укладенням яких опосередковувалося виконання цих операцій.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, аналізовані норми ПК для дотримання балансу публічних і приватних інтересів встановлюють умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

У даному разі, як встановлено судами та підтверджується актом перевірки, Інспекцією не дотримано наведених підстав проведення спірної податкової перевірки. Адже наказ про проведення цієї перевірки та повідомлення про її призначення було надіслано платникові лише 21.05.2012, тобто одночасно з початком перевірки, що обумовлює правильність висновків попередніх судових інстанцій відносно протиправності дій Інспекції з проведення цієї перевірки.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються. Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів відносно того, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий акт, виходячи зі змісту положень стаття 86 ПК, призначений для оформлення результаті податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думку з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника. Наведене виключає можливість його скасування в судовому порядку.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 у справі № 0870/7057/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько