Ухвала суду № 44883641, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/49208/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014

у справі № 803/520/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004071700 від 09.10.2013.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.03.2011 по 31.07.2013, складено акт № 421/1701/НОМЕР_2 від 22.08.2013, в якому зафіксовано порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 181.1, 183.2 ст. 181 Податкового кодексу України в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300 000 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з березня 2011 року по квітень 2013 року на суму 122 551,69 грн.

Вищезазначений висновок мотивований тим, що за результатами перевірки поданих підприємцем звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій встановлено, що за період з березня 2010 року по лютий 2011 року ФОП ОСОБА_2 одержав загальну суму виручки в розмірі 306 468,64 грн., однак всупереч пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» не зареєструвався як платник податку на додану вартість протягом строку, встановленого законодавством.

За період з березня 2011 року по квітень 2013 року загальна сума розрахунків становила 606 289,92 грн., що підтверджено звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій. Таким чином, на думку податкової інспекції, сума податку на додану вартість, яку необхідно було сплатити до бюджету становить 122 551,69 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004071700 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 190 грн., в т.ч.: 122 552 грн. основного платежу та 30 638 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні правовідносини виникли з приводу обов'язкової реєстрації платниками податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що поняття «останні 12 календарних місяців» означає, що при визначенні суми виручки податковий орган вправі використовувати дані будь-яких останніх 12 календарних місяців і не обов'язково в межах звітного року, а тому за встановлення факту перевищення за останні 12 календарних місяців обсягу виручки в розмірі 300 000 грн., позивач повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість та сплачувати податок на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 03.08.2014 були внесені зміни до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, яким збільшено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нараховану (сплачену) протягом останніх 12 календарних місяців до 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість); внесеними змінами до ПК України не визначено чи зобов'язаний платник податків при триваючому порушенні сплачувати податок на додану вартість за умови, коли він не зобов'язаний на даний час реєструватись платником податку на додану вартість.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому абзацом другим пункту 9.4 ст. 9 зазначеного Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Згідно з пп. «а» п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Аналогічні норми закріплені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 зазначеного Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. п. 183.1, 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість (п. 183.10 ст. 183 ПК України).

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що платник податків, сума доходу якого за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 000 грн. підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у період з березня 2010 року по лютий 2011 року отримав сукупну виручку від господарської діяльності, яка перевищує 300 000 грн. та був зобов'язаний у березні 2011 року зареєструватися платником податку на додану вартість, однак цього не зробив, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області обґрунтовано нарахувала позивачу податок на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на норми Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII, підпунктом 8 пункту 1 розділу І якого внесено зміни до пункту 181.1 статті 181 шляхом заміни цифр з « 300000» на « 1000000», як на підставу для звільнення або пом'якшення відповідальності особи (позивача), слід зазначити наступне.

В розділі ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: підпунктів 1 і 19 пункту 1 (крім змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 - 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України) та пункту 3 розділу I, які набирають чинності з першого числа третього місяця від дня набрання чинності цим Законом; підпункту 19 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 та 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 вересня 2014 року; підпункту 21 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до абзацу другого пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 жовтня 2014 року; підпунктів 2, 3, 8 - 10, 12 - 17, підпункту 18 в частині змін, що вносяться до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, підпункту 21 в частині змін, що вносяться до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 1, пункту 4 розділу I та розділу II, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.

Таким чином, приймаючи судове рішення по справі 04.09.2014 Львівський апеляційний адміністративний суд застосував норму права, яка не набрала чинності.

Крім того, пп. 8 п. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» платників податків не звільнено від відповідальності та не пом'якшено відповідальність за перевищення відповідного ліміту виручки, а сама по собі зміна граничного розміру виручки, після якого настає зобов'язання зареєструватися платником податку на додану вартість та сплачувати його, не може бути підставою для висновку про звільнення платника податків від відповідальності за правопорушення, що відбулись у попередніх періодах.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 - скасуванню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний