Ухвала суду № 44883607, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2015 р. м. Київ К/800/31163/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - УДВС ГУЮ у м. Києві), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Мурихіна Сергія Володимировича, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва (далі - Управління) про визнання дій протиправними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Мурихіна С.В. в частині винесення постанови від 12 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження; визнати протиправною бездіяльність УДВС ГУЮ у м. Києві та відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві щодо здійснення належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем; скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Мурихіна С.В. про закінчення виконавчого провадження №27041692; зобов'язати відповідачів поновити виконавче провадження по виконанню постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-2583/1/09.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем оскаржено дві постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №27041692 та №33172548.

Однак, у позовній заяві ОСОБА_2 просив скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Мурихіна С.В. про закінчення виконавчого провадження №27041692 та зобов'язати відповідачів поновити виконавче провадження по виконанню постанови Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-а-2583/1/09.

Отже, вирішуючи спір, суди не встановили змісту спірних правовідносин та не надали оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Крім того, в матеріалах справи відсутня оскаржувана постанова державного виконавця.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб