Ухвала суду № 44883593, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/49492/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014

у справі № 825/1493/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82»

до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 30.05.2014 № 0001752200 та № 0001772200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «НБ Україна» за період з 01.04 по 30.04.2011, з 01.06 по 31.07.2011, з 01.11 по 30.11.2011, складено акт № 100/22/03448244 від 14.11.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 305 217 грн., в т.ч.: у квітні 2011 року на суму 80 157 грн., у червні 2011 року в сумі 154 253 грн., у липні 2011 року в сумі 2 198 грн., у листопаді 2011 року у сумі 68 609 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, 30.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001752200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 830,50 грн., в т.ч.: 130 408 грн. основного платежу та 35 405,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001772200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 798,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на доводах про неподання до перевірки товарно-транспортних накладних та залізничних накладних, що підтверджують транспортування товару; а також на: акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 1105/22.2.09/35416451 від 25.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «НБ-Україна» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Асгільдія» за період вересень-листопад 2011 року, ТОВ «Транс Логістик Плюс» за липень 2010 року, ТОВ «Адіс Медіа Холдинг» за період лютий - червень, серпень - жовтень 2012 року, ТОВ «Астана К» за період квітень - травень 2011 року, ТОВ «КПТ МІГ» за період червень - липень 2011 року, де зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «НБ-Україна» та його посадові особи відсутні за податковою адресою - 03134, м. Київ, вул. В.Стуса, 35/37, кв. 112. На дату складення акту перевірки місцезнаходження ТОВ «НБ-Україна» не встановлено; акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.06.2012 № 576/2240/3761757.6 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія», оскільки платник та посадові особи ТОВ «Асгільдія» не знаходяться за юридичною адресою; вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 (справа № 2605/19306/12) відносно кримінальної справи по обвинуваченню засновника ТОВ «Асгільдія» у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України; постанові Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2012 (справа № 1-п/13/12), в якій зазначено, що директор СП ТОВ «Інтеркар» здійснюючи фінансово-господарську діяльність з метою ухилення від сплати податків, створив видимість проведення ряду операцій по придбанню послуг, зокрема у ТОВ «Асгільдія»; акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1985/23-04/37270370 від 07.09.2011 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ МІГ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень, липень 2011 року»; вироку Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 12.06.2013, яким встановлено, що директор ТОВ «Акарамбус» переслідуючи мету умисного ухилення від сплати податків отримав у невстановлених осіб фіктивні первинні бухгалтерські документи, які свідчили про постачання підприємствами, зокрема, ТОВ «КПТ МІГ» молока на ТОВ «Акарамбус»; акти № 1515/23-08/37270449 від 21.06.2011 та № 1762/23-04/37270449 від 02.08.2011 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К»; ухвалі Ставищанського районного суду Київської області від 29.11.2013 по справі № 378/1236/13-к, якою встановлено, що шляхом безпідставного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту ТОВ «Верона ЛТД» щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які здійснюють діяльність за ознаками фіктивності, зокрема, ТОВ «Астана К» ухилилась від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «НБ Україна» здійснювало поставки бітуму нафтового та мінерального порошку до ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82», а саме: в квітні 2011 року було поставлено - 87,8 тонн бітуму нафтового, в червні 2011 року було поставлено - 124 тонн бітуму нафтового та 150 тонн мінерального порошку, в листопаді 2011 року було поставлено 52,980 тонн бітуму.

Поставка здійснювалась відповідно до:

- договору від 03.03.2011 № 03/03-11 на поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого ТОВ «НБ Україна» здійснювало постачання ПАТ «ШРБУ-82» бітуму нафтового дорожнього марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва Мозирського НПЗ, Кременчуцького НПЗ та інших НПЗ в кількості 5 000 тонн;

- договору від 08.06.2011 № 08/06-11 ТОВ «НБ Україна» з ЗАТ «Менське ШРБУ № 82» (ПАТ ШРБУ № 82) на поставку нафтопродуктів, щебеневих матеріалів, мінерального порошку, за умовами якого ТОВ «НБ Україна» відвантажує покупцю бітум нафтовий дорожній марки БНД 90/130, БНД 60/90 виробництва НПЗ України, Білорусь та Росії в кількості 5 000 тонн. Ціна та загальна вартість товару встановлюється на кожну партію і оформляється додатковими угодами, які являються невід'ємними частинами даного договору. Відвантаження продукції проводиться залізничним транспортом в вагоно-цистернах з паровою рубашкою, автотранспортом;

- додаткової угоди № 14/06-11 до договору № 08/06-2011 від 08.06.2011.

Між сторонами було складено додатки до зазначених вище договорів від 04.04.2011, від 22.04.2011, від 28.04.2011 та від 17.06.2011, якими визначено умови кожної поставки бітуму дорожнього.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «НБ Україна» бітуму та мінерального порошку позивачем до суду надані: податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, паспорт продукції, копію журналу реєстрації відправленої кореспонденції; відомість та довідку від начальника станції про те, що на адресу товариства надійшло вивантаження 2 (дві) цистерни нафтобітуму (БНД 60/90) по відправці Куп'янськ-Сортувальний Южний - Мена Південно-Західна залізниця. Номер відправлення № 442422766. Маса вантажу 124 000 кг; договір оренди машин, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та облікову картку державного транспортного засобу на напівпричіп-цементовоз-Е, який був у власності ЗАТ «Менське ШРБУ №82» та в якому перевезено мінеральний порошок; подорожні листи; копію журналу реєстрацію матеріалів, що надходять у випробувальну лабораторію, в якому відображені надходження бітуму за 2011 рік.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Менська ОДПІ правомірно донарахувала позивачу суму податку на додану вартість, оскільки відсутнє здійснення реальних господарських операцій ТОВ «НБ Україна» з його постачальниками і як наслідок відсутність у ТОВ «НБ Україна» товару для поставки ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що фінансово-господарська діяльність між ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 82» і ТОВ «НБ Україна» у період, за який відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку, реально здійснювалася вказаними суб'єктами господарювання, товарність господарських операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, що складена у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повній мірі відображає реальні наслідки, що настали за укладеними правочинами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог законодавства щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законодавчими актами іншого не передбачено.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосереднім постачальником. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної та залізничної накладних, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні, червні, липні та листопаді 2011 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з поставки товару мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний