Ухвала суду № 44883589, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/43755/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013

у справі № 804/5834/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гринвуд-Проект» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001812305 від 24.09.2012 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, позов задоволено частково; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Гринвуд-Проект» під час здійснення взаємовідносин з контрагентами БВП «Строитель Плюс» за період листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень 2011 року, КП «Альянс» за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року, ПП «Севелітстрой» за період вересень, жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Бренд Строй» за період вересень 2010 року, березень 2011 року, ПП «Базис Торг» за період травень - серпень 2010 року, ПП «Пан Буд» за період серпень - грудень 2010 року, січень, серпень, вересень 2011 року , ПП «Мастер Торг» за період квітень 2011 року», складено акт № 1493 від 03.08.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 11 867,08 грн. за травень - грудень 2010 року; завищення податкового кредиту у січні - жовтні, грудні 2011 року на суму 169 751,40 грн., що призвело до порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі результатів проведеної перевірки, 24.09.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001812305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 334 222 грн., у т.ч.: 281 614 грн. основного платежу та 52 608 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Гринвуд-Проект» здійснювало господарські операції з використанням низки підприємств з ознаками фіктивності, з огляду на що його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Гринвуд-Прект» по ланцюгу постачання: БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Мастер Торг» - ТОВ «Гринвуд-Проект».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах, а обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій; вимога про одночасне визнання нечинним та про скасування рішення суб'єкта владних повноважень є помилковою та безпідставною.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції посилався на те, що оскільки позивачем було доведено правомірність господарських відносин з БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Мастер Торг» в період 01.01.2011 року по 30.06.2012, в межах розгляду адміністративної справи № 804/13-13-а, тому твердження відповідача про неправомірність відносин платника з контрагентами в період 2010-2011 років виключно з підстав кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва є незаконним та необґрунтованим.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про передчасність висновку судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Розглядаючи справи в сфері декларування податкового кредиту, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит, в тому числі: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; не встановлено зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, меж перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів обох інстанцій в частині задоволення позовних вимог та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення - підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 в частині задоволення позовних вимог скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний