Ухвала суду № 44883125, 11.06.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"11" червня 2015 р. Справа № 806/229/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Ковальчук А.О. ,

за участю позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" квітня 2015 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень - рішень,та рішення про застосування штрафних санкцій ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27.11.2014 року: № 0008661702; № 0008691702; № 0008671702; №0008731702 та рішення №0008681702 від 27.11.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі акту перевірки №6152/17-2/НОМЕР_4 від 07.10.2014 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було прийнято зазначені податкові рішення. Однак, вони винесені неправомірно, оскільки повідомлення та наказ про перевірку він не отримував та не був обізнаний із фактом проведення позапланової невиїзної перевірки. Крім того, під час перевірки не вимагалась і не оглядалась первинна документація щодо здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкові повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0008661702, від 27.11.2014 року №0008691702, від 27.11.2014 року №0008671702, від 27.11.2014 року №0008731702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.11.2014 року № 0008681702.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судами встановлено, що наказом від 19.09.2014 року №2126 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з 19.09.2014 року тривалістю 5 робочих днів (т.1 а.с.78).

За результатами її проведення складено акт перевірки від 07.10.2014 року №6152/17-2/НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року, та на підставі його висновків винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2014 року №0008731702, підприємцю зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 97924 грн. (т.1 а.с.16) та рішенням №0008691702 від 27.11.2014 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15713 грн. та застосовано штраф в сумі 25197 грн. (т.1 а.с.18).

Податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2014 року № 0008671702 збільшено суму грошового зобовязання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 99659,8 грн. та застосовано штраф в сумі 24914,95 грн. (т.1 а.с.17).

Податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2014 року №0008661702 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 484920,33 грн. та накладено штраф в сумі 121230,08 грн. (т.1 а.с.19).

Рішенням від 27.11.2014 року №0008681702, податковим органом до підприємця застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 8213,80 грн. (т.1 а.с.20).

Задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог щодо наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок. Невиконання податковим органом п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.79.2 ст.79 ПКУ призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Встановивши, що відповідач визначив суму зобов'язання, відображену у рішенні, з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої інстанції скасував таке рішення повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як зазначено у пункті 79.1 вказаної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (п.п.78.1.2. п.78.1 ст.78 ПКУ);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ).

З наказу №2126 від 19.09.2014 року слідує, що позапланова невиїзна перевірка була призначена у зв'язку з неподанням позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та перший квартал 2013 року та виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства за рахунок відображення фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року та на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України.

Встановлено, що 14.04.2014 року податковим органом було направлено запит щодо надання пояснень з приводу порушень податкового законодавства, допущених підприємцем, згідно з приписами п.78.1.1 ПКУ за №11011/0/17-1, який позивачем було отримано 16.04.2014 року (т.1 а.с.74,75).

Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" від 27 грудня 2010 р. №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Отримавши запит №11011/0/17-1 від 14.04.2014 року, ФОП ОСОБА_3 16.04.2014 року звернувся із заявою до Житомирської ОДПІ, в якій зазначив, що він є неповним, а тому просив викласти чітку інформацію з приводу порушення ним податкового законодавства та надати відповідь (т.1 а.с.91).

В свою чергу, контролюючим органом було направлено нові запити: №19131/0/17-2 від 25.06.2014 року, який повернувся на адресу податкової інспекції поштовим конвертом за закінченням терміну зберігання (т.1 а.с.76,77); та за № 2732/0/17-1 від 16.07.2013 року (т.1 а.с.72), № 5283/0/17-1 від 31.07.2013 року (т.1 а.с.73), доказів направлення яких позивачу відповідачем суду не надано.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був обізнаний з існуванням таких запитів та відповідно був позбавлений права надати на них обґрунтовані пояснення та документи.

Посилання податкового органу на те, що останній не отримував заяву позивача від 16.04.2014 року, не заслуговує на увагу, оскільки своїми діями контролюючий орган фактично визнав запит від 14.04.2014 року, на який надійшла заява позивача щодо надання інформації з приводу порушення ним податкового законодавства, неповним, направивши ряд запитів після 16.04.2014 року, тобто вже після отримання заяви позивача. При цьому відповідач не призначив перевірку за результатами запиту від 14.04.2014 р., хоча мав це зробити в силу приписів п.78.1.1 ПКУ .

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у всіх досліджених запитах відсутня вимога податкового органу щодо необхідності надання пояснень позивачем з приводу неподання декларації про майновий стан та/або недостовірності даних, що містяться у ній, відтак, посилання в наказі про проведення перевірки на п. 78.1.4 ПКУ як на підставу її проведення, у той час, коли позивач був позбавлений можливості надати пояснення з цього приводу є не обґрунтованим.

Слід також зазначити, що за приписами п.79.2 ПКУ передбачено необхідність отримання платником податків наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення саме виключно до початку перевірки.

Ця норма встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Більш того, пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» такого змісту: «Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки». Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.

Таким чином, право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. А реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК.

Така позиція узгоджується з викладеними в ухвалі Верховного суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Нормою п. 86.4 ПКУ передбачено також, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті.

Тобто, платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки. До того ж несвоєчасність надсилання наказу та повідомлення про проведення даного виду перевірки може бути підставою для висновку про незаконність перевірки у разі порушення прав платника, зокрема, у випадку відсутності можливості надати пояснення та заперечення з приводу виявлених порушень в результаті несвоєчасного ознайомлення про факт проведення цієї перевірки.

Така позиція узгоджується з викладеними в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справам № К/9991/17719/12 від 15.04.2014 року та № К/800/24379/13 від 02.07.2014 року.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ від 19.09.2014 року №2126 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про її проведення, як і акт перевірки від 07.10.2014 року ОСОБА_3 вручено не було (т.1 а.с.79, т.2 а.с.77-79). Вперше про складені щодо позивача документи перевірки та оспорювані податкові повідомлення-рішення, останньому стало відомо лише в січні 2015 року з листа-відповіді Житомирської ОДПІ від 06.01.2015 року №356/0/17-2 (т.1 а.с.15), доказів ж зворотного відповідачем не надано.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що, ФОП ОСОБА_3 був позбавлений можливості надати пояснення та заперечення з приводу виявлених порушень в результаті несвоєчасного ознайомлення про факт проведення невиїзної перевірки, що призвело до винесення необґрунтованих податкових повідомлень-рішень та порушення його прав в сфері податкового законодавства.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо того, що нормами ПК встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що саме по собі є підставою для скасувати спірних податкових повідомлень - рішень

Крім того, суд першої інстанції проаналізувавши положення п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевірка має бути проведена саме на підставі: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації за результатами перевірок інших платників податків та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом, дійшов висновку, що додатковими джерелами для перевірки дотримання податкового законодавства, законодавець визначив дані, надані платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отримані в інший спосіб, передбачений законом.

Також приписами пп.75.1.2 ст.75 та ст.79 ПК України не передбачено можливості проведення перевірки лише на підставі даних, отриманих в інший спосіб, передбачений законом, оскільки це б призводило до істотних порушень та зловживань з боку контролюючого органу щодо підконтрольної особи, порушення системи рівноваги прав та обов'язків суб'єктів податкового права при проведення таких перевірок.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, де зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено і ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, де зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як видно із акту перевірки, підставами для прийняття оскаржуваних податкових рішень стали висновки контролюючого органу:

щодо податкових повідомлень-рішень №0008731702 та №0008691702 - порушення пп.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року всього в сумі 15713 грн., в т.ч. по періодах: січень 2012 року - 1137 грн., лютий 2012 року - 1150 грн., березень 2012 року - 3067 грн., квітень 2012 року - 1150 грн., травень 2012 року - 350 грн., жовтень 2012 року - 17 грн., лютий 2013 року - 550 грн., березень 2013 року - 200 грн., квітень 2013 року - 183 грн., травень 2013 року - 975 грн., червень 2013 року - 917 грн., серпень 2013 року - 450 грн., жовтень 2013 року - 2467 грн., листопад 2013 року - 900 грн., грудень 2013 року - 2200 грн.; та завищено від'ємне значення на 97924 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не подав за звітні періоди: лютий 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, травень 2013 року, липень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, податкову звітність з податку на додану вартість, чим порушив пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 розділу 2, п.203.1 ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України (т.1 а.с.35).

Згідно п.185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як видно із акту, висновки про заниження позивачем ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року та завищення податкового кредиту, зроблено за рахунок:

- відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у 2012, 2013 роках, якою встановлено не включення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ по товарам (послугам), що були відвантажені (надані) покупцям;

- даних декларацій з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за січень, березень - травень 2012 року, квітень, червень, серпень 2013 року. Інші декларації з ПДВ було визнано неподаними або не прийнято податковим органом (т.1а.с.45,46;т.2 а.с.2,4,5,7,9,11,14,16,17,81).

- матеріалів зустрічних звірок від інших податкових інспекцій (т.1 а.с.30).

- перевіркою відображених у рядку 10.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою", рядку 17 "Усього податкового кредиту" показників за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року у загальній сумі 0 грн., так як ФОП ОСОБА_3 не надано підтверджуючих документів, щодо формування податкового кредиту. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (т.1 а.с.32).

Разом з тим, будь-яка первинна документація, зокрема податкові накладні, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, з дослідження яких можливо було б встановити обсяг та вартість проведених господарських операцій позивачем, а відтак його доходи та витрати, що в кінцевому рахунку формує об'єкт оподаткування та податковий кредит, інспекторами Житомирської ОДПІ не досліджувались.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що формування висновків про порушення податкового законодавства лише на підставі даних інших контрагентів платника податку з електронної бази ДПС та матеріалів зустрічних звірок, інформація про які взагалі відсутня в акті перевірки, а лише формально зазначено про них, та за відсутності перевірки первинної документації самого платника податків, є неприпустимим.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення - рішення від 27.11.2014 року №0008731702, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 97924 грн. та рішенням № 0008691702 від 27.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 15713 грн., та застосовано штраф в сумі 25197 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Що ж до повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0008671702 то підставою для його винесення стало порушення пп.291.4 ст.291, пп.296.2 ст.296, пп.298.2.3 ст.298 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено суму єдиного податку до сплати на 99659,8 грн.

Дане порушення, як слідує із змісту акту перевірки, виникло за рахунок наступного:

- встановлено факт несвоєчасного подання податкових декларацій платника єдиного податку за 2 та 3 кв. 2013 року та неведення книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці (т.1 а.с.27);

- заниження суми єдиного податку в розмірі 99659,8 грн., яке виникло в зв'язку із тим, що підприємцем (який в період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи) не віднесено до загальної суми доходу за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року 2070465,87 грн. У зазначений період ФОП ОСОБА_3 здійснював операції з реалізації товарів/послуг на загальну суму 3312881,87 грн., що підтверджується даними згідно відомостей з центральної бази даних ДРФО ДПА про суми виплачених доходів, в зв'язку із чим останній був зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів, тобто на суму перевищення обсягу доходу за звітний період нараховується ставка єдиного податку в розмірі 15% (т.1 а.с.27-28);

З акта перевірки слідує, що в ході перевірки встановити факти отримання доходу від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, та отримання доходу від здійснення видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування не має можливості в зв'язку із ненаданням до перевірки документів (т.1 а.с.28).

Пунктами 292.1 та 292.3 ПКУ визначається, що ставка єдиного податку для фізичної особи-підприємця, який здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, і відноситься до 3 групи, сплачується від доходу такого платника податку, отриманого протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Отже, для визначення ставки єдиного податку необхідною передумовою є визначення суми отриманого доходу підприємця.

Встановлюючи розмір оподатковуваного доходу позивача, податковий орган, всупереч вимогам податкового законодавства, посилався на відомості з центральної бази даних ДРФО ДПА про суми виплачених доходів без врахування безпосередньо первинних документів та податкової звітності позивача.

Крім того, факту неведення книги обліку доходів і витрат відповідач не встановив, оскільки перевірка проводилась невиїзна, а з вказаного приводу пояснення у ФОП ОСОБА_3 не відбирались.

Відтак, суд першої інстанції правильно вказав, що за наявності допущених відповідачем вищевказаних порушень, податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року № 0008671702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 99659,8 грн. та застосовано штраф в сумі 24914,95 грн., є протиправним.

Щодо повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0008661702, останнє винесено за порушення: пп. 177.1.2 п.177.1 ст.177, пп.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено податку на доходи фізичних осіб на суму 484920,33 грн.; порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, які визначають обов'язки платників податків щодо ведення у встановленому порядку обліку доходів і витрат, передбаченого Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025.

Таке порушення, на думку перевіряючих, виникло, оскільки:

- з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року встановлено факт неподання податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2012 рік та 1 кв.2013 року та додатку 5 до них, в результаті чого занижено оподатковуваний дохід в 2012 році на суму 2845208,99 грн. та за 1 кв. 2013 року на суму 25400 грн. - ФОП ОСОБА_3 (який з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року перебував на загальній системі оподаткування) до складу оподатковуваного доходу за цей період не включив суму грошових коштів, які фактично були виплачені на його користь згідно відомостей центральної бази даних ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів (т.1 а.с.26);

- встановлено факт неведення книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці (т.1 а.с.25);

- підтвердити правильність витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, немає можливості в зв'язку із тим, що документи ФОП ОСОБА_3 до перевірки за період 01.01.2012 року по 31.03.2013 року не надані (т.1 а.с.26).

Згідно з п.164.1 ПКУ, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Об'єктом оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, отриманих протягом календарного року від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ПКУ).

Таким чином, для визначення суми податку, який підлягає сплаті фізичною особою - підприємцем, необхідно встановити розмір загального доходу та розмір витрат, понесених такою особою в процесі здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, при проведенні перевірки вказаних значень позивача, контролюючим органом не було досліджено жодних документів, які б підтвердили реальність заниження чистого оподатковуваного доходу, а такий висновок було зроблено лише на підставі даних електронної бази ДРФО ДПА України.

Також податковим органом не було встановлено суму витрат, здійснених підприємцем за досліджуваний період, для визначення об'єкту оподаткування.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 27.11.2014 року №0008661702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 484920,33 грн. та накладено штраф в сумі 121230,08 грн., за таких умов є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності рішення від 27.11.2014 року №0008681702, то воно прийнято контролюючим органом внаслідок порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску. нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 34,7% на 86544,92 грн., в т.ч по періодах: 2012 рік - 77731,12 грн., 1.кв.2013 року - 8813,80 грн.

Дане порушення виникло, оскільки звітність платником єдиного внеску, який з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року перебував на загальній системі оподаткування, за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року до контролюючого органу не подавалась (т.1 а.с.28-29).

Відповідно до умов п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року, для фізичних осіб- підприємців на загальній системі оподаткування єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки судом вже встановлено той факт, що сума доходу (прибутку), яка підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, є невстановленою податковим органом внаслідок відсутності дослідження її походження належними первинними документами, відтак рішення № 0008661702 також є протиправним.

Підсумовуючи викладене, належить також вказати на те, що актом перевірки відзначено наступне: провести аналіз наявності залишків товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3, аналіз наявності заборгованості по розрахунках з контрагентами, транспортування товарно-матеральних цінностей та хто здійснював навантажувальні та розвантажувальні роботи, цін придбання та реалізації товарів немає можливості в зв'язку із ненаданням до перевірки документів. Встановити факти: отримання/надання сум фінансової допомоги; придбання/надання товарно-матеріальних цінностей на умовах товарного кредиту в істотних обсягах; укладання з іншими платниками договорів комісії (доручення), виступаючи в якості комітента/комісіонера немає можливості в зв'язку із ненаданням до перевірки документів (т.1 а.с.25).

Суд першої інстанції з позицією якого погоджується і колегія суддів, наголошував на тому, що податковим органом на підтвердження правомірності винесених податкових повідомлень-рішень фактично було використано в акті перевірки такі вихідні дані значень сум для встановлення об'єктів податків, походження яких жодним чином в ході проведення перевірки не досліджувалось та документально не перевірялись (підставою для встановлення порушень були дані електронної бази ДПС), що суперечить приписам п.75.1.2 ПКУ щодо вимог проведення документальної перевірки, і що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість нарахування сум таких порушень.

Крім того, на пропозицію суду апеляційної інстанції щодо надання розрахунків при донарахуванні податкових зобв"язань та штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями рішеннями відповідач не відреагував та не надав таких розрахунків в розрізі зазначених в акті перевірки порушень.

Слід зазначити, що визначення у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання є дискреційною функцією податкової інспекції, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження з коригування грошових зобов'язань в сторону збільшення або зменшення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, встановивши, що відповідач визначив суму зобов'язання, відображену у рішенні, з порушенням норм чинного законодавства України, суд першої інстанції скасував спірні податкові повідомлення-рішення повністю. Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Вищого адміністративного суду викладеній в ухвалі від 21.05.2014 року №К/800/43926/13.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 06.04.2015 р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" квітня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" червня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_2

3- представник позивача ОСОБА_4 АДРЕСА_1

4- відповідачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,