Постанова № 44877275, 09.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19129/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» до Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу від 02 вересня 2014 року №278 відносно анулювання ТОВ «Ойл Інвест» ліцензії серії АД №041581 від 03 серпня 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не спростовано доводів позивача щодо відсутності встановленого законодавчими чи підзаконними нормативно-правовими актами обов'язку ТОВ «Ойл Інвест», враховуючи види діяльності підприємства, мати технічні паспорти на кожне місце зберігання відходів; відсутності у відповідача, з огляду на виявлені під час перевірки порушення ліцензійних умов, підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії; недотримання відповідачем процедури прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Відповідачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких суб'єкт владних повноважень вказує на безпідставність доводів апелянта, просить залишити постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач стверджує, що обов'язок підприємства, яке здійснює діяльність із зберігання відходів, мати технічний паспорт на кожне місце зберігання передбачено Законом України «Про відходи» та ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Крім того, обов'язок наявності таких паспортів за місцем провадження діяльності, а також право їх перевірки встановлено затвердженим Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов. Також Міністерство екології та природних ресурсів України посилається на те, що ст.20 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» надає право органу ліцензування за наявності акта перевірки порушень ліцензійних умов діяти одним з двох альтернативних способів: або прийняти рішення про анулювання ліцензії, або винести розпорядження про усунення порушень. При цьому рішення, яке може прийняти відповідач, належить до дискреційних повноважень останнього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що Міністерством екології та природних ресурсів України на підставі рішення №356 від 18 липня 2012 року ТОВ «Ойл Інвест» видано ліцензію серії АД №041581 на наступний вид господарської діяльності: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, зберігання, оброблення), терміном дії: 18 липня 2012 року - 18 липня 2017 року.

02 вересня 2014 року відповідачем, на підставі протокольного рішення від 28 серпня 2014 року №17/14 Ліцензійної комісії з питань видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері виробництва особливо небезпечних хімічних речовин та із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, видано наказ №278, згідно п.3 якого вирішено анулювати ліцензію із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Ойл Інвест».

Як вбачається зі змісту протоколу засідання Ліцензійної комісії від 28 серпня 2014 року №17/14, рішення про анулювання ліцензії ТОВ «Ойл Інвест» ґрунтується на: акті позапланової перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами від 30 липня 2014 року та акті про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду діяльності, від 30 липня 2014 року.

Крім вищезазначених актів, відповідачем також було складено акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ТОВ «Ойл Інвест» для одержання ліцензії, при проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, від 30 липня 2014 року.

Вказані акти були складені відповідачем за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, предметом якої було перевірка дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Як вбачається з наказу Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 15 липня 2014 року «Про проведення позапланових перевірок», підставою для її проведення стало звернення Служби безпеки України від 30 квітня 2014 року №8/2/3-4322, яке, на думку Міністерства, відповідає вимогам абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зазначеною правовою нормою (в редакції, що була чинною на момент винесення наказу про проведення позапланової перевірки) було передбачено, що підставою для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства.

При цьому, право на проведення позапланового заходу контролю певного суб'єкта господарювання виникає лише у випадку, якщо у зверненні фізичної чи юридичної особи містяться дані щодо порушень законодавства саме цим суб'єктом господарювання.

Проте, як вбачається з листа Служби безпеки України №8/2/3-4322 від 30 квітня 2014 року, вказаний орган просить доручити Державній екологічній інспекції із залученням співробітників ДСНС, Санепідемслужби, Держгірпромнагляду та СБ України здійснити перевірки достовірності виконання ліцензіатами задекларованих обсягів робіт та дотримання при цьому ліцензійних умов. До зазначеного листа було додано перелік підприємств, що здійснюють збирання мастил, серед яких зазначений також позивач. При цьому, як вбачається з листа, висновок СБУ щодо недотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов слідує з того, що суб'єктами господарювання, якими укладено угоди на утилізацію мастил, більше 90% їх обсягу не утилізовано.

Таким чином, вищезазначений лист СБУ не містить даних про порушення безпосередньо ТОВ «Ойл Інвест» законодавства, а зазначення вказаного підприємства в переліку суб'єктів господарювання, якими отримано ліцензію на збирання відходів та які здійснюють збирання мастил, не можна розцінювати як підставу для проведення позапланової перевірки в розумінні вимог абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що підстав, передбачених абз.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», для проведення позапланової перевірки ТОВ «Ойл Інвест» не було. Однак, враховуючи, що позивач не скористався своїм правом щодо недопуску посадових осіб до перевірки, а також у зв'язку з виявленням під час вказаної перевірки порушень ліцензійних умов, частина з яких визнається позивачем, суд вважає, що зазначені порушення щодо призначення та проведення перевірки не можуть мати наслідком визнання протиправним з цих підстав та скасування винесеного за її результатами наказу.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на необхідність суворого дотримання ним вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України, щодо обов'язку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час перевірки було виявлено ряд порушень ліцензійних умов, а саме: не надано спеціальний паспорт на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів, у якому зазначається найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів; не забезпечено щорічний перегляд внесення змін до реєстрової карти ТОВ «Ойл Інвест»; майданчик для збирання, зберігання та оброблення небезпечних відходів ТОВ «Ойл Інвест» не обладнано автономною ливневою каналізацією; не повідомлено орган ліцензування про зміну даних щодо місцезнаходження підприємства.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених відповідачем порушень ліцензійних умов щодо нездійснення підприємством дій по внесенню змін до реєстраційної картки і зміни адреси місцезнаходження та про підтвердження порушень в частині відсутності спеціальних паспортів та ливневої каналізації. Згідно висновків суду першої інстанції вказаних порушень достатньо для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та наведеним ним обґрунтуванням в частині спростування встановлених відповідачем порушень ліцензійних умов, водночас, вважає, що висновки суду в частині підтверджених порушень, а також можливістю у зв'язку із цим прийняття рішення про анулювання ліцензії, не підтверджені матеріалами справи та наданими позивачем доказами, а рішення відповідача не перевірено на предмет дотримання критеріїв, встановлених ч.3 ст.2 КАС України - безсторонність, неупередженість, пропорційність, право особи на участь у прийнятті рішення тощо.

Так, ТОВ «Ойл Інвест» 18 липня 2012 року отримало ліцензію серії АД №041581 на операції у сфері поводження з небезпечними відходами - відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (в т.ч. відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші); відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії, строком дії до 18 липня 2017 року. З матеріалів справи також вбачається, що діяльність ТОВ «Ойл Інвест» у сфері поводження з небезпечними відходами полягала у їх збиранні, зберіганні та обробленні.

Ліцензіати, які здійснюють господарську діяльність на підставі ліцензій на провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, зобов'язані здійснювати свою діяльність відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №433. Ліцензійні умови поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами на території України.

Пунктом 4.1 вищезазначених Ліцензійних умов визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють операції у сфері поводження з небезпечними відходами, зобов'язані розробити і мати план заходів щодо збирання і тимчасового зберігання небезпечних відходів на відокремлених територіях та в складських приміщеннях за класами небезпеки відходів. На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів повинен бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Необхідність спеціального паспорта на кожне місце чи об'єкт зберігання відходів також передбачено ст.33 Закону України «Про відходи».

Крім того, відповідно до пп.5.4.4 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №434, серед переліку документів, наявність яких перевіряє комісія при проведенні перевірки, є спеціальні паспорти місць чи об'єктів видалення небезпечних відходів.

З урахуванням вищенаведених правових норм, а також ненадання суб'єктом господарювання перевіряючим спеціальних паспортів місць зберігання відходів, суд першої інстанції дійшов висновку щодо порушення ліцензіатом ліцензійних умов. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача щодо відсутності таких паспортів на момент перевірки на об'єкті у зв'язку з їх знаходженням у тимчасово відсутнього директора, а також щодо необхідності спеціальних паспортів на кожне місце зберігання відходів лише в певних випадках (зберігання відходів понад два роки).

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки ним безпідставно було надану перевагу доказам та обґрунтуванням суб'єкта владних повноважень, натомість не спростовано доводів та обґрунтувань суб'єкта господарювання. Також відповідач, на якого вимогами ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, у своїх численних запереченнях та поясненнях, що містяться в матеріалах справи, обґрунтувань позивача не спростував, а посилався виключно на нормативно-правові акти, які регулюють спірне питання без врахування можливості іншого їх тлумачення позивачем.

Так, дійсно вищезазначені правові норми, передбачені ст.33 Закону «Про відходи», п.4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №433, зазначені судом першої інстанції вірно. Однак, норми законодавства, на які посилається позивач, дають підстави для висновків про необов'язковість складення спеціальних технічних паспортів на кожне місце зберігання, а також не дозволяють зробити однозначного висновку про необхідність наявності таких паспортів на об'єкті, а також наявності права у перевіряючих взагалі вимагати вказані паспорти під час перевірки дотримання ліцензійних умов.

Так, відповідно до п.5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1216, на кожне місце видалення відходів (МВВ) складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року №12, згідно абз.3 розділу 1 якої до місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів. Більше того, чинним законодавством не затверджено форму паспорта місць зберігання відходів.

Таким чином, ототожнення, як відповідачем, так і судом першої інстанції, спеціального паспорта місць видалення відходів та спеціального паспорта місця зберігання відходів не ґрунтується на вимогах законодавства.

З огляду на викладене, а також зважаючи, що вищезазначений Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1216, Інструкція про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року №12, видані вже після прийняття Закону України «Про відходи» та на виконання його положень, а також приймаючи до уваги, що Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №433, поширюються на всі види діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, вбачається логічними та не спростованими відповідачем доводи позивача про те, що встановлена п.4.1 Ліцензійних умов вимога мати спеціальний паспорт на кожне місце зберігання відходів поширюється на тих суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з видалення та зберігання відходів понад 2 роки.

Як вже було зазначено вище, ТОВ «Ойл Інвест» не здійснює діяльність щодо видалення відходів, докази зберігання вказаним підприємством відходів понад 2 роки в матеріалах справи відсутні.

Крім того, доводи відповідача з посиланням на пп.5.4.4 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов, щодо обов'язку відповідача як мати спеціальний паспорт на місця зберігання відходів, так і зберігати його на об'єкті, суперечить змісту норми даного підзаконного акту, оскільки відповідно до пп.5.4.4 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №434, під час перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов комісія перевіряє, серед іншого, наявність спеціального паспорта місця чи об'єкта видалення небезпечних відходів (у разі здійснення операцій захоронення чи видалення).

З огляду на викладене вбачається, що неповне наведення відповідачем змісту вимоги Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №434, призвело до безпідставного розширення його прав, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Разом з тим, ТОВ «Ойл Інвест» не здійснювалися операції з захоронення чи видалення відходів, крім того вказана вимога не стосується спеціальних паспортів на місця зберігання відходів.

Таким чином, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які регламентують виготовлення та наявність у суб'єкта господарювання паспортів видалення відходів, що призвело до помилкових висновків в цій частині.

Також помилковими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції щодо правомірності анулювання ліцензії внаслідок виявлення порушень п.4.2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №433.

Згідно вищевказаного пункту для здійснення збирання, зберігання відходів використовуються спеціально відведені, відповідно обладнані місця (майданчики, складські приміщення) для тимчасового зберігання кожного окремого виду небезпечних відходів згідно з їх характеристикою небезпеки. Небезпечні відходи, різні за своїм агрегатним станом, повинні зберігатися окремо. Спеціально відведені, відповідно обладнані місця (майданчики, складські приміщення) для зберігання небезпечних відходів повинні бути вкриті неруйнівним і непроникним для небезпечних речовин матеріалом (асфальтом, бетоном, керамзитобетоном, полімербетоном), захищені від атмосферних опадів і обладнані автономною ливневою каналізацією та централізованим або автономним водопостачанням.

На момент перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що майданчик для збирання, зберігання та оброблення небезпечних відходів ТОВ «Ойл Інвест» не обладнано ливневою каналізацією, проте останній стверджує, що вона вийшла з ладу в червні 2014 року, а підприємством вже укладені договори на виконання робіт по її ремонту.

До матеріалів справи додані копії листування та договір №74-2 від 15 липня 2014 року з додатками до нього (договірна ціна, локальний кошторис) на виконання робіт по ремонту ливневої каналізації за адресою: м.Кіровоград, вул.В.Терешкової, 213-а, укладений між ТОВ «Ойл Інвест» та ТОВ «Гідроелектроцентр».

В матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували висновки відповідача та суду першої інстанції, що впродовж двох років ТОВ «Ойл Інвест» здійснювало господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства України та до моменту проведення перевірки не здійснювало жодних дій, направлених на приведення такої діяльності у відповідність до Ліцензійних умов, якими чітко передбачено необхідність автономної ливневої каналізації та системи водопостачання.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вищезазначений договір на виконання робіт по ремонту каналізації не визнаний недійсним, справа не містить будь-яких доказів, що він був укладений з метою ухилення позивача від відповідальності, тому відхилення вказаного договору та листування, що йому передувало, як належних та допустимих доказів, здійснено судом першої інстанції безпідставно.

З огляду на викладене, враховуючи, що своє рішення про необхідність саме анулювання ліцензії, а не про усунення порушень ліцензійних умов, відповідач аргументував відсутністю ливневої каналізації з моменту отримання ліцензії, тобто з липня 2012 року, врахування цих же підстав судом першої інстанції, вбачається, що неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також покладення в основу висновків суду припущень, не підтверджених доказами, призвели до помилкових висновків щодо співмірності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, виходячи з встановленого порушення та вчинення дій, спрямованих на його усунення.

У відповідності до п.6.5 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №434, у разі виявлення порушень Ліцензійних умов орган контролю, що здійснив перевірку, не пізніше п'яти робочих днів з дати складання акта перевірки видає у двох примірниках розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складання акта надається ліцензіату чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом ліцензіата або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі контролю.

Відповідач оскаржуваний наказ прийняв на підставі акта про неможливість ТОВ «Ойл Інвест» забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, від 30 липня 2014 року, однак в силу п.1.3 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04 листопада 2011 року №434, неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов - відсутність матеріально-технічної бази (приміщень, обладнання) для провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, що зазначені в документах, які додані до заяви про одержання ліцензії; відсутність фахівців, які повинні мати спеціальну освіту і відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам.

Як вбачається з акта про неможливість ТОВ «Ойл Інвест» забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, від 30 липня 2014 року та акта позапланової перевірки від 30 липня 2014 року, відповідачем не встановлено відсутність матеріально-технічної бази для провадження вищезазначеного виду діяльності (крім автономної ливневої каналізації), а також не встановлено відсутність необхідних фахівців. При цьому, відповідачем не приймалось розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов та не доведено, що наявність виявленого вищевказаного порушення неможливо усунути та воно є підставою для анулювання ліцензії.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складений Державною екологічною інспекцією України 24 грудня 2014 року, згідно якого порушень вимог природоохоронного законодавства не встановлено, тоді як актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеним Державною екологічною інспекцією України 30 липня 2014 року, також було встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок необладнання площадки автономною ливневою каналізацією, що свідчить про невстановлення зазначеного порушення під час повторної перевірки 24 грудня 2014 року та можливість позивача усунути дане порушення для подальшого провадження господарської діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів здійснення належного повідомлення відповідачем ТОВ «Ойл Інвест» щодо участі у засіданні ліцензійної комісії, оскільки лист від 21 серпня 2014 року, направлений 27 серпня 2014 року та із зазначенням дати засідання 22 червня 2014 року, таким належним повідомленням сторони вважатися не може.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень не забезпечив право особи взяти участь в засіданні комісії, висловити їй свої доводи та обґрунтування, чим позбавив її права взяти участь у прийнятті рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на недотримання строків, передбачених п.7.2 Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов, ч.2 ст.21 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до яких рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів вважає, що скасуванню підлягає тільки п.3 наказу відповідача від 02 вересня 2014 року №278 відносно позивача, оскільки він безпосередньо стосується останнього та вирішує питання щодо анулювання ліцензії.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.3 наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 02 вересня 2014 року №278 відносно анулювання товариству з обмеженою відповідальністю «Ойл Інвест» ліцензії серії АД №041581 від 03 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.