Ухвала суду № 44877172, 09.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4223/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Київського обласного центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року у справі за позовом Ніжинського міськрайонного центру зайнятості до Київського обласного центру зайнятості про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського обласного центру зайнятості про стягнення коштів виплаченого забезпечення у сумі 22423,76 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Київського обласного центру зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III).

Пункт 1 ст. 1 Закону №1533-III визначає, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

В той же час, ст. 35 вказаного закону визначає, що фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу (п. 6 ч. 1 ст. 35).

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що обставина, як поновлення особи на роботі за рішенням суду є безумовною підставою для стягнення фондом з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг наданих безробітному.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_2 у період безробіття з 01.03.2012 по 23.02.2013 отримано допомогу про безробіттю у розмірі 22 423, 76 грн. В подальшому, остання поновлена згідно Наказу Київського обласного центру зайнятості №444-к від 31.10.2014 на посаді головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Славутицького міського центру зайнятості з 31.01.2012 на виконання рішення суддів.

Таким чином, у Київського обласного центру зайнятості, як роботодавця ОСОБА_2 в силу приписів статті 35 Закону №1533-III існує обов'язок щодо сплати позивачу виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг останній за період перебування особи на обліку як безробітної з 01.03.2012 по 23.02.2013 в зв'язку з поновлення ОСОБА_2 на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 32 постанови «Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судам трудових спорів» (далі - Пленум ВСУ №9) при присуджені оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасової непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 по справі №2а/2570/1044/2012, ні постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 не містять розрахунку середнього заробітку, що підлягає виплаті ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 30.01.2012 по день поновлення на роботі. Таким чином, при нарахуванні вказаного середнього заробітку слід застосувати загальні правила нарахування останніх.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідачем було необґрунтовано здійснено виплату середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з включенням до останнього і допомоги по безробіттю.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на подвійну відповідальність, оскільки: по - перше відповідальність відсутня як така; по - друге в даному випадку існує питання щодо відшкодування необґрунтованої виплати середнього заробітку в частині включення в суму нарахування допомоги по безробіттю.

Зокрема, посилання відповідача щодо необхідності звернення позивача до ОСОБА_2 про стягнення відповідних коштів спростовуються п. 5 ст. 34 Закону №1533-III, оскільки стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним можливе лише у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості своїх дій та рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україн, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Київського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 12.06.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.