Постанова № 44876509, 09.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 917/2481/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубоярина Н.В.

за участю представників сторін:

позивача: Харченко К.С. довіреність № 659 від 24.03.2015

1-го відповідача - не з'явився.

2-го відповідача - не з'явився.

3-го відповідача - Шаповалов Д.О. довіреність б/н від 14.05.2015

3-ої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу DNS Trust Settlement (ДНС Траст), Кіпр/ Cyprus (вх. №2175 П/3-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 березня 2015 року по справі № 917/2481/14

за позовом Піскова Володимира Семеновича, м. Кременчук

до 1. Компанія "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), Кіпр/Cyprus

2. Компанія "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED), Британські Віргінські острови/British Virgin Islands

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", м. Кременчук

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів DNS Trust Settlement (ДНС Траст), Кіпр/ Cyprus

про розірвання договору та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.03.2015 по справі №917/2481/14 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" від 29.08.2012, укладеного між Пісковим Володимиром Семеновичем та Компанією "Агрейн Менеджмент Лімітед". Розірвано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс" від 29.08.2012, укладеного між Пісковим Володимиром Семеновичем та Компанією "Агрейн Файненс Лімітед". Скасовано рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс", оформлене протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Агрейн Транс" від 29.08.2012 № 5/2012. Стягнуто з Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" на користь Піскова Володимира Семеновича 2740,50 грн. судового збору. Стягнуто з Компанії "Агрейн Файненс Лімітед" на користь Піскова Володимира Семеновича 2740, 50 грн. судового збору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, будучи не згодною з рішенням місцевого господарського суду, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.03.2015 по справі №917/2481/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Представник Піскова Володимира Семеновича, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить відмовити у прийнятті апеляційної скарги до провадження.

Представник DNS Trust Settlement (ДНС Траст) у судове засідання, яке відбулося 09.06.2015 не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника DNS Trust Settlement (ДНС Траст), враховуючи, що діюче законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх інтереси в суді, у зв'язку з чим учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідність участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи відмовити

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги покладені покладено також і на третіх осіб (стаття 27 Господарського процесуального кодексу України) .

У відповідності до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що третя особа свого представника у судове засідання не направила, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача-3, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків є укладені між Пісковим Володимиром Семеновичем (продавець - позивач у справі) та Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) (покупці - відповідач-1 та відповідач-2 у справі) договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" від 29.08.2012, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність Відповідача-1 частину належної йому частки у розмірі 99 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", що еквівалентно 990,00 грн. та у власність Відповідача-2 частину належної йому частки у розмірі 1 (один) відсоток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", що еквівалентно 10,00 грн., а відповідач-1, відповідач-2 зобов'язалися прийняти та оплатити вказану частку, що належить продавцеві (пункт 1.1 договорів).

Частина частки продавця у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", що підлягає відступленню (продажу) відповідачу-1 складає 990,00 грн., що становить 99 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" та відповідачу-2 складає 10,00 грн., що становить 1 (один) відсоток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" (пункт 1.2.5 договорів).

Згідно пункту 2.1 договорів, за домовленістю сторін, ціна продажу частини частки у розмірі 99 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" відповідачу-1 становить 990,00 грн. без ПДВ., та відповідно відповідачу 2 - 10,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.3 договорів визначено, що покупці (відповідачі-1 та відповідач-2), зобов'язувані сплатити вартість частки, зазначеної у пункті 2.1 цього договору до 31.12.2013, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця.

Сторони визначили у розділі 3 договорів наслідки придбання частки для покупців, зокрема зазначено, що до покупців переходять всі права та обов'язки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", передбачені чинним законодавством та установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", з моменту внесення державним реєстратором відповідних змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, стосовно покупця, як учасника товариства.

Пісков Володимир Семенович виконуючи свої зобов'язання за договором, вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", а Компанія "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та Компанія "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) були включені до складу учасників товариства та набули право власності на частки у статутному капіталі товариства (Відповідач-1 - в розмірі 99 %, Відповідач-2 - в розмірі 1 %), що підтверджується протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" від 29.08.2012 за №5/2012.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного вище протоколу загальних зборів учасників товариства, державним реєстратором була проведена реєстрація змін у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.11.2014 та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС"

Проте, в супереч умовам договору відповідачами не вчинено дії по оплаті вартості частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", що змусило позивач звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

З огляду на приписи статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

З огляду на частину 7 статті 179 Господарського кодексу України вбачається, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у стаття 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського Кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Глава 54 Цивільного Кодексу України закріплює загальні положення про купівлю - продаж.

За визначенням статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 656 Цивільного Кодексу України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із частиною 1 статті 178 Цивільного Кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Статтею 100 ЦК України визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Проте, статями 116, 147 Цивільного Кодексу України, статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» надано право учасника товариства продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського Кодексу України під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з зазначеного, вбачається, що зміст укладеного між позивачем та відповідачем-1, відповідачем-2 договору купівлі-продажу корпоративних прав відповідає вимогам чинного законодавства як на час його укладення, так і на час розгляду справи судом.

Згідно статтею 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.3 договорів визначено, що покупці (відповідачі-1 та відповідач-2), зобов'язуються сплатити вартість частки, зазначеної у пункті 2.1 цих договорів до 31.12.2013, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного Кодексу України оплата товару за договором купівлі - продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі - продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Тобто, частина 1 статті 692 Цивільного Кодексу України встановлює правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним щодо відносин купівлі - продажу. Отже, «після» тут означає не будь - коли після прийняття товару або товаророзпорядчих документів, а передбачає врахування статті 638 Цивільного Кодексу України, тобто, покупець, зокрема зобов'язаний оплатити товари зразу після їх отримання з урахуванням умов розрахунків через банк (якщо розрахунки здійснюються в безготівковій формі).

Колегією суддів встановлено, що позивачем належним чином виконані умови договорів, вийшов зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрейн Транс», а покупці були включені до складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрейн Транс» та набули право власності на корпоративні права за договорами, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та протоколом загальних зборів №5/2012 від 29.08.2012, відповідно до якого позивач вийшов зі складу засновників (учасників) Підприємства, а відповідач-1 та відповідач-2 увійшли до складу засновників (учасників) Підприємства.

За нормою частини 2 статті 692 Цивільного Кодексу України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі - продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина 3 статті 692 Цивільного Кодексу України ) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного Кодексу України .

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, відповідач-1 та відповідач-2 у визначений договором строк свої зобов'язання щодо оплати переданої їм частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрейн Транс» не виконали, документів, що підтверджують проведення оплати не надали, таким чином, відповідач-1 та відповідач-2 є таким, що прострочили виконання взятих на себе зобов'язань.

Відсутність оплати відповідачем-1 - Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" та відповідачем-2 - Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" в передбачений договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" строк є істотним порушенням вказаних договорів, оскільки позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: отримання грошових коштів за передані частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Транс".

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, наявність істотного порушення відповідачем 1 - Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" та відповідачем 2 - Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" умов договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", та те, що позивач позбавляється того, на що розраховував при укладені даних договорів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" від 29.08.2012 укладеного між Пісковим В.С. та Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) та розірвання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" від 29.08.2012 укладеного між Пісковим В.С. та Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем-1 та відповідачем-2 умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС" від 29.08.2012, позивач просить скасувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", оформлене протоколом № 5/2012 від 29.08.2012.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 10, пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008).

Відповідно до статті 55 Конституції України, статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із передбачених законом способів захисту права є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного Кодексу України).

Згідно положень частини 2 статті 334 Цивільного Кодексу України, переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.

Проте, колегія суддів зазначає, що корпоративні права не можуть бути передані (повернуті позивачам) способом, передбаченим частиною 2 статті 334 Цивільного Кодексу України, як звичайне майно.

У Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" (пункт 2.2.2.) визначено, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Отже, відновлення права попереднього учасника товариства з обмеженою відповідальністю та його корпоративних прав можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце.

Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Правовий статус власника підприємства встановлюється статутом останнього, як установчим документом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (частина 2 статті 65 Господарського Кодексу України).

Відомості про учасника товариства та перелік учасників міститься у статутах господарських товариств. При зміні складу учасників товариства вносяться зміни до установчих документів товариств.

Згідно статтею 89 Цивільного Кодексу України, статтею 58 Господарського Кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Таким чином, повернення позивачу права власності на корпоративні права можливе шляхом внесення змін до статуту Підприємства та наступної державної реєстрації змін до установчих документів.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи необхідно подати державному реєстратору: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

Оскільки спір між сторонами не було врегульовано у добровільному порядку, позивач позбавлені у передбаченому частиною 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" порядку подати державному реєстратору всі необхідні документи для внесення змін у державному реєстрі внаслідок внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи для свого повернення до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС".

Як відзначено у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин» (пункт 3.12) вміщений у статті 16 Цивільного Кодексу України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу позивача суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного Кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальною нормою закону встановлений механізм реалізації визначених статті 16 Цивільного Кодексу України способів захисту учасників справ з корпоративних відносин, яким суд, зокрема, скасовуючи рішення вищого органу управління (власника) підприємства, водночас поновлює корпоративні правовідносини особи-заявника.

Зокрема, згідно із статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Таким чином, законодавством передбачено правові механізми скасування рішення учасників юридичної особи про внесення змін до установчих документів юридичної особи.

З урахуванням викладеного, для забезпечення законодавчої можливості державному органу (державному реєстратору) виконати рішення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС", оформленого протоколом №5/2012 від 29.08.2012, яке пов'язане зі зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕЙН ТРАНС".

Колегія суддів не приймає, як належне твердження заявника скарги, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме статті 77 Господарського процесуального Кодексу України, прийняв рішення без участі представника відповідача-1 та відповідача-2, з огляду на наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частина 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частини 1 статті 77 Господарського Процесуального Кодексу України.

З огляду на вище викладене, доводи скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є помилковими, оскільки нез'явлення в судове засідання будь-кого із сторін не є перешкодою в прийнятті рішення, та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом першої інстанції не досліджено питання направлення позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 вимоги про оплату заборгованості за договором, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9.07.2002 N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після здійснення контрагентом активних дій направлених на захист своїх порушених прав та неприпустимості здійснення правосуддя без надання до суду доказів звернення до боржника з майнової вимоги, претензії, тощо.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язковості здійснення стороною дій направлених на захист своїх порушених прав, обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського Процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 03.03.2015 по справі №917/2481/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга DNS Trust Settlement (ДНС Траст), не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу DNS Trust Settlement (ДНС Траст) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 березня 2015 року по справі № 917/2481/14 залишити без змін.

Зобов'язати DNS Trust Settlement (ДНС Траст) направити Компанії "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та Компанії "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) нотаріально посвідчені примірники перекладу даної постанови англійською мовою, копію перекладу даної постанови, повідомлення про вручення поштових відправлень та підтвердження їх змісту надати суду.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 червня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.