Постанова № 44876504, 09.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 922/820/15

Колегія суддів у складі

головуючого судді Шепітько І.І., судді Россолов В.В., судді Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача - Чабаненко В.Л. за дорученням № 528/22 від 31.12.2014 року

відповідача - Миронова С.В. за дорученням від 26.02.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2647Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Торгсервіс", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Торгсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" суму збитків у розмірі 23736,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827,00 грн. (т.2 а.с.47-53).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що під час узгодження всіх суттєвих умов при укладенні Договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/7 сторони домовились про здійснення поставки залізницею без обумовлення якими видами цистерн буде здійснена поставка, а саме власними цистернами відповідача чи цистернами загального користування залізниці. З доводів позовної заяви не вбачається, в чому полягає протиправна поведінка відповідача та яка умова Договору останнім порушена, в чому вина відповідача. Відповідач вважає, що не порушив пункту Договору щодо поставки товару залізницею, тому на його думку відвантаження порожніх цистерн, згідно умов Договору покладено на позивача. Крім того, зазначає, що накладна № 45457002 оформлена неналежним чином з порушення п.1.3. Правил оформлення перевізних документів, а отже є недопустимим доказами по справі (т.2 а.с.60-63).

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що у вартість товару Постачальником вже закладена вартість всіх витрат, які Постачальник мав понести в результаті поставки продукції за умовами поставки БОР Правил «Інкотермс 2000». Відповідно до умов Договору, Відповідач (Постачальник) зобов'язаний не тільки поставити товар Позивачу (Покупцю), але й здійснити всі дії, а також понести всі витрати, які виникають під час перевезення товару, у тому числі і стосовно повернення порожніх цистерн, які є власністю Відповідача (т.2 а.с.74-76).

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07.03.2012 року між ПАТ "Центренерго" ( Покупець) та ТОВ "Фірма Торгсервіс" (Постачальник) укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів №121/7 (т. 1 а.с. 21-27).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2.,1.3 Договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору.

Згідно з п.1.5. Договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору.

У п.7.1.1., 7.1.2. Договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію. Покупець зобов'язаний приймати поставлену продукцію згідно з Актом приймання-передачі продукції.

Згідно з п.4 Додатку №1 до Договору постачальник зобов'язався здійснювати поставку продукції залізницею на умовах поставки DDP (Вуглегірська ТЕС , Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС) відповідно до Правил "Інкотермс 2000" (т.1 а.с.28,29).

З залізничних накладних №№ 47735758, 46540662, 46190468, 46779732, 46721353 вбачається, що у період з лютого по квітень місяці 2012 р. зі станції відправлення Жовті води II Придніпровської залізниці відповідачем, на підставі договору, на адресу одержувача Вуглегірська ТЕС ПАТ "Центренерго" відправлено залізничним транспортом товар Кислота сірчана покращена. Відправником вантажу є ДП "Схід ГЗК", одержувачем Вуглегірська ТЕС ПАТ "Центренерго", цистерни є власністю ТОВ "Фірма "Торгсервіс" (т. 1 а.с. 30-34).

Поставка продукції підтверджується видатковими накладними № 281 від 02.04.2012 р., № 264 від 12.03.2012 р., № 263 від 12.03.2012 р., № 269 від 12.03.2012 р., № 268 від 12.03.2012 р., Актами приймання-передачі продукції № 5 від 09.04.2012 р. № 2 від 27.03.2012 р., № 1 від 27.03.2012 р., № 4 від 27.03.2012 р., №3 від 27.03.2012 р. (т. 1 а.с. 35-44).

У позовній заяві позивач вказує на те, що після прибуття продукції на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго", остання на виконання своїх обов'язків одержувача вантажу, здійснила передбачені п. п. 35, 46 Статуту залізниць України приймання, повне вивантаження (злиття) продукції із вагонів-цистерн відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.02.2010 року між УТГО «ЮЖД» (Експедитор) та позивачем (Клієнт) укладено Договоір № 2267 про транспортно-експедиторське обслуговування (т.1 а.с.110,111).

З залізничних накладних №№ 50227743, 48715866, 48201867, 48959415, 48867253 також вбачається, що цистерни повернуто власнику. Відправником зазначено позивача та у графі 20 зазначено: "Вагони-цистерни, що перевозяться на своїх осях, з-під кислоти сірчаної технічної покращеної. Злита, очищена і пред'явлена до відправлення. Власником зазначено ТОВ "Фірма "Торгсервіс" (т. 1 а.с. 45-49),.

Відповідно до записів у графі 34 вказаних вище залізничних накладних, Переліків ТехПД-1 про рух коштів з ДП "Донецька залізниця", за перевезення (повернення) порожніх цистерн за даними накладними до їх власника Вуглегірською ТЕС ПАТ "Центренерго" сплачено залізниці провізну плату у розмірі 4620,00 грн. з ПДВ (т. 1 а.с. 55-61).

З залізничних накладних №№ 53862371, 46540654, 46601563, 103595, 46779567, 47735774, 45255924, 45007411, 45920758, 47382684, 45152881 вбачається, що у період з лютого по липень місяці 2012 р. зі станції відправлення Костянтинівка Донецької залізниці та Жовті Води II Придніпровської залізниці II відповідачем на адресу позивача відправлено залізничним транспортом товар Кислота сірчана. Відправником вантажу є "Костянтинівський держхімзавод" та ДП "СХТДГЗК", одержувачем Зміївська ТЕС ГІАТ "Центренерго". цистерна - власність ТОВ "Фірма "Торгсервіс" (т.1 а.с.62-74).

Вказана поставка продукції також підтверджується видатковими накладними № 260 від 12.03.2012 р., № 261 від 12.03.2012 р., № 262 від 12.03.2012 р., № 266 від 12.03.2012 р., № 267 від 12.03.2012 р., № 280 від 02.04.2012 р„ № 325 від 17.04.2012 р., № 381 від 03.05.2012 р., № 387 від 04.05.2012 р., № 524 від 11.06.2012 р., № 648 від 02.07.2012 р., Актами приймання-передачі продукції № 1 від 12.03.2012 р., № 2 від 12.03.2012 р„ № 3 від 12.03.2012 р., № 4 від 12.03.2012 р., № 5 від 16.03.2012 р., № 6 від 08.04.2012 р., № 7 від 21.04.2012 р., № 8 від 08.05.2012 ., № 9 від 08.05.2012 р., № 10 від 16.06.2012 р., № 11 від 05.07.2012 р. (т. 1 а.с. 75-96)

З залізничних накладних №№ 44265833, 44420818, 44436087, 44564557, 44498244, 44822476, 44973881, 43193556, 43203587, 43203660, 43749837, 44001816 вбачається, що після вивантаження вантажу, цистерни повернуто власнику. Відправником зазначено - Зміївську ТЕС, одержувачем - "Костянтинівський держхімзавод" та ДП "СХІД ЕЗК", а також у графі 20 зазначена наступна інформація: "Вагони-цистерни, що перевозяться на своїх осях, з-під Кислота сірчана. Порожня з-під сірчаної кислоти, під завантаження"(а.с. 97-109).

Відповідно до записів у графі 34 вказаних залізничних накладних, Довідок СТЕО "Південна залізниця" про рух коштів по Договору № 2267 від 20.02.2010 р., за перевезення (повернення) порожніх цистерн за даними накладними до їх власника Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго" сплачено залізниці провізну плату у розмірі 15 854,88 грн. з ПДВ (т.1 а.с.116-121).

З залізничних накладних №№ 47735808, 49887312 вбачається, що у період з квітня по травень місяця 2012 р. зі станції відправлення Жовті води II Придніпровської залізниці відповідачем на адресу позивача відправлено залізничним транспортом товар Кислота сірчана. Відправником є ДП "Схід ЕЗК" одержувачем вантажу є Трипільська ТЕС ПАТ "Центренерго", вагон - власність ТОВ Фірма "Торгсервіс" (т. 1 а.с. 125, 127).

Згідно із вказаними вище накладними Поставка продукції відповідачем підтверджується також видатковими накладними № 279 від 02.04.2012 р, № 382 від 03.05.2012 р., Актами приймання-передачі продукції № 2 від 09.04.2012 р., № 3 від 07.05.2012 р. (т. 1 а.с. 129-133).

З залізничних накладних №№ 32979346, 33325259 вбачається, що після вивантаження вантажу, цистерни повернуто власнику. Відправником зазначено ПАТ "Центренерго" Трипільська ТЕС-3, у графі 20 зазначена наступна інформація: "Вагони-цистерни, що перевозяться на своїх осях, з-під кислоти сірчаної клас 8, АК №801. Злита повністю. Зливні прибори закриті. Вертається на станцію відправлення. Власник ООО фирма "Торгсервис" (т. 1 а.с. 126-128).

Відповідно до записів у графі 34 вказаних залізничних накладних, Переліків ЄТехПД Південно-Західної залізниці № 0004 від 09.04.2012 р. № 0905 від 09.05.2014 р. про списання коштів з особового рахунку за перевезення (повернення) порожніх вагонів (цистерн) за даними накладними до їх власника Трипільською ТЕС ПАТ "Центренерго" сплачено залізниці провізну плату у розмірі 3 261,12 грн. з ПДВ (т.1 а.с.123,124).

У позовній заяві позивач вказує на те, що внаслідок здійснення відповідачем постачання продукції за Договором у власних цистернах, Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС та Вуглегірська ТЕС ПАТ "Центренерго" змушені були відправити зазначені порожні цистерни їх власникам, за що сплатили залізниці провізну плату у загальному розмірі 23 736,00 гри, з ПДВ (4 620,00 грн. з ПДВ. + 15 854,88 грн. з ПДВ + 3 261,12 грн. з ПДВ) (т.1 а.с. 4).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено постачання позивачу продукції відповідно до Договору № 121/7 залізничним транспортом у цистернах, які є власністю ТОВ "Торгсервіс", у зв'язку з чим внаслідок укладення саме такого Договору залізничного перевезення у вищезазначених цистернах, які є власністю ПАО "Дніпроазот", позивач став одержувачем вантажу, на якого нормами транспортного законодавства покладені відповідні обов'язки.

Згідно із ст.1 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.

Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання установлюються Правилами.

Відповідно до п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.99 № 113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458, за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься; якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що перебування чужих порожніх цистерн перешкоджало здійсненню належним чином господарської діяльності, що є порушенням права суб'єкта господарювання. Таким чином, відповідачем при виконанні Договору № 121/7 не враховані інтереси позивача, як це передбачено в ч.2 ст.193 ГК України. Внаслідок здійснення відповідачем постачання продукції згідно із Договором № 121/7 у цистернах, які належать ТОВ фірма "Торгсервіс", позивач змушений був відправити зазначені порожні цистерни їх власнику, за що сплатив залізниці штраф у розмірі 23736,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договором № 121/7 не передбачено умови про те, що на позивача покладається обов'язок по поверненню порожніх цистерн їх власнику, так само не передбачено й умови про покладення на позивача витрат по сплаті залізничного тарифу за повернення порожніх цистерн.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що відвантаження порожніх цистерн, згідно умов Договору покладено на позивача, з наступних підстав.

Як вбачається з вищенаведених приписів Договору, у вартість товару Постачальником вже була закладена вартість всіх витрат, які Постачальник мав понести в результаті поставки продукції за умовами поставки БОР Правил «Інкотермс 2000».

З п.4 Додатку №1 до Договору вбачається, що постачальник зобов'язався здійснювати поставку продукції залізницею на умовах поставки DDP (Вуглегірська ТЕС , Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС) відповідно до Правил "Інкотермс 2000" (т.1 а.с.28,29).

Відповідно до А.З., А.4. ОВР "Інкотермс" продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти Договір перевезення товару до названого місця призначення; продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженому для поставки.

За умовами БОР Правил «Інкотермс 2000», саме на Продавця (Відповідача) покладається обов'язок укласти за свій рахунок договір перевезення, що в свою чергу беззаперечно свідчить про те, саме Відповідач повинен нести всі витрати, пов'язані з перевезенням товару, а повернення власних порожніх цистерн є невід'ємною частиною перевезення, оскільки відповідно до транспортного законодавства на залізницю покладаються обов'язки не тільки доставити вантаж, але і провернути порожні цистерни їх власникам, при цьому необхідно сплатити залізничний тариф, оскілки товар доставлявся у власних вагонах (цистернах), а не за допомогою рухомого складу залізниці.

Також відповідно до ч.І ст.909 ЦК України та ч.І ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж: до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, відповідно до умов Договору № 121/7 грошове зобов'язання позивача, як покупця продукції, обмежувалось оплатою вартості одержаної продукції, продукція повинна бути поставлена у цистернах, які належать залізниці, й порожні цистерни були б повернуті на станцію призначення без понесення додаткових витрат на їх повернення власнику.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України передбачено, що: вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі; вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж; транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.

Таким чином, вагони є транспортним засобом, а не вантажем, як стверджує відповідач.

Також колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про неправильного оформлення залізничних накладних, оскільки предметом даного спору є оплата штрафу і відповідач не заперечує проти здійснення поставки продукції та повернення йому вагонів, відправлених залізницею. У судовому засіданні колегією суддів оглянуто надані позивачем оригінали накладних, в тому числі оригінал накладної № 45457002 та зроблено висновок щодо відповідності накладних вимогам п.1.3. Правил оформлення перевізних документів (т.1 а.с.70).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями спричинив позивачу збитки у вигляді додаткових втрат по сплаті залізничного тарифу, у зв'язку з необхідністю повернення порожніх цистерн, та ці дії є такими, що порушують установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що факт спричинення позивачу збитків, внаслідок понесення додаткових витрат на сплату залізниці тарифу за повернення порожніх цистерн, підтверджений наявними у справі документами, які є належними доказами, також доведена матеріалами справи вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненням збитку і відповідачем не вжито заходів по недопущенню збитків позивача.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду , викладеній у постанові від 24.02.2015 року по справі № 910/15966/14.

За таких обстави, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, матеріали справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає статтям 43, 85 ГПК України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року у справі № 922/820/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 15.06.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.