Постанова № 44876461, 08.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 917/519/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бережок С.І.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2947 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.04.15 у справі № 917/519/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук,

про стягнення 754 379,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року Публічне акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ звернулось до господарського суду Подлтавської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго", м. Кременчук, про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 77977,49грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 676 401,65 грн. за несвоєчасні розрахунки в загальній сумі 754 379,14 грн. за договором купівлі - продажу природного газу № 13/3198 - ТЕ-24 від 28.12.2012 року, з посиланням на те, що відповідач не виконав рішення господарського суду Полтавської області про стягнення 3 092 658,03 грн. з яких: 800 843,31 грн. - пеня, 1 749 949,32 грн. - інфляційні витрати, 541 865,40 грн. - 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 р. по справі №917/519/15 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 77977,49 грн. 3% річних, 676 401,65 грн. інфляційних нарахувань та 15 087,58 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що оскаржуване рішення ґрунтується на підставі частково скасованого рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014р., в доданих поясненнях посилається на договір № 3608/30 від 3.10.2014р. та вважає стягнення штрафних санкцій необґрунтованими.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням юрисконсульта підприємства на лікарняному.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, так як явка представника відповідача не визнана обов'язковою, правова позиція відповідача викладена у апеляційній скарзі, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 05.06.15 року, у зв'язку з хворобою судді Плужника О.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 13.11.2014 року рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/1802/14 з Комунального підприємства "Теплоенерго" (відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) стягнуто 800 843,31 грн. пені, 1 749 949,32 грн. інфляційних витрат, 541 865,40 грн. - 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.11.2014 року по справі №917/1802/14 встановлено: факт існування між сторонами договірних правовідносин щодо постачання природного газу, обсяги переданого відповідачеві за договором купівлі - продажу природного газу № 13/3198-ТЕ-24 від 28.12.2012 року, факт наявності у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в сумі 3 092 658,03 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Відповідно до ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно ч. 5 ст.11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого кодексу .

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як зазначає позивач, відповідач несвоєчасно погасив борг, перерахувавши кошти на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" в розмірі 3 092 658,03 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що предмет, спосіб та порядок виконання договору купівлі - продажу природного газу № 13/3198-ТЕ-24 від 28.12.2012р. залишився незмінним та є обов'язковим для виконання сторонами.

Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-VI від 23.06.2005 зі змінами і доповненнями не містить прямої заборони щодо нарахування 3 % річних у випадку зупинення виконавчого провадження відносно суб'єкта господарювання, включеного в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу. Пунктом 10.5 ст.10 вказаного Закону встановлена заборона на індексацію, нарахування пені, штрафних та інших фінансових санкцій.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необґрунтованість стягнення штрафних санкцій є помилковим, оскільки зазначені платежі не є штрафними санкціями, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 12.08.2014р. по 15.10.2014року в сумі 77977,49 грн. та інфляційних нарахувань за період з 12.08.2014 р. по 15.10.2014 р. в сумі 676401,65 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 525,526,599, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 р. по справі №917/519/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.06.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.