Рішення № 44876054, 08.06.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 р. Справа № 923/626/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсона

про стягнення 40175 грн. 79 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Тайльмайєр А.М., представник, дов. № 336-15 від 06.02.2015 року;

від відповідача - Кривоніс О.Ю., представник, дов. № 01/04-08/524 від 18.03.2015 року, посвідчення № 2643.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач), яким, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог № 1471-15 від 28.05.2015 р. (а.с. 70-74), яким просить стягнути 47774 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору № 749 від 06.11.2006 року та додаткової угоди до нього від 01.10.2011 року, з яких:18603 грн. 55 коп. - пені, 1529 грн. 11 коп. - 3% річних, 27641 грн. 34 коп. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901-903 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.05.2015 р. Двічі ухвалами суду від 07.05.2015 р. та від 25.05.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що на даний час МКП "ВУВКГ м. Херсона" не має фінансової можливості одночасно сплатити всі зобов'язання в повному обсязі, в тому числі зобов'язання по податкам та зборам, а тому просить суд зменшити розмір санкцій, які заявлені позивачем, до 100 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

06.11.2006 року між міським комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" та міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" було укладено договір № 749 про постачання теплової енергії з додатковою угодою від 01.10.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а відповідач зобов'язався приймати теплову енергію і оплачувати її за тарифами у строки передбачені цим Договором.

Згідно п. 6.1 Додаткової угоди до договору оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі за тарифами, затвердженими у встановленому порядку. А п. 6.6 Додаткової угоди передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим.

Позивач належним чином виконував умови договору, факт поставки теплової енергії з листопада 2014 року по березень 2015 року підтверджується підписаними відповідачем акти здачі-приймання робіт із супровідними листами на суму 451082 грн. 60 коп.

Проте, в порушення умов договору, відповідачем вартість спожитої теплової енергії оплачено частково в сумі 170588 грн. 91 коп., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 280493 грн. 69 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 1529 грн. 11 коп. 3% річних та 127641 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1529 грн. 11 коп. та 27641 грн. 34 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 7.3.3 договору сторонами було обумовлено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, зігдно ст. 231 Господарського кодексу України нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати вартості наданих послуг 18603 грн. 55 коп. пені.

Заперечення відповідача проти позовних вимог не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутність фінансування для погашення заборгованості не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань.

При цьому відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому суд, враховуючи, що міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету, невиконання зобов'язань щодо вчасної оплати за надані послуги є наслідком недостатнього фінансування.

Окрім того, на час розгляду справи сума основної заборгованості частково погашена відповідачем.

За таких обставин суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню до 9301 грн. 77 коп.

Відповідно до підпункту 9.4. пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 9301 грн. 77 коп. - пені, 1529 грн. 11 коп. - 3% річних та 27641 грн. 34 коп. - інфляційних втрат.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (73000, м. Херсон, площа імені Ю.Тутушкіна, буд. 9, ідентифікаційний код 03355726) на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73019, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1, ідентифікаційний код 31653320) - 9301 грн. 77 коп. - пені, 1529 грн. 11 коп. - 3% річних та 27641 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова