Рішення № 44875918, 09.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 922/2378/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 21823,13 грн. за участю представників:

позивача - Бережко С.І., довіреність № 14-96 від 18.04.2014 року

відповідача - Ващенко Т.Д., довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) 14.04..2015 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 21823,13 грн., що складається з: 5565,67 грн. заборгованості за отриманий природний газ, 4700,96 грн. пені, 440,16 грн. 3 % річних та 11116,34 грн. індексу інфляції. Також до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2820/14-РО-32 купівлі - продажу природного газу від 25.07.2014 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, в якості правових підстав позову позивач вказує на норми ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 611, ч.2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 квітня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2378/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 травня 2015 року о 10:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року розгляд справи № 922/2378/15 відкладено на 09 червня 2015 р. о 12:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

08.06.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив (вх. № 23291) з клопотанням про зменшення на 50 % штрафних санкцій. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, наявну перед позивачем заборгованість обґрунтував знаходженням підприємства відповідача у важкому фінансовому стані. Також, відповідач підтримав подане раніше клопотання про зменшення на 50 % заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/2378/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

25.07.2014 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та відповідачем - Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) було укладено Договір № 2820/14-РО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями (п. 1.2. Договору).

Так, на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв з жовтня по грудень 2014 року природний газ на загальну суму 256422,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від: 31.10.2014 року, 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року (а.с. 22-24, т.с. 1).

Пунктом 6.1. вищевказаного Договору сторони погодили та встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, а саме, оплату в строки, встановлені вищенаведеним пунктом п.6.1 Договору від 25.07.2014р. своєчасно та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищевказаний період, яка склала 5565,67 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору № 2820/14-РО-32 купівлі-продажу природного газу від 25.07.2014 року, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили низку цивільних прав та обов'язків, що підлягають виконанню з боку сторін, оскільки відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Згідно з приписами ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені обставини та норми закону, заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 5565,67 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 4700,96 грн.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.3 Договору № 2820/14-РО-32 від 25.07.2014 року, сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

З огляду на умови п. 7.1. Договору № 2820/14-РО-32 від 25.07.2014 року, сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 4700,96 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договором.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994 р., із наступними змінами і доповненнями, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.11.2013 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 811,9 млн. грн.

На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2014 році 84,6 % від загального обсягу теплової енергії, яка постачається всім категоріям споживачів м. Харкова, споживається населенням. Тарифи для населення, що діяли до 01.07.2014 року, на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.09.2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1036,9 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 658,1 млн. грн., бюджетних установ 278,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,8 мл. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 15,0 млн. грн.

Водночас, фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31 грудня 2014 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 31.12.2014 року становила 18,8 млн. грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи відповідний баланс.

Заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався відповідачем виключно для подальшої реалізації послуг із теплопостачання населенню та підприємствам, установам і організаціям виникла в зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за використаний газ.

Відповідач довів, що підприємство працює із збитками. Значних коштів потребує технічне обслуговування теплопостачальних мереж, в тому числі виконання робіт по ремонту об'єктів системи теплопостачання на території міста Харкова, яке здійснює відповідач. Тому стягнення надмірних сум санкцій приведе до погіршення фінансового становища підприємства та неможливості виконувати покладені на нього функції, що не узгоджується з нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р., метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищення рівня інвестиційної привабливості.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан, а також враховує статус відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача пеню у розмірі 2350,48 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 440,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11116,34 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, відповідно до вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 440,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11116,34 грн.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 49, 75, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 5565,67 грн. заборгованості, 2350,48 грн. пені, 440,16 грн. 3 % річних, 11116,34 грн. індексу інфляції, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв