Рішення № 44875882, 08.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р.Справа № 922/1786/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 52 813 687,23 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лагутіна І.В. (довіреність №33-07/29 від 31.03.2015р.)

відповідача - Ващенко Т.Д. (довіреність №38-4055/391 від 27.10.2010 р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суми боргу у розмірі 41 104 725,16 грн., у т.ч. 32 223 539,21 грн. - основна заборгованість, 4 107 836,26 грн. - пені, 349 508,43 грн. - 3% річних та 4 423 841,26 грн. - інфляційних витрат.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу теплової енергії № 763 від 30.12.2013 р. щодо оплати теплової енергії, яка поставлена у жовтні 2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 травня 2015 року о 14:20 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

13 травня 2015 року представник позивача надав клопотання (вх. №18678) про долучення до матеріалів справи додаткових документів зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Також, представник позивача надав 13 травня 2015 р. заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №18677), в якій позивач збільшує розмір заявлених позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 52 813 687,23 грн., у тому числі 32 223 539,21 грн. - основна заборгованість за період поставки: жовтень 2014 року; 6 756 346,33 грн. - пені за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 481 933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 13 351 867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року.

Судом прийнято її до розгляду та продовжено розгляд справи з урахуванням цих змін.

07 травня 2015 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №18035) та додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

До відзиву по справі відповідачем також подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір пені на 86,4%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2015 року було прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 18677 від 13.05.2015 р.) до розгляду. Задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів та відкладення розгляду справи. Продовжено строк розгляду спору поза межами двох місячного строку на 15 днів. Прийнято до розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Розгляд справи відкладено на "03" червня 2015 р. о 12:30

03 червня 2015 року представник відповідача надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог від 02.06.2015 р., в якому визнавав позовні вимоги частково в сумі 32 223 539,21 грн. основного боргу, 6 756 346,33 грн. пені, 481 933,94 грн. 3% річних та 11 717 094,75 грн. інфляційних витрат, щодо решти частини нарахованих інфляційних витрат в сумі 1 634 773 грн. заперечував, посилаючись на невірний розрахунок позивача. А також просив суд зменшити розмір пені на 86,4%.

03 червня 2015 року представник позивача надав письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача, в яких зазначив, що позивачем було вірно нараховано інфляційні витрати за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997 р.) та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань". Щодо клопотання відповідача про зменшення пені позивач заперечував, у зв"язку з тим, що даний випадок не є винятковим, та відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов"язань перед позивачем є значні обсяги заборгованості населення за спожиту теплову енергію, проте чинне законодавство не звільняє боржника від відповідальності з підстав невиконання перед ним зобов"язань його контрагентів.

В судовому засіданні 03 червня 2015 року було оголошено перерву до 08 червня 2015 року 12:30 год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представникам сторін звірити розрахунок інфляційних нарахувань.

У судовому засіданні представник позивача підтримував позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а також заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 86,4%.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково в сумі 32223539,21 грн. основного боргу, 6756346,33 грн. пені, 481933,94 грн. 3% річних, 11717094,75 грн. інфляційних витрат, щодо нарахованих 1634773 грн. інфляційних витрат заперечував, посилаючись на невірний розрахунок позивача. А також просив суд зменшити розмір пені на 86,4%.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

30 грудня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (позивачем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем) було укладено Договір № 763 про купівлю-продажу теплової енергії, яка поставляється населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередкам.

Згідно п. п. 1.1. та 2.1. Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. теплову енергію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного Договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що до 8-го числа місяця, наступного за звітним, сторони Договору оформлюють Акт приймання-передачі теплової енергії, що використовується іншим суб'єктам господарювання, із зазначенням кількості та вартості теплової енергії.

Відповідно до п. п. 6.1. та 6.2. Договору, відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити зафіксований в Акті приймання-передачі теплової енергії обсяг теплової енергії за тарифом відповідно до п. 5.1. Договору, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 року позивач передав у власність відповідача теплову енергію в кількості 143998,86569 Гкал. на загальну суму 33078843,43 грн., що підтверджується актом № 10ТЕ приймання - передачі теплової енергії за жовтень 2014 року від 31.10.2014 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

У вказаному акті зазначений договір № 763 від 30.12.2013 р., що свідчить про те, що поставка теплової енергії здійснювалась в рамках цього договору.

Як було узгоджено сторонами, остаточна оплата здійснюється відповідачем до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Відповідач розрахувався частково за теплову енергію на суму 855304,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 28.01.2015 року та визнається відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача щодо оплати поставленої теплової енергії за жовтень 2014 р. за договором № 763 від 30.12.2013 р. становить 32 223 539,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії за жовтень 2014 р. за договором № 763 від 30.12.2013 р., а тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 223 539,21 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 481 933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 13 351 867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем невірно розраховано суму інфляційних витрат, та вважає, що відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку сума інфляційних витрат становить 11 717 094,75 грн.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз`яснено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до вказаних Рекомендацій, заборгованість, яка виникла з 1 по 15 числа місяця індексуються з урахуванням відповідного місяця, а якщо така заборгованість виникла з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено період нарахування інфляційних витрат позивача та встановлено, що він здійснений позивачем з урахуванням положень Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року, так при розрахунку інфляційних витрат з листопада 2014 року по квітень 2015 року індекс інфляції за листопад було враховано, оскільки згідно п. 6.2 договору, яким передбачено що, остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії, тому прострочення виконання зобов"язання відповідача з оплати теплової енергії мало місце з 15.11.2014 р. Таким чином, оскільки заборгованість виникла 15 листопада 2014 року, то вона індексується з урахуванням відповідного місяця.

Судом перевірено розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача - 3 % річних та інфляційних витрат є вірним та позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13 351 867,75 грн. та 3% річних у розмірі 481 933,94 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 6.5 договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в пункті 6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов договору, з урахуванням часткових проплат, відповідачу нарахована пеня у сумі 6 756 346,33 грн. за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнавав пеню в розмірі 6 756 346,33 грн., проте заявив клопотання про зменшення розміру пені на 86,4% з посиланням на те, що тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Відповідач зазначає, що станом на 01.04.2015 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,6 млрд. грн. Відповідач вказує на те, що важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.12.2014 р., в якому відображені збитки, розмір яких становить 18,8 млн. грн.

Позивач, в свою чергу, заперечував проти клопотання про зменшення пені посилаючись на те, що даний випадок не є винятковим.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.

За таких обставин, суд не вважає даний випадок винятковим, оскільки відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов"язань перед позивачем є значні обсяги заборгованості населення за спожиту теплову енергію, проте чинне законодавство не звільняє боржника від відповідальності з підстав невиконання перед ним зобов"язань його контрагентів.

Також, суд зазначає, що зменшення суми пені на 86,4% є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 86,4 %, та вважає занеобхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6 756 346,33 грн. (розрахунок пені був перевірений судом за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р. за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що він є вірним).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про зменшення розміру пені на 86,4%.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) 32 223 539,21 грн. - основної заборгованості за період поставки: жовтень 2014 року; 6 756 346,33 грн. - пені за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 481 933,94 грн. - 3 % річних за період прострочення з 15.11.2014р. по 13.05.2015р., 13 351 867,75 грн. - інфляційних витрат за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та 73080 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя І.О. Чистякова