Рішення № 44875043, 04.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 911/3698/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маша и Медведь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінєст»

про стягнення 48 720,00 грн компенсації за порушення авторського права

За участю представників:

від позивача Сушко В.С. (дов. б/н від 23.12.2014);

Григоренко А.О. (дов. б/н від 23.12.2014);

від відповідача Похилько О.В. (дов. б/н від 20.10.2014).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маша и Медведь» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінєст» (далі - відповідач) про стягнення 48 720,00 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2014 (суддя Мальована Л.Я) у справі №911/3698/14 в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" залишено без задоволення; рішення господарського суду Київської області від 29.10.2014 (суддя Мальована Л.Я) у справі №911/3698/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь", постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №911/3698/14 та рішення господарського суду Київської області від 29.10.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу № 911/3698/14 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 справу №911/3698/14 прийнято до провадження суддею Антоновою В.М., розгляд справи призначено на 28.04.2015.

У судовому засіданні 28.04.2015 оголошено перерву до 04.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2015 підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю студія "Анімаккорд" (замовник) та Кузовковим Олегом Генадійовичем (автор-виконавець) укладено авторський договір від № ОК-2/2008, відповідно до умов якого автор-виконавець зобов'язується створити та передати замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша и Медведь" (твір) у строк до 23.09.2008, а замовник - прийняти такий твір та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2 авторського договору твір створюється у відповідності з технічним завданням, наведеному в додаток № 1 до даного договору.

Згідно п. 1.3 авторського договору автор-виконавець зобов'язується передати замовнику відповідно до умов даного договору та керуючись положеннями частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації виключне право на твір в повному обсязі, а замовник зобов'язується виплатити автору-виконавцю винагороду. Порядок та розмір оплати винагороди визначаються в додатку № 2 до даного договору.

Відповідно до додатку № 1 "Технічне завдання на розробку сценарію анімаційного дитячого серіалу "Маша и Медведь" до авторського договору замовником є ТОВ студія "Анімаккорд", автор-виконавець Кузовков Олег Геннадійович, який повинен у строки з 01.04.2008 по 23.09.2008 створити сценарій восьми серій дитячого телевізійного анімаційного серіалу на основі сценарних ідей для серій "Первая встреча", "Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись, рыбка", "Весна пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей". Кожна серія повинна являти собою закінчену історію будь-якої пригоди Маши та Ведмедя. Маша та Ведмідь з'являються в кожній серії, крім них, залежно від сценарію ідеї можуть з'являтися інші персонажі.

На виконання умов авторського договору Кузовков О.Г. - автор-виконавець створив та передав виключне право на сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу "Маша и Медведь" ("Первая встреча", "Весело-весело встретим Новый год", "До весны не будить", "Ловись, рыбка", "Весна пришла", "Позвони мне, позвони", "С волками жить", "Следы невиданных зверей") в повному обсязі ТОВ студія "Анімаккорд" - замовнику, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 23.09.2008 до авторського договору від 01.04.2008 № ОК-2/2008, який підписаний в двохсторонньому порядку повноважним представником ТОВ студія "Анімаккорд" та автором-виконавцем та скріплений печаткою студії, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Між ТОВ студія "Анімаккорд" (студія) та Червяцовим Денисом Анатоліївичем (режисер-постановник) було укладено службове завдання на створення аудіовізуального твору з режисером-постановником від 12.05.2008 № 1/МиМ-С1 (далі - службове завдання), відповідно до якого студія доручила режисеру-постановнику створити авторською працею творчого колективу службовий аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу "Маша и Медведь" під робочою назвою "Первая встреча" (далі - фільм) (п. 1 службового завдання).

Згідно п. 4 службового завдання виключне право після створення фільму належатиме студії, а право авторства - режисеру-постановнику.

На виконання умов службового завдання режисер-постановник - Червяцов Д.А. створив аудіовізуальний твір - анімаційний фільм під назвою "Первая встреча" та передав студії - ТОВ студія "Анімаккорд", а студія прийняла вихідні матеріали фільму, що підтверджується актом приймання фільму від 06.01.2009 до службового завдання, який підписаний в двохсторонньому порядку повноважним представником ТОВ студія "Анімаккорд" та режисер-постановником, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

08.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю студія "Анімаккорд" (правовласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" (набувач) укладено договір про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") № 010601-МиМ (договір), згідно якого правовласник передає набувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Медведь", який володіє статусом "національного фільму" (далі - аудіовізуальний твір), а набувач зобов'язується оплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі належить виключне право на такі серії аудіовізуального твору: "Раз, два, три! Елочка гори!", "Первая встреча", "До весны не будить!", "Весна пришла!", "Ловись рыбка!", "Следы невиданных зверей!", "С волками жить…!", "Позвони мне, позвони!".

Відповідно до п. 1.4 договору виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом та в будь-якій формі.

Згідно п. 1.5 договору виключне право на аудіовізуальний твір переходить від правовласника набувачу в момент підписання сторонами договору.

Пунктом п. 1.7 договору передбачено, що до набувача переходять права ліцензіара за всіма чинними ліцензійними договорами (відповідно до повного переліку, наведеного в додатку № 7 до даного договору), укладеними правовласником відносно аудіовізуального твору, право на який належить передачі за даним договором. Набувач зобов'язується в найкоротший час повідомити всі компанії-ліцензіати про зміну сторони за чинним ліцензійним договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом всього строку дії виключного права на аудіовізуальний твір (пункт 6.1 договору).

Додатком № 1 до договору від 08.06.2010 № 010601-МиМ сторони погодили, зокрема, основні ідентифікучі характеристики аудіовізуального твору - серіалу "Маша и Медведь" та права, які підлягають відчуженню згідно договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору від 08.06.2010 № 010601-МиМ сторони погодили, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір правовласник передає набувачеві у повному обсязі виключні права на всі юридично значимі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того чи пойменовані вказані елементи безпосередньо в додатках до договору № 010601-МиМ.

Відповідно до ст. 435 Цивільного кодексу України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Згідно п. 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012р. № 12 у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.

Згідно ч. 1, 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Об'єктами авторського права є твори, зокрема, аудіовізуальні твори (п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Згідно ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012р. № 12 з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Судом встановлено, що персонажі аудіовізуального твору (мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь») «Маша» і «Мєдвєдь» є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватись самостійно, а тому розглядаються судом як твори.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маша і Мєдвєдь» на підставі договору про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір № 010601-МиМ від 08.06.2010 набуло виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь", його складові частини, персонажі, в тому числі на персонаж "Маша" і має право захищати свої права.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Як зазначає позивач, 28.04.2014, 08.05.2014 в магазині «Мегамаркет», що належить ТОВ «Фінєст», розташованому за адресою: Київська обл., с. Ходосіївка, Обухівське шоссе 1, буд. 16, здійснювався продаж (реалізація, розповсюдження) товару - піжами для дівчаток з малюнками, на яких неодноразово зображено без дозволу TOB «Маша і Мєдвєдь» кадри і персонажі «Маша» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», а саме використано наступні самостійні частини: кадр (01 хв. 04 сек.) з серії під назвою «Первая встреча»; кадр (06 хв. 40 сек.) з серії під назвою «Раз, два, три! Елочка гори!»; кадр (00хв. 55сек.) з серії під назвою «До весны не будить!»; персонаж «Маша» одягнутий в бузковий сарафан та хустинку, з розведеними в різні сторони руками.

Таким чином, загалом відповідачем використано 4 самостійні об'єкти інтелектуальної власності з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь».

На підтвердження розповсюдження в магазині "Мегамаркет", який знаходиться за адресою: Київська обл., с. Ходосіївка, Обухівське шосе 1, буд. 16, господарську діяльність в якому здійснює відповідач, товару - піжами для дівчаток, на якому зображені об'єкти права інтелектуальної власності позивача, останній надав суду завірені належним чином копії фіскальних чеків ТОВ "Фінєст" від 28.04.2014 №№ 58, 126 та від 08.05.2014 №68, фотокопії придбаного товару та диск з відповідним записом, які залучені до матеріалів справи.

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавався відповідачу будь-який дозвіл на використання ні самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша і Мєдвєдь», ні його частин; між позивачем та відповідачем не укладалось жодних договорів на використання зазначеного персонажу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Вказаними діями за твердженнями позивача відповідач порушив виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь", зокрема на його складові частини та персонаж "Маша", в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушенням майнових прав суб'єкта авторського прав у заявленому до стягненні розмірі 48 720,00 грн.

При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтовує неодноразовістю порушення прав інтелектуальної власності, а також використанням 4 об'єктів інтелектуальної власності позивача.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до п. 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» встановлено, зокрема, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач, посилається на те, що з доданих до позовної заяви документів неможливо дійти достовірного висновку про створення образів (ключових кадрів) героїв мультфільму, оскільки відповідно до умов договору автор зобовязаний створити та передати замовнику сценарій дитячого телевізійного серіалу «Маша и Медведь». Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що твердження позивача про реалізацію відповідачем контрафактного товару не відповідають дійсності з огляду на те, що в чеках долучених в якості доказу щодо продажу товару зазначено лише назву товару, а саме «Піжама Україна д/дівчат», які не підтверджують використання відповідачем частини мультиплікаційного серіалу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до зазначених тверджень відповідача, оскільки вони спростовуються наданими до позовної заяви матеріалами справи та не доведені належними та допустимим доказами у встановленому законом порядку.

Судом досліджені додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, які підтверджують його вимоги та встановлено, що відповідач здійснюючи в магазині "Мегамаркет" за адресою: Київська обл., с.Ходосіївка, Обухівське шоссе 1, буд.16 свою господарську діяльність розповсюджував товар - піжами для дівчаток, на якому без дозволу позивача зображені кадри з серій під назвою "Первая встреча", "Раз, два, три! Елочка Гори!", "До весны не будить" та персонаж "Маша" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", чим порушив виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь", зокрема на його складові частини та персонаж "Маша". Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Отже, позивачем доведено використання відповідачем об'єктів права інтелектуальної власності без відповідного дозволу, чим порушено виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь", зокрема на його складові частини та персонаж "Маша" за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Підпунктом "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Положення Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність, зокрема, від кількості зафіксованих фрагментів аудіовізуального твору та персонажів, а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Певні обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом визначено суму компенсації у розмірі 48 720,00 грн, виходячи з того, що відповідач реалізував товар - піжами для дівчаток, в яких чотири рази використав об'єкти авторського права, а саме: три кадри з серій під назвою "Первая встреча", "Раз, два, три! Елочка Гори!", "До весны не будить" та персонаж "Маша", що можуть використовуватися самостійно. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2014 становив 1218 грн. Таким чином, заявлений до стягнення позивачем розмір компенсації складає: 10 /мінімальних заробітних плат/ х 4 /об'єктів авторського права/ х 1218 грн. /мінімальна заробітна плата/ = 48 720,00 грн розмір компенсації

Відповідно до підпункту 51.2 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Згідно підпункту 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог в залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2015 у справі № 918/780/14.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього незначні зусилля тощо, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а саме в сумі 12 180,00 грн (10 х 1 218,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на момент винесення рішення), а тому позовна вимога про стягнення компенсації в розмірі 48 720,00 грн підлягає частковому задоволенні у розмірі 12 180,00 грн.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінєст» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 316; ідентифікаційний код 39117631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" (129085, Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, 9, корпус (будова), 3, ідентифікаційний номер платника податків 7717673901, основний державний реєстраційний номер 1107746373536) 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят гривень) 00 коп. компенсації за порушенням майнових прав суб'єкта авторського права та 456 (чотириста п'ятдесят шість гривень) 75 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 15.06.2015

Суддя В.М. Антонова